05 вересня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/26087/21
Провадження № 22-ц/4820/1009/22
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю представника позивачки ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/26087/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року (суддя Продан Б.Г., повний текст судового рішення складено 06.04.2022) у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 зазначала, що 29.12.2018 о 23 год. водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автопоїздом у складі тягача «DAF AS 95XF» д.н.р. НОМЕР_1 та бортового причепа «Kroger pw 400» д.р.н. НОМЕР_2 на 275 км + 680 м автодороги М-12 «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка», перевищуючи дозволену швидкість в момент виїзду на перехрестя автомобіля «Volkswagen Bora» д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 в порушення п.п. 1.3, 1.5 Правил дорожнього руху України, вимог дорожнього руху України та вимог дорожнього знака 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» змістився на другорядну дорогу, що проходить до с. Давидківці Хмельницького району та допустив зіткнення передньою частиною керованого ним тягача з приміщенням непрацюючого кафе «Два леви». В зв'язку з даною ДТП, ОСОБА_5 , будучи пасажиром тягача «DAF AS 95 XF» д.р.н. НОМЕР_1 , отримав тілесні ушкодження, що перебували у прямому причино-наслідковому зв'язку з настанням його смерті.
15 липня 2020 року кримінальне провадження № 12018240000000375 від 29.12.2018 відносно підозрюваного ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286 КК України закрито у зв'язку з його смертю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У зв'язку із смертю ОСОБА_6 в ДТП його дружині ОСОБА_2 та їх малолітнім дітям ОСОБА_7 і ОСОБА_8 завдано шкоди, що пов'язана з втратою годувальника, моральної шкоди та матеріальної шкоди у виді витрат, що пов'язані з похованням потерпілого.
25.11.2020 позивачка звернулася до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про страхове відшкодування, строк сплати якої настав 26.02.2021, проте на час подачі позову відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування.
Тому позивачка просила стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 200000 грн страхового відшкодування, 20673,97 грн пені, 4076,71 грн трьох процентів річних, 10180 грн інфляційних втрат та судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 березня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 189352 грн страхового відшкодування, 19594,27 грн пені, 3864,90 грн трьох процентів річних, 9638,01 грн інфляційних втрат та 17400 грн витрат на правничу допомогу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ПАТ «СК «Євроінс Україна» в апеляційній скарзі просить його скасувати як незаконне і прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставин, за яких підлягає стягнення матеріальної та моральної шкоди. Судом не враховано, що ДТП відбулась за участю двох транспортних засобів та внаслідок дії двох джерел підвищеної небезпеки: «DAF AS 95XF», бортового причепа «Kroeger pw400» під керуванням ОСОБА_3 та «Volkswagen Bora» під керуванням водія ОСОБА_4 . Таким чином, цивільно-правову відповідальність в межах ліміту за завдану шкоду здоров'ю та життю потерпілого в рівних частках повинні нести страховики обох джерел підвищеної небезпеки, а саме відповідача та водія ОСОБА_4 .
Апелянт звертає увагу, що відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Bora» забезпечена договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним з ПрАТ «УПСК», яка виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 160000 грн через Угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування.
Враховуючи проведення зазначеної виплати ПрАТ «УПСК» та виходячи із розміру страхової суми 20000 грн (договір страхування №АК/8764707 від 04.02.2018) апелянт зазначає, що перерахувавши позивачці у встановлені законодавством строки страхову виплату в розмірі 10648 грн, як різницю між страховою сумою та виплаченою сумою ПрАТ «УПСК», ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виконало свої зобов'язання.
Також, як вказує апелянт, судом першої інстанції не встановлено доходу ОСОБА_5 за його життя і відсутні будь-які підтвердження отримання останнім мінімальної заробітної плати та судом не враховано, що розмір шкоди по втраті годувальника на кожного утриманця до їх повноліття становить 290394 грн.
Представник позивачки доводи апеляційної скарги не визнав і просить їх відхилити, залишивши судове рішення без змін.
