14 вересня 2022 року м.Суми
Справа №591/1548/21
Провадження № 22-ц/816/835/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С.С. (суддя-доповідач),
суддів: Криворотенко В.І., Собини О.І.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Сумська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України;
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бороха Валерія Миколайовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 липня 2022 року в складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого в м. Суми, повний текст виготовлено 18 липня 2022 року,
Звернувшись до суду із позовом у лютому 2021 року, позивач просив суд стягнути з Сумської обласної прокуратури 7000 грн. морального відшкодування.
Свої вимоги мотивував тим, що 15.01.2020 в порядку ст. 214 КПК України звернувся до Прокуратури Сумської області із заявою про внесення впродовж 24 годин його заяви про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та початок досудового розслідування за нею. Службова особа Сумської обласної прокуратури не внесла за його заявою відомості та розслідування не було розпочате. 21.01.2020 за №01/2/2-р-20 прокурор надіслав для розгляду його звернення виконуючому обов'язки керівника Сумської місцевої прокуратури, чим порушив вимоги ст. 214 КПК України та права позивача. Вказує, за наданими прокурором документами підтверджено, що аналогічним змістом заяві позивача, але адресованою Сумській місцевій прокуратурі, слідчим суддею була винесена ухвала, якою встановлено, що фактично до ЄРДР вже внесено відомості за аналогічним фактом та подіями, які описані як в заявах на адресу Сумської місцевої прокуратури, так і на адресу прокуратури Сумської області. Зазначає, що 15.01.2020 він до Сумської місцевої прокуратури не звертався. У такий спосіб прокурор Сумської обласної прокуратури завів суддю Сибільова О.В. в оману. Тому звернувся із заявою до Прокуратури Сумської області «про видачу її копії», на що було надано письмову відмову, оскільки такої заяви не існує. В такий спосіб над ним розпочалося знущання з боку прокурора Сумської області. Звертався з цього приводу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Обов'язок повідомити уповноваженого про підстави невнесення відомостей про кримінальне правопорушення також був проігнорований заступником прокурора Сумської області. За наданою прокуратурою інформацією 21.02.2020 за фактом підробки документів нотаріальної справи приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Скоробагатько Н.Б. розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 358 КК України. Зазначає, що з часу звернення його із заявою про вчинення кримінального правопорушення до внесення відомостей до ЄРДР пройшов значний проміжок часу, протягом якого він зазнав моральних страждань, що виявилося у витратах часу, витратах на стаціонарне та амбулаторне лікування від нервового стресу та на придбання ліків.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. Разом з тим, позивачем не було доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, на яку він посилається. Також відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок дій посадових осіб Прокуратури Сумської області. Крім того за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Сумської місцевої прокуратури його права та інтереси були поновлені: відомості за його заявою були внесені до ЄРДР, скарга на бездіяльність посадових осіб відповідача у даній справі була залишена без задоволення. Разом з тим, сама незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідача рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Борох Валерій Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що 20.12.2021 року ним було заявлено клопотання про допит судді ОСОБА_2 , яке розглянуто не було. Вказує, що його було позбавлено можливості виступити із вступним словом та дослідити докази в судовому засіданні через його запізнення в судове засідання. Вказує, що судом було залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_3 про прийняте Зарічним районним судом рішення від 19.02.2020 року повідомлено не було, а тому він був змушений повторно звертатися зі скаргою на бездіяльність відповідача, а також з відповідною скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Висновки суду про відсутність моральної шкоди є помилковими, оскільки сам факт не внесення відомостей до ЄРДР у строки, визначені законодавством, дає підстави вважати, що були порушені права позивача і як наслідок, спричинено йому моральну шкоду. Зазначає, що позивач був вимушений витрачати час на неодноразові спроби відновити свої порушені права, підтверджувати своє право на захист порушених відповідачем прав потерпілого у кримінальному провадженні, нести витрати на стаціонарне та амбулаторне лікування від нервового стресу та на придбання ліків.
Від відповідача відзив Сумської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання не погоджується з доводами, що викладені в ній та зазначає, що твердження ОСОБА_1 щодо несвоєчасного внесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 15.01.2020 року та внесення їх на виконання ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 19.02.2020 року у справі № 591/553/20 не є належними та достатніми доказами на підтвердження протиправності дій або бездіяльності прокурора. Вказує, що права позивача були поновлені шляхом задоволення його скарги та внесення відповідних відомостей до ЄРДР. При цьому, встановлено, що прокуратурою Сумської області 17.01.2020 зареєстровано звернення ОСОБА_1 від 15.01.2020 щодо підробки документів нотаріальної справи приватним нотаріусом Сумського місцевого округу Скоробагатько Н.Б., яке 21.01.2020 року для розгляду скеровано до Сумської місцевої прокуратури. На цей час досудове розслідування за заявою позивача триває. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається із цивільної справи, 15.01.2020 позивач звернувся із заявою, адресованою прокурору Сумської області про вчинення кримінального правопорушення. Просив внести до ЄРДР відповідні відомості відповідно до ст. 214 КПК України впродовж 24 годин, розпочати досудове розслідування, порушивши карну справу (а.с. 15 зв. - 16).
Листом від 21.01.2020 №04/2/2-/2-20 Прокуратури Сумської області звернення ОСОБА_1 надіслано виконувачу обов'язків керівника Сумської місцевої прокуратури, про що повідомлено заявника (а.с. 16зв.).
З приводу бездіяльності, зловживання та перевищення повноважень посадовою особою щодо невнесення заяви від 15.01.2020 до ЄРДР позивач неодноразово звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Йому надавались відповіді .
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19.02.2020 у справі №591/553/20 (провадження №1-кс/591/340/20) задоволена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність службової особи Сумської місцевої прокуратури, зобов'язано службову особу Сумської місцевої прокуратури, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 15.01.2020, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (а.с. 26 матеріалів справи №591/553/20, провадження №1-кс/591/340/20)).
Листами від 21.02.2020 та від 18.03.2020 Сумської місцевої прокуратури Підлісного М.А. повідомлено про виконання ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 19.02.2020 та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за результатами розгляду його скарги, надано витяг з ЄРДР (а.с. 29, 30).
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06.03.2020 у справі №591/1362/20 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Сумської області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві від 15.01.2020. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд зазначив, що наданими прокурором документами підтверджено, що за аналогічною за змістом заявою Підлісного (але адресованою Сумській місцевій прокуратурі) згідно ухвали слідчого судді від 19.02.2020 Сумською місцевою прокуратурою 21.02.2020 вже внесені відомості до ЄРДР за №420202010000054. Враховуючи ті обставини, що фактично до ЄРДР вже внесено відомості за аналогічним фактом та подіями, які описані в заявах ОСОБА_1 , як на адресу Сумської місцевої прокуратури, так і на адресу прокуратури Сумської області від 15.01.2020 відсутня потреба для повторного зобов'язання іншого правоохоронного органу на внесення відомостей до ЄРДР (а.с. 91).
На виконання ухвали суду про витребування доказів листом від 16.12.2021 Окружна прокуратура м. Суми повідомила, що заява ОСОБА_1 від 15.01.2020 надійшла до Сумської місцевої прокуратури від Прокуратури Сумської області 22.01.2020 та в подальшому 23.01.2020 направлена до Сумського РУП ГУНП в Сумській області. Протягом січня-лютого 2020 року ОСОБА_1 безпосередньо до Сумської місцевої прокуратури не звертався (а.с. 175).
Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.
Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями та бездіяльністю органу державної влади, а саме прокуратури, а тому, відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи, відповідно, їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим, орган державної влади або орган місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03. 2019 року у справі № 920/715/17).
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 року в справі № 464/3789/17).
Доводи позивача, що викладені ним в його апеляційній скарзі стосовно того, що саме прокуратурою Сумської області було завдано йому моральної шкоди самим фактом не внесення відомостей до ЄРДР у строки, визначені законодавством, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки як вбачається з матеріалів справи ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19.02.2020 у справі №591/553/20 (провадження №1-кс/591/340/20) задоволена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність службової особи саме Сумської місцевої прокуратури та зобов'язано службову особу Сумської місцевої прокуратури, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 15.01.2020, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (а.с. 26 матеріалів справи №591/553/20, провадження №1-кс/591/340/20)).
Разом з тим, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Сумської області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві від 15.01.2020 ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06.03.2020 у справі №591/1362/20 задоволена не була з підстав того, що фактично до ЄРДР вже внесено було внесено відомості за аналогічним фактом та подіями, які описані в заявах ОСОБА_1 , як на адресу Сумської місцевої прокуратури, так і на адресу прокуратури Сумської області, а тому відсутня потреба для повторного зобов'язання іншого правоохоронного органу на внесення відомостей до ЄРДР. Тобто, на момент оскарження бездіяльності відповідача - прокуратури Сумської області, вимоги позивача щодо внесення відомостей до ЄРДР за його заявою були виконані іншим державним органом.
Відповідно до ч 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач не довід суду завлений розмір завданої йому моральної шкоди, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку стосовно того, що саме по собі задоволення скарги ОСОБА_1 та зобов'язання Сумської місцевої прокуратури внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 15.01.2020 і розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей й надати заявнику витяг з ЄРДР є достатньою мірою відшкодування йому завданої моральної шкоди, оскільки величини негативних наслідків від незаконних дій відповідача в мотивах позову не наведено.
Це узгоджується і з рішеннями ЄСПЛ від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд правильно визначив характер спірних правовідносин, надав їм вірно правову оцінку із застосуванням матеріального права
За таких обставин, колегія суддів визнає, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бороха Валерія Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 липня 2022 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: В.І. Криворотенко
О.І. Собина