Справа №760/12072/22
1-кс/760/3823/22
13 вересня 2022 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102090000192 від 04 серпня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,
Прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 12.09.2022 року звернулась до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме об'єкт нерухомості, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , який належатиме територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради або законним спадкоємцям померлої ОСОБА_4 , для попередження можливої неправомірної реєстрації та відчуження.
Солом'янською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022102090000192 від 04 серпня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №2142 від 29.01.2022 року зареєстрований Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть за №010-6307 від 31.12.2021 року причина смерті ОСОБА_4 хронічна ішемічна хвороба серця, поховання здійснено за рахунок держави.
Згідно інформації КП КМР «Київське міського бюро технічної інвентаризації» квартира, яка розташована, за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності, не зареєстрована.
Разом з цим, рішенням відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації за №48213 від 12.10.2020 року на ОСОБА_4 оформлювалося свідоцтво про право власності за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, по вказаному об'єкту нерухомості відомості 14.11.2020 року (до Реєстру внесено 19.11.2020 року) державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_5 відкрито розділ та присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2225727680000, та внесено відомості проведено державну реєстрацію на квартиру, яка розташована, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .
Разом з цим, за інформацією відділу з питань реєстрації місця проживання /перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та інформації з Реєстру територіальної громади міста Києва у вказаній квартирі відсутні зареєстровані особи.
Відповідно до інформації наданої Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) актових записів про народження дітей, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено що наявні наступні актові записи:
- актовий запис про народження №19 від 08.1950 (неповна дата), складений Новомирівською сільською радою Поліського району Київської області відносно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- актовий запис про народження дитини №878 від 19.03.1971 складений Солом'янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
- актовий запис про шлюб №1053 від 18.11.1971, складений Солом'янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- актовий запис про смерть чоловіка № НОМЕР_1 від 23.09.2007 року, складений ІНФОРМАЦІЯ_5 (м. Київ) відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
- актовий запис про смерть сина №302 від 19.04.2017 року складений Солом'янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про вказану технічну помилку повідомлено у відповідний орган, для внесення змін.
- актовий запис про смерть №2142 від 29.01.2022 року, складений ІНФОРМАЦІЯ_5 (м. Київ) відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, досудовим розслідуванням інших осіб з якими померла ОСОБА_4 перебуває в родинному зв'язку на даний час, не встановлено.
Згідно інформації зі Спадкового реєстру заповіти від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстровані, спадкова справа не заведена.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Проте, наявні особи, які стверджують що перебувають з померлою у родинних відносинах.
З огляду на викладене, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Враховуючи вищевикладене, постановою про визнання предметів в якості доказів процесуальним керівником у кримінальному провадженні вищезазначена квартира визнана речовим доказом.
З метою попередження можливого неправомірного заволодіння та подальшого відчуження об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належатиме територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, або законним спадкоємцям померлої ОСОБА_4 виникла необхідність, у накладенні арешту на вище вказане майно.
Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила клопотання задовольнити, зазначила, що метою арешту є збереження речових доказів.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
До клопотання додані копії документів та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення даних з приводу кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Постановою прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 від 08.09.2022 року вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні №42022102090000192 від 04 серпня 2022 року речовим доказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, із врахуванням вимог ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Так, на думку слідчого судді, прокурором доведено правову підставу для арешту майна, надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, дослідивши надані до клопотання матеріали, враховуючи, відповідно до вимог ст. 173 КПК України, наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, арешт зазначеного майна є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Як вбачається із мотивування накладення арешту, в клопотанні прокурора у встановленому порядку було наведено достатні обґрунтування необхідності арешту майна, що зумовлений потребами досудового розслідування у збереженні речових доказів, що виправдовує втручання у права та інтереси власника.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, ст.175, ст.309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України,
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомості, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності померлій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, користування, розпорядження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Арешт майна може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1