Позивачка та представник відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» до суду не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи із відповідача на користь ОСОБА_2 189352 грн страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та малолітні діти ОСОБА_7 і ОСОБА_8 мають право на отримання від страховика винної у ДТП особи ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 44676 грн, у зв'яку із смертю потерпілого врезультаті ДТП; малолітні діти мають право на отримання шкоди, завданої втратою годувальника в розмірі 134028 грн та ОСОБА_2 має право на отримання 42500 грн витрат на спорудження пам'ятника. А враховуючи суму страхового відшкодування (200000 грн) та сплату позивачці 10648 грн, тому наявні підстави для стягнення із відповідача 189352 грн страхового відшкодування. І оскільки строк виплати страхового відшкодування настав 26.02.2021, тому наявні підстави для стягнення із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 19594,27 грн пені, 3864,90 грн трьох процентів річних, 9638,01 грн інфляційних втрат.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується із нормами матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою прокуратури Хмельницько області про закриття кримінального проваження № 04/2/4-451-19 від 15.07.2020 кримінальне провадження № 12018240000000375 від 29.12.2018 відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 286 КК України, у зв'язку із його смертю, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України - закрито (а.с. 16).
За даним фактом 30 грудня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12018240000000375 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286 КК України та ч. 1 ст. 135 КК УКраїни.
Згідно висновку експерта №732 від 25.01.2019, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 30.12.2018 смерть ОСОБА_5 знаходиться у прямому причинно - наслідковому зв'язку із отриманими ним переломами 2-4 ребер по лівій задній пахвовій лінії та 2 - 6 ребер по правим середньоключичній і задній пахвовій лініям - утворились від стиснення грудної клітки між тупими предметами в діагональному напрямку (спереду назад та зліва направо), за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (утворення даних ушкоджень супроводжувалося розвитком небезпечного для життя явища - механічної асфіксії) є тяжкими тілесними ушкодженнями, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Усі тілесні ушкодження, виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_5 , виникли безпосередньо перед настанням смерті та могли утворитись внаслідок стиснення грудної клітки останнього між частинами салону тягача автопоїзда, а також співударів інших частин тіла з ними в час та за обставин вказаних в ухвалі, тобто 29.12.2018 р. близько 23 год. 25 хв. в результаті ДТП (зіткнення автопоїзда з будівлею) (а.с. 20 -22).
Відповідно до Полісу №АК8764707 діючий на 30.12.2018 була застрахована цивільно - правова відповідальність володільця автомобіля DAF AS державний номер НОМЕР_1 (а.с. 15).
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Хмельницької області Мельничук М.М. від 15 липня 2020 року кримінальне провадження за №12018240000000375 відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 286 КК України закрито у зв'язку із його смертю на підставі п. 5 ч.1 ст. 284 КПК України (а.с.16-18).
Також встановлено, що ПрАТ «УПСК», яке є страховиком цивільно - правової відповідальності володільця автомобіля «Volkswagen Bora» державний номер НОМЕР_3 , що був учасником ДТП, на заяву ОСОБА_2 про виплату стархового відшкодування від 21.08.2020 нарахувало матеріальний збиток у сумі 178704 грн: 44676 грн моральної шкоди та 134028 грн шкоди по втраті годувальника та виплатило страхове відшкодування в сумі 160000 грн через Угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування (а.с. 58).
Відповідно до розрахунку №34157/21 суми страхового відшкодування від 18.02.2021 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» нарахувало розмір страхового відшкодування ОСОБА_2 10648 грн 05.03.2021 складено Страховий Акт №34157/21 та 05.03.2021 проведено відповідну виплату на користь ОСОБА_2 (а.с. 59 - 61).
Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , свідоцтв про народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував у шлюбі із ОСОБА_2 та був батьком малолітніх ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 24-26).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 22.09.2020 та накладної від 22.09.2020 ОСОБА_2 сплатила ПП ОСОБА_11 42500 грн за виготовлення, доставку та встановлення пам'ятника (а.с.32).
Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В силу положень статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно положень пунку 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Разом з тим, до відносин, що випливають із обов'язкового страхування поряд із положеннями цього Кодексу застосовуються положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV).
Так, в силу статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV ).
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода пов'язана із смертю потерпілого (статт 23 Закону № 1961-IV) .
Відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно частини першої статті 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сімї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за; дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.
Згідно частини другої статті 1195 ЦК України в разі, якщо потерпілий в момент спричинення шкоди не працював, то розмір відшкодування визначається з розміру мінімальної заробітної плати.
За заявою потепілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (частина друга статті 1208 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п. 27.3 ст 27 Закону № 1961-IV).
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4 ст. Закону № 1961-IV ).
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5 ст. 27 Закону № 1961-IV).
Зі змісту вказаних норм слідує, що максимальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого окремо не обмежується, а має здійснюватись в межах загальної суми ліміту відповідальності за всіма видами відшкодування.
Відповідно до абз. 1 пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Встановивши, що на момент ДТП, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було страховиком цивільно - правової відповідальності володільця тягача «DAF AS 95 XF» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а ПрАТ «УПСК» було старховиком цивільно - правової відповідальності володільця автомобіля «Volkswagen Bora» реєстраційний номер НОМЕР_3 , суд першої інстанції вірно вважав, що зазначені страховики взяли на себе обов'язок у межах страхових сум (по 200000 грн кожний) відповідати за шкоду, завдану страхувальниками третій особі і кожен зі страховиків діє в межах укладеного ним договору та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. А тому, з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» має бути стягнута моральна та матеріальна шкода відповідно до умов договору страхування в межах страхової суми.
Виходячи з права дітей потерпілого на отримання страхової виплати в зв'язку з втратою годувальника (розмір мінімальної заробітної плати на грудень 2018 року (3723 грн) колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що щомісячна сума відшкодування на кожного утриманця з урахуванням потерпілого, складає 1 241 грн (3723 : 3).
Разом з тим, враховуючи положення частни 2 статті 1208 ЦК України та положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», «Про Державний бюджет України на 2019 рік», «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», відповідно до яких розмір мінімальної заробітної плати визначений: на 2018 рік 3723 грн, на 2019 рік 4137 грн, з 01.01.2020 по 31.08.2020 4723 грн, з 01.09.2020 по 31.12.2020 5000 грн, з 01.01.2021 по 30.11.2021 6000 грн., з 01.12.2021 по 31.12.2021 6500 грн, на 2022 рік 6500 грн, тому виходячи із права неповнолітньої ОСОБА_9 на отримання страхової виплати в зв'язку із втартою годувальника за період з 01.01.2019 по 22.08.2025 (80 місяців) та права малолітнього ОСОБА_10 - з 01.01.2019 по 17.10.2031 (154 місяці), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що розмір шкоди, завданий дітям потерпілого в зв'язку із втратою годувальника становить 525405,30 грн.
Але, виходячи із положень пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV та враховуючи предмет та підстави позову, суд вірно вважав, що мінімальний розмір такої регламентної виплати не може бути меншим 134028 грн (36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку).
Також, враховуючи те, що право на отримання страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди в зв'язку з смертю потерпілого мають позивачка та малолітні діти потерпілого, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки, яка діє як у своїх інтересах так і інтересах неповнолітніх дітей, моральну шкоду відповідно до п. 27.3 ст 27 Закону № 1961-IV.
З огляду на положення пункту 27.4 статті 27 Закону № 1961-IV і оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надані позивачкою докази (квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22.09.2020 та накладну від 22.09.2020 про оплату ОСОБА_2 ПП ОСОБА_11 42500 грн за виготовлення, доставку та встановлення пам'ятника), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки страхову виплату на спорудження надгробного пам'ятника.
І так як загальний розмір страхового відшкодування перевищує ліміт відповідальності відповідача/страховика згідно страхового полісу та враховуючи виплату позивачці страхового відшкодування в розмірі 10 648,00 грн, висновок суду першої інстанції щодо стягнення 189 352,00 грн страхового відшкодування є таким, що відповідає нормам матеріального права.
Встановивши, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» построчено грошове зобов'язання по виплаті позивачці страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України та неустойки (пені) та стягнув на користь позивачки 19594,27 грн пені, 3864,90 грн трьох процентів річних і 9638,01 грн інфляційних втрат.
Слід зазначити, що апелянтом не заперечується розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а представник відповідача посилається лише на те, що у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відсутні підстави для здійснення страхових виплат у більшому розмірі з врахуванням оплати страхових виплат ПрАТ «УПСК» та сплату відповідачем 10648 грн страхової виплати.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає їх голослівними, адже суд при ухваленні оскаржуваного рішення керувався положеннями статей 625, 978, 988, 999, 1187, 1188, 1195, 1200, 1201, 1208 ЦК України та положеннями Закону №1961-IV, що регулюють спірні правовідносини.
Аргументи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції, що у випадку заподіяння шкоди спільними діями учасників ДТП, розподілу між страховиками підлягає саме сума страхового відшкодування, що визначена у договорі страхування є такими, що суперечать нормам матеріального права.
Так, положеннями абзаці 1 пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
І суд першої інстанції при вирішенні спору вірно виходив з того, що розподілу між старховиками підлягає саме розмір заподіяної шкоди, а не страхова сума за одним із договорів страхування.
Твердження апелянта про відсутність доказів отримання потерпілим на час ДТП саме мінімальної заробітної плати на законність оскаржуваного рішення не впливає, адже доказів протилежного ПрАТ «СК «Євроінс Україна» надано не було і відповідно до листа ГУ ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2019 за №5366/10/22-01-53-08-21 слідує, що на підставі повідомлення про фізичну особу, яка померла, реєстраційний номер облікової картки платка податків закривається і не підлягає подальшому використанню та не можливо отримати відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків (а.с.31). Оскільки отримати дані про доходи потерпілого є неможливим, через зняття останнього з обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, суд першої інстанції при розрахунку страхової виплати про втраті годувальника вірно за середньомісячний дохід взяв дані про мінімальну заробітну плату, що станом на грудень 2018 року становила 3723 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що сума до виплати на кожного утриманця становить 525405,30 грн є помилковим, адже суд визначаючи розмір шкоди по втратті годувальника виходив із положень частини 2 статті 1208 ЦК України та положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», «Про Державний бюджет України на 2019 рік», «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
І доводи апеляційної скарги вказують на відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.
Також, апеляційний суд вважає, що підлягає до задоволення клопотання представника позивачки про стягнення із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи відповідно до пункту 1 частини першої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Встановлено, що в суді апеляційної інстанції правову допомогу позиваці надавав адвокат Гнідко С.І., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги від 26.10.2021.
Як вбачається із матеріалів справи 14.07.2020 між ОСОБА_2 та адвокатом Гнідко С.І укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.2. якого надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу; складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а також у судах під час здійснення судочинства; інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору (а.с. 33-35).
Встановлено, що позивачкою на підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції надано копії: довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру; акту №3 наданих послуг від 01.08.2022; квитанцію до прибуткового касового ордуру від 01.08.2022.
Враховуючи відсутність заперечень ПрАТ «СК «Євроінс Україна» щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами та зважаючи на конкретні обставини справи, принцип змагальності сторін, критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: дійсність, необхідність та розумність їх розміру, ураховуючи складність справи та враховуючи період її розгляду судом апеляційної інстанції, підготовку та подання представником позивачки відзиву на апеляційну скаргу і його участь у судовому засіданні 05.09.2022, апеляційний суд вважає, що наявні законні підстави для стягнення із відповідача на користь ОСОБА_2 судових витрат, понесених останньою на професійну правничу допомогу в розмірі 4550 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (ЄДРПОУ 22868348, вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) 4550 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2022 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай