15 вересня 2022 року м.Суми
Справа №588/2124/21
Номер провадження 22-ц/816/756/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 10 червня 2022 року в складі судді Щербаченко М.В., ухваленого в м. Тростянець Сумської області, повний текст якого складено 10 червня 2022 року,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 25 квітня 2018 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунокзі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 17 листопада 2021 року утворився борг на загальну суму 10836 грн 22 коп., з яких: 8778 грн 38 коп. заборгованість за тілом кредиту, 2057 грн 84 коп. заборгованість за простроченими відсотками, який банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 10 червня 2022 року позов АТ «А-Банк» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач своїм підписом у анкеті-заяві підтвердила ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг та зобов'язалася, в подальшому, ознайомлюватися із викладеними на сайті банку змінами. Тобто, фактично відповідач прийняла пропозицію до укладення договору та сплати періодичних платежів. Вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», якою узгоджено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами. На переконання позивача, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 безпідставно були враховані судом першої інстанції, так як вони стосуються застосування норм матеріального права у випадку не підписання тарифів банку, а в даному випадку відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту.
Позивач також вважає, що у випадку визнання неузгодженими умови надання кредитних коштів та сплати процентів, суд першої інстанції повинен був стягнути проценти на рівні облікової ставки НБУ.
Відповідачем, у встановлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 липня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку (а.с. 7).
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеному в рекламному буклеті, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомилася та згодна з його умовами.
До позовної заяви банк додав витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», витяг з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», які не містять підпису відповідача, а також паспорт споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка», що підписаний ОСОБА_1 22 липня 202 року (а.с.7-8, 8-12, 13).
Згідно довідки АТ «А-Банк» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та 22 липня 2018 року видано кредитну карту № НОМЕР_2 , строком дії березень 2022 року (а.с. 36).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17 листопада 2021 року становить 10836 грн 22 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8778 грн 38 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 2057 грн 84 коп. (а.с. 5-6).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову АТ «А-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем тарифи, Умови та правила надання банківських послуг, які носять мінливий характер, відповідачем не підписувалися, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, так як в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Виходячи із загальної суми використаних відповідачем кредитних коштів та фактично внесених нею коштів на погашення кредитної заборгованості, станом на 17 листопада 2021 року, на переконання суду першої інстанції, вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Надані позивачем витяги з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», а також з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, установивши обставини того, що витяг з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банку», які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 липня 2018 року шляхом підписання заяви.
Усупереч доводів апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції, що підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, узгоджується із правовою позицією, викладеною Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 рок у справі 393/1236/20.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених умовах банку, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та їх розміру.
Вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки НБУ, позивачем не заявлялося, а тому виходячи із положень ст. 13 ЦПК України підстави для їх стягнення відсутні.
При визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції в повній мірі були враховані використані відповідачем кредитні кошти та суми внесені в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку за договором.
З огляду на викладене, враховуючи те, що розмір внесених відповідачем коштів на погашення кредитної заборгованості перевищує загальний розмір використаних кредитних коштів у період з 22 липня 2018 року по 17 листопада 2021 року, а позивачем не доведено узгодження умов кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову АТ «А-Банк».
Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 10 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
С. С. Ткачук