ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 1-183/2010 рік
29 липня 2010 року Малинський районний суд Житомирської області в складі
головуючої судді Збицької К.Д.,
з участю прокурора Лозовика А.В.,
при секретарі Гузіковій І.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою вищою світою, нежонатого, не працюючого, не судимого,
за ст.ст. 122 ч.1, 296 ч.1 Кримінального кодексу України, -
встановив :
21 червня 2009 року біля 23-ї години ОСОБА_1, перебуваючи біля кафе «Людмила» в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області, порушуючи громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов відпочинку людей, проявляючи неповагу до загальноприйнятих норм поведінки, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю безпричинно умисно наніс удар правою рукою в ліву частину обличчя ОСОБА_2, спричинивши середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але спричинило тривалий розлад здоров'я.
Підсудний свою вину визнав частково - в спричиненні тілесного ушкодження потерпілому. Показав, що він наніс удар ОСОБА_2 не з хуліганських спонукань, а захищаючи свого знайомого ОСОБА_3, який від удару ОСОБА_2 впав на землю.
Винуватість підсудного в інкримінованих йому злочинах підтверджується показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами.
З пояснень потерпілого він з дружиною та знайомими біля кафе «Людмила» за столиком пили пиво. Конфлікту між ним, підсудним та іншими хлопцями із компанії підсудного в нього не було. Через деякий час після того, як вони відмовили дати запальничку неповнолітньому ОСОБА_4, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, до нього підійшов підсудний, запропонував поговорити. Він піднявся, відійшли на кілька метрів від столика і ОСОБА_1, нічого не пояснюючи, з розвороту вдарив його рукою в обличчя. Він відчув біль в нижній щелепі, викликали «швидку допомогу». Виявили перелом щелепи.
Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_5 - дружина потерпілого, ОСОБА_6 - її сестра, ОСОБА_7, яка перебувала разом з ними.
Свої показання вони підтвердили під час очних ставок з підсудним та свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили показання підсудного щодо обставин нанесення ним удару потерпілому з причини побиття Комариситовим ОСОБА_3.
Проте суд не вірить показанням цих свідків.
Факт спричинення ОСОБА_8 тілесного ушкодження у вигляді подвійного перелому нижньої щелепи зліва, яке по своїй категорії відноситься до середнього ступеню важкості, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я, встановлений висновком судово-медичного експерта №271 від 10 липня 2009 року (а.с.32).
Разом з тим у висновку експерта №318 від 24 липня 2009 року, зробленого на підставі медичних документів, будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 не виявлено, а в дослідницькій частині висновку мається запис, зроблений на підставі медичної карти амбулаторного хворого, про скарги на головну біль, біль в ділянці грудної клітки внаслідок побиття грабіжниками в електропоїзді (а.с.33).
Аналізуючи досліджені докази суд визнає доведеною вину підсудного в інкримінованих йому злочинах. Підсудний у громадському місці, нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки, у присутності сторонніх осіб, грубо порушуючи громадський порядок, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, порушив спокійний відпочинок громадян та умисно безпричинно спричинив потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 Кримінального кодексу України, але спричинило тривалий розлад здоров'я. Його дії суд кваліфікує за сукупністю злочинів за ст.ст.296 ч.1 та 122 ч.1 Кримінального кодексу України.
Призначаючи вид та розмір покарання у відповідності до положення ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вчинений підсудним злочин є злочином середньої тяжкості. Характеризується він позитивно. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив вперше. Ці обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладені обставини, думки прокурора та потерпілого суд визнає за необхідне й достатнє призначити підсудному остаточне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 Кримінального кодексу України із звільненням від покарання з іспитовим строком та встановленням певних обмежень, передбачених ст. 76 КК України.
Керуючись ст.ст. 323,324,327 Кримінально-процесуального кодексу України, -
засудив :
визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч.1 Кримінального кодексу України, та призначити покарання:
за ст.122 ч.1 КК України - два роки позбавлення волі,
за ст.296 ч.1 КК України - два роки обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70, ст.72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити два роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку терміном один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до п.3,4 ч.1 ст.76 цього Кодексу обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуюча