м. Вінниця
15 вересня 2022 р. Справа № 120/4967/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
У липні 2022 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі-позивач або Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач або ФОП), у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 68 875,00 грн. та пеню в розмірі 4022,00 грн., а всього - 72897,30 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач у 2021 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 робочих місць, і як наслідок повинен був сплатити суму адміністративно господарських санкцій в розмірі двох середніх річних заробітних плат в розмірі 68 875,00 грн.
Оскільки відповідач заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 68 875,00 грн. та пені на суму 4022,30 грн. грн. в добровільному порядку не сплатив, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 06.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
25.07.2022 ФОП ОСОБА_1 подав до суду пояснення, у якому вказав, що на виконання ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року за №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідачем наказом №64 від 31 грудня 2020 року створені нові робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2021 рік на посаду водія автотранспортного засобу; а також він щомісячно інформував Могилів-Подільську району філію Вінницького обласного центру зайнятості про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів згідно Форми 3-ПН для інвалідів. До листа додав: наказ №64 від 31 грудня 2020; Форми 3-ПН для інвалідів.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою Ю-ПОІ, затвердженою наказом Мінсоцполітики України від 27.08.2020р. №591, де зазначив, що в 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила 20 осіб (рядок 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (рядок 02), кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 осіб (рядок 03), фонд оплати праці штатних працівників складає 1 377,5 тис. грн. (рядок 04), середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 68 875 грн. (рядок 05), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 0 грн. (рядок 06).
Листом № 03-14/145/22 від 12.05.2022 Вінницький обласний центр зайнятості повідомив Фонд, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2021 року звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку.
Звіт за формою №3-ПН від 05.01.2021: водій автотранспортних засобів - 3 вакантні посади для осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку.
В 2021 році дана вакансія була запропонована під час прийому 3 безробітним Могилів-Подільської міськрайонної філії, особам з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Всі безробітні від запропонованої вакансії відмовились.
Відмов у працевлаштуванні інвалідам з числа безробітних не було.
Вакансії зняті роботодавцем 31.12.2021.
28.02.2021 роботодавець брав участь у семінарі з питань організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
У зв'язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників осіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі в сумі 68 875,00 грн. та пеню в розмірі 4022,00 грн., а всього - 72897,30 грн.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з підп.1 п.5 Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Фонд), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 №129, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики № 411 від 19.07.2021, Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені.
Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.
Частиною 1 ст. 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (частини друга, третя статті 20 цього ж Закону).
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Так, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно пунктів 5 та 6 розділу 1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати відкриття вакансії.
Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у Фонді та у своїй діяльності використовує найману працю. Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік форми № 10-ПОІ у відповідача в 2021 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 20 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, відповідач формально не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ФОП ОСОБА_1 впродовж звітного періоду (2021 року) повідомляв Могилів-Подільську міськрайонну філію Вінницького обласного центру зайнятості, зокрема у спосіб подання звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" впродовж року 2021 щомісячно, в яких відобразив наявність 3 (трьох) вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою "водій автотранспортних засобів" , які не досягли пенсійного віку.
Водночас, судом встановлено, що у 2021 році під час прийому 3 безробітним Могилів-Подільської міськрайонної філії, особам з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було запропоновано вказані вакансії, однак вказані особи від запропонованої вакансії відмовились. Відмов у працевлаштуванні інвалідам з числа безробітних не було.
Вакансії зняті роботодавцем 31.12.2021.
При цьому, доказів, які б підтверджували відмову відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з числа безробітних в матеріалах справи відсутні і таких позивачем надано не було.
За наведеного вище суд вважає, що відповідачем повністю виконано вимоги чинного законодавства щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, при цьому ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Зокрема, на протязі 2021 року (з січня по грудень), відповідач відкрив вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що повідомив центр зайнятості шляхом подання звітів форми № 3-ПН, та підтверджував ці вакансії до кінця року - по 31.12.2021, на яку особи з інвалідністю працевлаштовані не були з причин, які не залежали від відповідача.
В силу положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
У свою чергу позивач, дійшовши висновку про необхідність стягнення з відповідача санкцій, помилково не врахував, що обов'язок ФОП зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 08.08.2019 у справі № 805/1436/16-а, яка є обов'язковою для врахування судами при застосування подібних норм права.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним усіх можливих для цього заходів по інформуванню органів державної влади з питань праці та соціальної політики щодо направлення для працевлаштування осіб з інвалідністю на створені робочі місця, суд приходить до переконання, що відповідач здійснив усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення.
Наказом ФОП ОСОБА_1 № 64 від 31.12.2020 створено нові робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2021 у кількості 3 одиниці на посаду "водія автотранспортного засобу" з посадовим окладом у розмірі мінімальної заробітної плати.
Таким чином в контексті даної спірної ситуації не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю, як наслідок, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, пов'язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Враховуючи вище викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в сумі 68875,00 грн. відносно відповідача відсутні. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4022,30 грн.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у справі не має.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 15.09.2022
Інформація про учасників справи:
Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ: 13308892, вул. Пирогова, буд. 135-А, м. Вінниця, 21037);
Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна