Справа №442/8681/21
Провадження №2/442/176/2022
15 вересня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Гарасимків Л.І
за участю секретаря судового засідання Петрів В.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в загальному позовному провадженні цивільну справу № 442/8681/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб - Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Бориславської міської територіальної громади та Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про позбавлення батьківських прав,
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3 , за участю третіх осіб - Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Бориславської міської територіальної громади та Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про позбавлення батьківських прав.
У обґрунтування позову посилається на те, що відповідачка ОСОБА_3 є матір"ю трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Однак з 2019 року вона залишила дітей та перейшла проживати окремо. Дітей не відвідує, не надає матеріальну допомогу, не піклується не бере участі у вихованні дітей, не сплачує аліменти.
У судове засіданні сторони не зявилися. Від представника позивачів надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилася, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнає та не заперечує щодо його задоволення.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно з п.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами про справі позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2
Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 , одна виховувала малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, батько дитини записаний відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, зі слів матері.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою АДРЕСА_1 від 02.09.2021 року, складеного працівниками служби у справах дітей та міського центру надання соціальних послуг Бориславської міської Ради вбачається, що мати ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає. Дитиною піклуюється бабуся - позивачка по справі, ОСОБА_2 .
12.08.2021 року рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , укладений 25 листопада 2014 року та зареєстрований Виконавчим комітетом Попелівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, актовий запис №10.
Згідно долучених до матеріалів справ постанов Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.07.2020 року , 06.10.2020 року, вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 неодноразово притягувалсь до адміністративної відповідальності щодо невиконання останньою батьківських обов'язків.
Також, в матеріалах справи наявний Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно долученої до матеріалів справи нотаріально-завіреної заяви ОСОБА_3 , вбачається, що остання відмовляється від батьківських прав на дітей та дає згоду на позбавлення її батьківських прав на дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: „Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками".
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.
Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Судом встановлено, що відповідачка протягом тривалого часу, систематично, свідомо, без поважних причин не виконувала належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов'язки по відношенню до своїх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не цікавиться їх долею протягом тривалого періоду часу, участі у їх вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто контакту не підтримує, що стверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі № 761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачка жодних спроб на відновлення відносин з дітьми не робила, тобто, вона не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а свідомо не бажає їх виконувати, а тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останній положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4,7,10,81,141, 263-266, 280, 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_5
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_3
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.09.2022.
Суддя Л.І. Гарасимків