Справа № 2а-20744/09/1270
Категорія 2.11.4
іменем України
13 липня 2009 року м. Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліб Р.С. ,
при секретарі: Молчановій С. В., Лустіной Т.В.,
за участю сторін:
представники позивача: Єрмашев А.О., Холод СМ, Кучмистенко Г.В.,
представники відповідача: Леонова З.Є., Рутьковська СБ., Жадан О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Кредитної спілки „Надія" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську, Луганської області про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
26 лютого 2009 року позивач, Кредитна спілка „Надія", звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції в м. Лисичанську, Луганській області, в якому послався на те, що Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарчої діяльності з питань дотримання Кредитною спілкою „Надія" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 31.10.2008 р. В ході перевірки фінансово-господарчої діяльності Кредитної спілки „Надія" були встановлені порушення податкового законодавства. 20 лютого 2009 року, до позивача надійшло податкове повідомлення-рішення №0000061702/0 від 20 лютого 2009 року в якому зазначено, що на підставі акта перевірки №15/23-26262358 від 10.02.2009р. встановлені порушення пп.3.1.3 п.3.1 ст. 3, пп.4.2.12 п.4.2 ст. 4, ст. 8, пп.9.2.3 п.9.2 ст. 9, ст. 16, абз.а п.17.2 ст. 17, абз.а п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями. У зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) кредитної спілки «Надія» за платежем податку з доходів по актам перевірок (5011010101) - за основним платежем 59971, 20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119942, 40 грн. Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0000061702/0 від 20 лютого 2009 року на загальну суму 179913, 60 грн. бо вважає, що вказані суми доходів фізичних осіб не входять до оподаткованого доходу і не підлягають оподаткуванню до 01 січня 2010 року. Просив суд визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську за №0000061702/0 від 20 лютого 2009р. на загальну суму у розмірі 179913, 60 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 60 копійок), з них: за основним платежем 59971, 20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119942, 40 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки «Надія» судовий збір у розмірі 3, 40 (три гривні копійок).
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовну заяву та дали пояснення щодо суті позовних вимог.
Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву. В судовому засіданні послався на те, що ДПІ в м. Лисичанську, Луганської області на підставі пункту 1 статті 11 статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні" (із змінами і доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Кредитною спілкою „Надія" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.09.2008 року.
В ході проведення перевірки виявлені порушення Закону України від 22.05.03 №889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889-IV), яким з 1 січня 2004 року регулюється порядок оподаткування доходів фізичних осіб, а саме не утримано податок з доходів фізичних осіб з грошових коштів та не сплата податку з доходів фізичних осіб, про що зазначено в акті перевірки від 10 лютого 2009 року №15/23-26262358.
А саме, в порушення п.п.3.1.3 п.3.1 ст. 3, п.п.4.2.12 п.4.2 ст. 4, ст 8, п.п. 9.2.3. п.9.2 ст. 9, ст. 16, абз. а) п.17.2 ст. 17, абз. а) п.19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" за №889- IV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями - не утримано податок з доходів фізичних осіб з грошових коштів (відсотків на основні та додаткові пайові внески), сплачених членам КС „Надія" протягом 2005 - 2008 p.p. в загальній сумі 406041.90 грн. (касові книги за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р.)
Відповідно до п.п. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р. на суму донарахованого податку з доходів фізичних осіб 59971, 20 грн. передбачається штрафна санкція у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку. Розмір штрафної санкції застосованої до позивача складає -119942, 40грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2009 року №0000061702/0 на суму 179913.60 грн.
За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що вказані вище відсотки оподатковуються в порядку, передбаченому підпунктом 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до вимог якого оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону, тобто 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Відповідач вважав, що начальником ДПІ в м. Лисичанську правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009р. №0000061702/0 на суму 179913, 6 грн., та просив залишити позовні вимоги позивача без задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази надані сторонами, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва Серії А00 №190316 Кредитна спілка „Надія" зареєстрована виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 27 липня 2004 року. Кредитна спілка „Надія" зареєстрована як фінансова установа відповідно до Розпорядження Держфінпослуг 27 липня 2007 року за №1752 за реєстраційним номером 14100709 серії КС№429, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи. Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №142 КС „Надія" за правовим статусом суб'єкта є юридичною особою, за організаційно-правовою формою за КОПФГ - кредитна спілка, розташована за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Комсомольська буд. 1. КС. „Надія", і.к. 26262358 взята на облік як платник податків 4 вересня 2002 року за № 583, про що свідчить довідка №1845 від 22 жовтня 2008 року.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про кредитні спілки", який є спеціальним законом, який визначає організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань, кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є небанківською фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом,
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України „Про кредитні спилки" внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.
