Справа №1-18/2010 рік
№1-120/2009 рік
17 червня 2010 року Малинський районний суд Житомирської області в складі
головуючої судді Збицької К.Д.
з участю прокурора Лозовика А.В.,
захисника ОСОБА_1,
секретаря Гузікової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, нежонатого, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, нежонатого, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_7, не судимого;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, нежонатого, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, не судимого,
всіх за ст. 296 ч.2 Кримінального кодексу України, -
встановив :
18 квітня 2009 року близько 23-ї години у парку культури та відпочинку ім. Миклухо- Маклая в місті Малині неповнолітні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 групою осіб з особливою зухвалістю вчинили хуліганські дії відносно неповнолітнього ОСОБА_5.
Так, ОСОБА_3, відійшовши від своїх знайомих ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з якими відпочивали в кафе «Оболонь», на стежці між кафе й танцювальним майданчиком зустрів трьох дівчат та неподалік від них незнайомого йому ОСОБА_5. Проходячи повз ОСОБА_5, зачепив його плечем, похитнувся. ОСОБА_5 підхопив його. ОСОБА_3 безпричинно, з хуліганських спонукань, проявляючи демонстративну зневагу до встановлених у суспільстві правил поведінки в громадських місцях, наніс долонею руки кілька ударів в область грудей потерпілого, спричинивши фізичний біль.
Почувши голос ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 направилися до місця його перебування, де, не вникаючи в суть конфлікту, безпричинно з хуліганських спонукань стали наносити удари ОСОБА_5. ОСОБА_4 вдарив кулаком потерпілого в плече, а ОСОБА_2 2-3 рази кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_5 впав на землю, та ногою по ногах потерпілого. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали наносити ногами удари лежачому на землі ОСОБА_5 по обличчю, тілу, голові, руках, якими він прикривав голову. Потім ОСОБА_2 підняв ОСОБА_5 з землі, обхопив рукою навколо шиї, підвів до ОСОБА_3 та попередив, щоб той більше до його брата не приставав й відпустив. Внаслідок спричинення фізичного болю ОСОБА_5 впав на землю.
Своїми діями підсудні спричинили ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
2.
У судовому засіданні підсудні свою вину визнали повністю. Каються.
Підсудний ОСОБА_3 показав, що він разом зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відпочивали в кафе «Оболонь» в міському парку. Він відійшов від них до туалету. На стежці побачив ОСОБА_7, яка стояла з дівчатами та попросила в нього запальничку. Незнайомий хлопець, що стояв на відстані 2-3 метрів від дівчат, назвав його «чайником». Це був потерпілий. Так на нього говорять друзі, а від інших він сприймає за образу. Він підійшов до нього, запитав, що він від нього хоче, штовхнув руками у груди, ОСОБА_5 також штовхнув його. В цей час підійшли хлопці, які залишалися в кафе. ОСОБА_2, нічого не запитуючи, вдарив ОСОБА_5 рукою в обличчя. ОСОБА_5 впав. Тоді він вдарив його ногою, взутою у кросівки, в голову, по тулубу. ОСОБА_5 прикривав голову рукою. Удари ногами наносили також ОСОБА_2 та ОСОБА_4. ОСОБА_6 і дівчата стояли на відстані і не втручалися. Після того ОСОБА_2 підняв потерпілого з землі, притис до себе й підвів до нього та попередив, щоб він до нього (ОСОБА_3) більше не ліз. ОСОБА_6 відвів ОСОБА_5 в бік та запропонував йти додому.
Аналогічні показання дали підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
ОСОБА_2 також уточнив, що, будучи в кафе, вони почули підвищений тон голосів зі сторони, куди хвилин 2-3 тому пішов ОСОБА_3. Зразу ж пішли в тому напрямку. Він побачив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на стежці штовхають один одного. Відразу, нічого не питаючи, він дав ляпаса ОСОБА_5, щоб захистити молодшого брата, вдарив ногою по ногах, той впав. Від чиїх саме дій впав уточнити не може, бо ОСОБА_3 штовхав його руками, ОСОБА_4 вдарив в плече. ОСОБА_5 прикривав голову руками, а він, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 били ногами по тулубу, голові. Били, щоб не ліз до меншого, хотіли провчити. Про те, що ОСОБА_5 назвав ОСОБА_3 «чайником» дізнався коли вже поверталися додому.
Крім визнавальних показань підсудних їх винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами у справі.
З показань потерпілого ОСОБА_5 він стояв на стежці за танцмайданчиком з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які курили. Підійшов ОСОБА_3, попросив цигарку. Коли ОСОБА_3 проходив повз нього і похитнувся, то зачепив його плечем. Він підхопив його обома руками і притримав, щоб він не впав. ОСОБА_3 відштовхнув його. В цей час підійшли ОСОБА_2 і ОСОБА_4, яких він не знав. На запитання ОСОБА_2 «що сталося» ОСОБА_3 відповів, що нічого. Вони притихли, про щось пошептались, після чого ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком в обличчя, він впав. Стали бити руками, ногами. Хто куди бив не бачив, бо прикривав голову руками. Більшість ударів прийшлося по руках, тулубу, 1-2 по ногах. Коли відкрив голову, відчув сильний удар ногою в голову і втратив свідомість на кілька секунд. Отямився затиснутий в руках ОСОБА_2, який стояв на колінах. ОСОБА_2 відпустив і він знову впав. Допоміг піднятися ОСОБА_6, який участі в його побитті не приймав. Додому довели дівчата. Раніше ні підсудних, ні їх кличок не знав. По дорозі дівчата сказали, що це був «чайник», тому так назвав його в міліції, куди звернулася мати із заявою. Отримав тілесні ушкодження, лікувався амбулаторно, звертався в обласну лікарню.
З показань свідка ОСОБА_7 в той час, коли вони з ОСОБА_5 стояли на стежці, до них спочатку підійшов ОСОБА_3, попросив цигарку. Проходячи повз ОСОБА_5, він демонстративно задів його, сам ледве не впав, ОСОБА_5 підхопив його. Зразу ж підійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Всі в нетверезому стані. На запитання останніх ОСОБА_3 відповів, що ніяких проблем немає. З ОСОБА_5 вони не розмовляли, але хтось із них першим вдарив його, той впав, всі троє стали наносити йому удари по тілу ногами. Ніякої суперечки
3.
перед цим між ними та ОСОБА_5 не було. Вона також зазначила, що ОСОБА_3 часто називають «чайником» і реакція на це у нього нормальна.
Аналогічні показання дала ОСОБА_8. Вона також зазначила, що ОСОБА_2 душив руками ОСОБА_5 і відпустив, коли підійшов ОСОБА_6.
Допитана як свідок ОСОБА_9 показала, що після нанесення ударів по голові ОСОБА_5 впав і на кілька секунд втратив свідомість. До нього підійшов ОСОБА_6, перевірив пульс. Потім ОСОБА_7 купила серветки, ОСОБА_6 витерся і вони провели його додому. До початку конфлікту ОСОБА_3 розмовляв з ОСОБА_7, а ОСОБА_5 стояв на відстані 1-1,5 м від нього.
Як ОСОБА_7, так і ОСОБА_8, ОСОБА_9 стверджують, що потерпілий ОСОБА_3 «чайником» не називав і реальних причин для його побиття не було. За такою кличкою до нього звернулася ОСОБА_7.
Опитаний судом свідок ОСОБА_6 показав, що бачив штовханину між підсудними та потерпілим, але хто кого бив не пам'ятає. Разом з тим з оголошених судом показань свідка на досудовому слідстві він бачив, як ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_5 руками в груди, а коли той впав, його мовчки били ногами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Наносили удари по тілу, голову він прикривав руками. Дівчата і він просили припинити побиття. ОСОБА_5 припіднявся. ОСОБА_2 схопив його рукою за шию, підвів до ОСОБА_3, запитав, «Ти зрозумів, що до малого більше не лізь». ОСОБА_5 намагався вирватися, але йому це не вдавалося, впав на землю, втратив свідомість. Тоді втрутився він, підняв ОСОБА_5 землі, відвів в сторону (а.с.39-41 т.1).
Таким чином суд визнає доведеним, що будь-яких неправомірних дій з боку потерпілого відносно підсудних, які б спровокували їхні дії, вчинено не було.
Під час відтворення підсудні показали та розказали про обстановку та обставини вчинених ними дій, які не суперечать показанням, даним у суді (а.с.55-60, 61-66, 67-72).