Абзацом 1 частини 2 статті 21 зазначеного Закону передбачено право кредитної спілки самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.
Згідно з частиною 3 статті 21 Закону нерозподілений дохід, який залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків.
З аналізу норм Закону України „Про кредитні спилки" випливає, що відсотки є платнею, яка нараховується кредитною спілкою на пайові внески фізичних осіб - членів кредитної спілки.
Абзацом 3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.
Відповідно до вимог підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів визначена у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).
Таким чином, особою відповідальною за нарахування та сплату до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб з процентів на вклад (внесок) до кредитної спілки є саме позивач - кредитна спілка "Надія".
З вищезазначеного випливає, що термін вклад (внесок) використовується як щодо вкладу / внеску на депозит кредитної спілки, так і вкладу/внеску на пайові внески членів кредитної спілки.
Суд приходить до висновку, що при застосуванні цієї норми слід також враховувати, що згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Заключних та перехідних положень Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.
Враховуючи, що законодавець використовує терміни „процент на вклад/внесок" як щодо виплат на депозитні рахунки, так і щодо доходів на вклади/внески до кредитної спілки, з норми п.п. 22.1.4 Закону № 889 випливає, що застосування положення п. 7.2 Закону № 889 призупинено і не застосовується.
Також зазначену позицію можна простежити і у інших нормативних положеннях Закону № 889. Так, п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 встановлює, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: п. 4.2.12 дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п. 4.3 цієї статті.
Однак, дію п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 зупинено у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу/доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із Законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат згідно із Законом України „Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року № 2285-IV.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 01.07.2004 року № 1958-IV (далі - Закон № 1958) були внесені зміни до п.п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889, а саме п.п. „в" після слів „неприбутковими організаціями" доповнено словами „(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)". Але ці зміни згідно з Законом № 1958 набувають чинності з 01.01.2005 року.
З 01.01.2005 року оподаткування такої плати (процентів) на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитних спілок здійснюється на підставі спеціальної норми, що міститься у абзаці 4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 889.
Стаття 9 цього Закону визначає оподаткування процентів, де у п.п. 9.2.1 та п.п. 9.2.2 п. 9.2 даної статті зазначено, податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у п. 7.2 ст. 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.
Підпункт 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону № 889 в редакції Закону № 1958, з п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та п.п. 9.2.1 і п.п. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010 року.
З зазначених положень слідує наступне, що до 01.01.2005 року виплата процентів на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади) не оподатковувалися у зв'язку з тим, що кредитна спілка була нарівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків, з 01.01.2005 року таку привілею виключено, проте цим же законом запроваджено спеціальне оподаткування таких надходжень (п.7.2), що у правозастосуванні пов'язаний з п. 9.2, який відповідно до п.п. 22.1.4 в частині оподаткування процентів набуває чинності з 01.01.2010 року; відповідно до п.п. 22.1.4 проценти на вклад до небанківської фінансової установи будуть оподатковуватися з 01.01.2010 року.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що норми ч.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 889 розповсюджуються на вклад, на проценти, на пайові внески членів кредитної спілки. Враховуючи положення п.п. 22.1.4 Закону № 889, застосування положення п. 7.2 Закону №889 призупинені та не застосовуються до 2010 року.
Наведені висновки суду узгоджуються з висновками науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України № 126/256-е від 28.11.2006 року.
Крім того, аналогічна позиція міститься у листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 08.06.2005 року № 06-10/10-672, який, відповідно до ст. 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України" має право надавити роз'яснення щодо застосування положень Законів України.
Таким чином, суд вважає помилковим застосування до спірних правовідносин вимоги підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та неправомірним визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку з доходів фізичних осіб по актам перевірок за основним платежем 59971.20 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 119942.40 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000061702/0 від 20 лютого 2009 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.
Отже суд, при вирішенні цієї справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно платіжного доручення №40 від 25 лютого 2009 року позивач сплатив державне мито за подачу позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду у сумі 3 грн. 40 коп. Судове рішення у справі ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Кредитної спілки „Надія" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.
Визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанськ Луганської області від 20 лютого 2008 року №000061702/0 про визначення Кредитній спілки „Надія", код 26262358, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Комсомольська буд. 4 податкового зобов'язання на загальну суму 179913 гривень 60 копійок, з них за основним платежем 59942 гривні 20 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 119942 гривні 40 копійок..
Стягнути з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки „Надія" державне мито у сумі Згрн.40коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 14 липня 2009 року.