Ступінь тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень визначена висновками судово-медичних експертиз №196 від 20.05.2009 року (а.с.77) та повторної (а.с.246-250), якими вони віднесені до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, та роз'ясненнями експерта ОСОБА_10
Аналізуючи досліджені судом докази у їх сукупності суд дійшов висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні відносно потерпілого ОСОБА_5 хуліганських дій, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалося особливою зухвалістю, що виразилася у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, вчинене групою осіб, та кваліфікує їхні дії за ч.2 ст.296 Кримінального кодексу України.
Ознаку виняткового цинізму з обвинувачення суд виключає за її відсутністю.
Вирішуючи питання про призначення виду і міри покарання суд виходить з того, що всі підсудні раніше не судимі. Вони вперше вчинили злочин середньої тяжкості. Характеризуються за місцем проживання та навчання виключно позитивно. Свою вину визнали, щиро розкаялись. Проживають у повних благополучних сім'ях. Всі є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вчинили злочин у неповнолітньому віці. Ці обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. Посилання свідків на стан сп'яніння підсудних об'єктивно не підтверджені.
4.
З огляду на наведене суд визнає за необхідне й достатнє для виправлення підсудних та попередження вчинення ними нових злочинів призначити покарання у межах санкції статті, за якою вони засуджуються, у виді позбавлення волі. При цьому вважає за можливе застосувати до них звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.ст.104,75 КК України й покладенням передбачених п.3 ч.1 ст.76 КК обов'язків.
Законним представником неповнолітнього потерпілого заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних та моральних збитків.
Розмір матеріальних витрат визначений у сумі 3613грн.02коп., з яких 1093грн.02коп. затрачено на лікування, 300грн. сплачено за комп'ютерну томографію, 260грн. на придбання бензину для поїздок в Житомир та 1960 гривень на заміну пошкоджених під час однієї з таких поїздок 2-х шин до автомобіля.
Цивільні відповідачі позов в цій частині визнали частково.
Згідно вимог ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд визнає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому виходить із медичних рекомендацій лікарів, даних 29 квітня та 5 червня 2009 року спеціалістами Житомирської обласної дитячої лікарні (а.с.191-192), вартості придбаних та підтверджених фіскальними чеками ліків на суму 380грн. 82коп. (а.с.195-197), а також оплату проведення комп'ютерної томографії в сумі 300грн. (а.с.193,194) та витрат на придбання палива для поїздок у зазначені дні до Житомира в розмірі 260грн., що загалом становить 940грн.82коп.
Позивачем не доведена необхідність придбання інших ліків для лікування потерпілого внаслідок неправомірних дій підсудних.
Вимога про відшкодування вартості пошкоджених шин також задоволенню не підлягає, оскільки у цьому відсутня вина підсудних.
В частині вимог про відшкодування моральної шкоди позов також підлягає частковому задоволенню. Згідно роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року №4 розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості.
Суд визнає, що потерпілий внаслідок неправомірних дій підсудних зазнав негативних явищ та моральної шкоди. Він переніс фізичний біль, нервовий стрес, зазнав приниження, лікувався. Разом з тим визначений розмір моральної шкоди у сумі 50 000 гривень суд визнає завищеним й необгрунтованим та зменшує його до 10000 гривень, які підлягають відшкодуванню підсудними як цивільними відповідачами.
Відповідно до положення ст. 1179 Цивільного кодексу України неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах, а у разі відсутності у неповнолітніх засуджених майна, достатнього для відшкодування завданої ними шкоди, ця шкода відшкодовується батьками.
Частиною першою статті 1182 визначено, що шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
5.
Оскільки між цивільними відповідачами такої домовленості не досягнуто, суд визначає частки рівними.
Керуючись ст.ст.323,324,327 Кримінально-процесуального кодексу України, -
засудив :
визнати винними ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі кожному.
На підставі ст.ст.104, 75 Кримінального кодексу України звільнити засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання за умови, що вони протягом встановленого судом іспитового строку один рік не вчинять нового злочину та виконають покладені на кожного з них відповідно до п.3 ч.1 ст.76 цього Кодексу обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Стягнути із засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на відшкодування завданої майнової шкоди по 313 (триста тринадцять) грн. 61коп. та по 3333 (три тисячі триста тридцять три) грн.33коп. на відшкодування моральної шкоди.
В решті позову відмовити за безпідставністю.
У разі відсутності у неповнолітніх засуджених майна, достатнього для відшкодування завданої ними шкоди, ця шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає, або у повному обсязі батьками засудженого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 та ОСОБА_14, засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_15 та ОСОБА_16, засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_4 та ОСОБА_17.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуюча