14.09.2022 року м. Дніпро Справа № 904/62/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р.
( суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро )
у справі
за позовом:
Державного підприємства "Конструкторське Бюро"Південне ім. М.К. Янгеля",
м. Дніпро
до відповідача:
Акціонерного товариства "Дніпроважмаш",
м. Дніпро
про визнання недійсними підп. 1.2. п. 1, п. 2 додаткової угоди № 25 від14.04.2014 р. до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи від 31.08.200 6р.; стягнення 120 372 167,71 грн..
1. Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", яким просить ( згідно заяви про зміну підстав позову ): визнати недійсним підпункт 1.2 пункту 1 укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 р. до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006 р.; визнати недійсним пункт 2 укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 р. до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006 р.; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" суму невикористаного авансу у розмірі 46 436 000,00 грн., неустойку у розмірі 6 965 400,00 грн., 3% річних у розмірі 4 171 607,00 грн., пеню у розмірі 44 600 187,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 18 153 872,99 грн., та витрати на сплату судового збору у розмірі 648 550,00 грн.
Також, до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", відповідно до якої просить: визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006р., укладеного Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш", що вчинений Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" у претензії від 27.06.2022 р. ( за вих. № 14/2218 від 28.06.2022 р. ); зобов'язати Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" припинити зловживання своїми правами, шляхом вчинення правочинів щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006р., укладеного Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш".
2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р. повернуто зустрічну позовну заяву АТ "Дніпроважмаш" і додані до неї документи без розгляду.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Дніпроважмаш", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р., зустрічну позовну заяву направити на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області зі стадії вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою.
В обгрунтування своєї апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, із неповним з'ясуванням обставин справи, а тому є незаконною та такою що підлягає скасуванню.
При цьому Скаржник зазначає, що суд прийняв до розгляду заяву про зміну підстав позову від 05.07.2022 р. та нові докази, які виникли з дій ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» після подання позовної заяви від 29.12.2018 р. та позовної заяви ( уточненої ) з урахуванням змін підстав позову від 21.02.2019 р.. В ухвалі від 05.07.2022 р. господарський суд не встановив для AT «Дніпроважмаш» строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 05.07.2022 р. та строку на подання нових доказів щодо змінених ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» обставин. Судом проігноровано ту обставину, що зі зміною підстав позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню. А відтак у Відповідача виникає право надати відзив на змінену позовну заяву з дотриманням вимог ст. 165 ГПК України, обгрунтувавши його новими доказами у відповідності до ч. 7 ст. 80 ГПК України та пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Отже, у зв'язку із зміною Позивачем змісту позовної заяви щодо спірних обставин, Відповідач має право в процесуальний спосіб відреагувати на змінену заяву по суті та подати власний відзив на змінену позовну заяву.
Водночас, на думку Скаржника, твердження господарського суду, що Відповідач мав право пред'явити зустрічний позов не пізніше 14.02.2019 р. свідчить про упередженість господарського суду до AT «Дніпроважмаш» та не узгоджується із ч. 5 ст. 13 ГПК України, відповідно якої суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, Державне підприємство "Конструкторське Бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р. у справі № 904/662/22 залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень, Підприємство посилається на те, що оскільки нормами чинного законодавства не передбачено подання Відповідачем відзиву на заяву про зміну підстав позову, доводи Апелянта про те, що господарський суд, прийнявши заяву про зміну підстав позову, зобов'язаний був надати Відповідачу строк для подання відзиву, є безпідставними, так як вони не грунтуються на нормах чинного законодавства.
Підприємство наголошує на тому, що Відповідач мав право пред'явити зустрічний позов не пізніше 18.02.2019 р.. Однак, зустрічна позовна заява надійшла до господарського суду лише 29.07.2022 р., тобто з пропуском строку більш як на 41 календарний день.
Відтак, на думку Підприємства, враховуючи, що зустрічну позовну заяву подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 180 ГПК України, а також приймаючи до уваги відсутність будь-якої заяви щодо продовження строку, суд першої інстанції обгрунтовано повернув зустрічну позовну заяву АТ «Дніпроважмаш» і додані до неї документи без розгляду.
5. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Іванова О.Г., Антоніка С.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2022 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/62/19. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р. по справі № 904/62/19 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
17.08.2022 р. матеріали справи № 904/62/19 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 256 ГПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду наразі є ухвала про повернення зустрічної позовної заяви ( п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України ), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2022 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р. у справі № 904/62/19, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 05.09.2022 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/62/19, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Антоніка С.Г., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Антоніка С.Г., Чус О.В., апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022р. по справі № 904/62/19 прийнято до свого провадження.
6. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
У січні 2019 року Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просило: визнати недійсним підпункт 1.2 пункту 1 укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006; визнати недійсним пункт 2 укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" додаткової угоди №25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" суму невикористаного авансу у розмірі 46 436 000,00 грн., неустойку у розмірі 6 965 400,00 грн., 3% річних у розмірі 4 171 607,00 грн., пеню у розмірі 44 600 187,72 грн., інфляційні витрати у розмірі 18 153 872,99 грн..
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006 р. та додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 р. до нього.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.02.2019 р..
25.02.2019 р. від Відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву мотивований тим, що оспорювані пункти Додаткової угоди повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а наведені Позивачем норми цивільного закону не є підставами для визнання недійсним вказаного правочину. Також, Відповідач заперечує проти стягнення авансу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки норми цієї статті застосовуються до позадоговірних зобов'язань. Разом з цим, повернення авансу, отриманого виконавцем за договором, не є грошовим зобов'язанням, строк його виконання не встановлений і, як наслідок, не може бути порушений. Враховуючи відсутність письмово вчиненого правочину про забезпечення виконання зобов'язання з повернення авансу неустойкою, нарахування позивачем пені на суму неповернутого авансу є неправомірним. Відповідач вважає безпідставними вимоги Позивача про стягнення штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки сума сплачена в якості авансу, що згодом повертається в силу певних причин, не індексується і 3 % на неї не нараховуються.
З 26.02.2019 р. підготовче засідання було відкладено Господарським судом Дніпропетровської області на 14.03.2019 р..
13.03.2019 р. від Відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву з додатковими поясненнями.
14.03.2019 р. від Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява (уточнена) з урахуванням змін підстав позову, якою Позивач просить: визнати недійсним підпункт 1.2 пункту 1 укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006; визнати недійсним пункт 2 укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" суму невикористаного авансу у розмірі 46 436 000,00 грн., неустойку у розмірі 6 965 400,00 грн., 3% річних у розмірі 4 171 607,00 грн., пеню у розмірі 44 600 187,72 грн., інфляційні витрати у розмірі 18 153 872,99 грн..
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. прийнято до розгляду позовну заяву (уточнену) Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" з урахуванням змін підстав позову; відкладено підготовче судове засідання у справі на 28.03.2019 р.; встановлено строк до 25.03.2019 р. для надання до суду відзиву на уточнену позовну заяву з урахуванням змін підстав позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2019 р. зупинено провадження у справі № 904/62/19 за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про визнання недійсними пунктів додаткової угоди до контракту та стягнення 120 327 067,71 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/325/18 за позовом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі позивача-1: Державного космічного агентства України, позивача-2: Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення 46 436 000,00 грн..
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 р. поновлено провадження у справі № 904/62/19 та призначено підготовче засідання на 05.07.2022 р..
05.07.2022 р. від Позивача до господарського суду надійшла заява про зміну підстав позову, якою Позивач просить: визнати недійсним підпункт 1.2 пункту 1 укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006; визнати недійсним пункт 2 укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" суму невикористаного авансу у розмірі 46 436 000,00 грн., неустойку у розмірі 6 965 400,00 грн., 3% річних у розмірі 4 171 607,00 грн., пеню у розмірі 44 600 187,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 18 153 872,99 грн., та витрати на сплату судового збору у розмірі 648 550,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що заяву про зміну підстав позову в установленому законом порядку було направлено на адресу Відповідача ( накладна 4900505235555, а.с. 52 том 18 ). Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 4900505235555, заява про зміну підстав позову вручена Відповідачу - 11.07.2022 р..
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 р. прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" про зміну підстав позову та відкладено підготовче засідання у справі на 01.08.2022 р..
29.07.2022 р., тобто через 24 дні після прийняття судом до розгляду заяви про зміну підстав позову, від Відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням змін підстави позову від 04.07.2022 р.. Також, 29.07.2022 р. до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", відповідно до якої просить: визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006, укладеного Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш", що вчинений Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" у претензії від 27.06.2022 ( за вих. № 14/2218 від 28.06.2022 ); зобов'язати Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" припинити зловживання своїми правами, шляхом вчинення правочинів щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006, укладеного Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш".
Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р. зустрічну позовну заяву АТ "Дніпроважмаш" і додані до неї документи повернуто без розгляду.
В обгрунтування оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд послався на те, що зустрічний позов АТ "Дніпроважмаш" у даній справі поданий 29.07.2022 р. із пропуском строку його подання, що є підставою для повернення зустрічної позовної заяви відповідно до частини 6 ст. 180 ГПК України. При цьому, господарський суд зазначив, що ст. 180 ГПК України, яка є спеціальною нормою, яка регулює правовідносини, пов'язані з поданням зустрічного позову, не передбачають право суду на поновлення строку звернення до суду з зустрічним позовом, а суд, відповідно до ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише в межах, які надані Конституцією України та чинним законодавством, в тому числі ГПК України. Більш того, подання Відповідачем зустрічної позовної заяви з порушенням строку не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом відповідно до вимог процесуального закону. Одночасно, господарський суд звернув увагу, що заявник не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом у загальному порядку.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, щодо повернення зустрічної позовної заяви з підстав пропуску строку її подання.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Таким чином, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 частини другої статті 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
Статтею 180 ГПК України визначено, що Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню господарським судом заявнику.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить Відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно з частиною першою статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано Відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 р. у справі № 910/5172/19.
За приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Апеляційний господарський суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв'язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не звертався до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку для пред'явлення зустрічного позову.
Змістовний аналіз правової природи, сутності, ознак процесуальних строків та їх нормативна регламентація, в тому числі щодо їх поновлення /продовження, дають підстави для висновку, що реалізація процесуальних прав та обов'язків учасника справи перебувають в залежності від дій (бездіяльності), рішень саме конкретно визначеного відповідного учасника справи. Процесуальні строки, як нетипові нормативні приписи, регламентують процесуальну діяльність не усіх учасників господарського процесу, а лише конкретного учасника справи.
При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Скаржника викладені в апеляційній скарзі про те, що суд повинен був встановити строк для подання Відповідачем відзиву на зміну підстав позову, з огляду на вище вказану правову позицію, а також з огляду на таке.
Право учасника подавати заяви та клопотання передбачено статтею 42 ГПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 42 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання Позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20 зазначено, що відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зауважити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 р. у справі № 922/2575/19.
Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 р. у справі № 910/18389/20 та від 10.11.2021 р. у справі № 916/1988/20.
Отже, враховуючи право Позивача на подання відповідної заяви про зміну підстав позову, які суд першої інстанції не вважав новим позовом, а також зважаючи що вказаний процесуальний механізм спрямований на сприяння у дотриманні розумних строків розгляду справи та повному дослідженні вимог Позивачам і Відповідача законодавець не передбачив обов'язку суду встановити строк для подання Відповідачем відзиву на таку зміну підстав позову.
Апеляційний суд за таких міркувань вважає, що вказане питання (встановлення строку для подання Відповідачем відзиву на занзначену зміну підстав позову ) перебуває в межах дискреційних повноважень суду і відтак є правом суду, а не його обов'язком.
Також, спростовуються матеріалами справи аргументи Скаржника щодо відсутності обмеження Відповідача у строку на подання відзиву, а відтак відхиляється апеляційним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 28.01.2019 р. запропоновано Відповідачу у строк до 18.02.2019 р. надати до суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 165 ГПК України і всі письмові та електронні докази. Направлена судом на адресу Відповідача ухвала про відкриття провадження у справі отримана Відповідачем 30.01.2019 р.. Відтак, Відповідач мав право пред'явити зустрічний позов не пізніше 14.02.2019 р.. Однак, зустрічна позовна заява надійшла до господарського суду 29.07.2022 р..
Принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Суд зазначає, що за вище вказаний у цьому пункті обставин застосування процесуальних обмежень судом було очевидним та передбачуваним для Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", і тому відповідають принципу юридичної визначеності. Так, Товариство, як учасник справи, знало про встановлені строки; знало або/та мало знати, які процесуальні дії воно має/може вчинити для здійснення ефективного захисту інтересів учасника у справі; знало, які процесуальні дії мало /може вчинити для продовження строків для вчинення дій; Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" не позбавлене права і наразі подати окремий позов до суду на загальних підставах.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Отже, правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 р. у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 р. у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 р. у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 р. у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 р. у справі № 910/2892/19.
Суд апеляційної інстанції також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Звертаючись з апеляційною скаргою, Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" не спростувало наведених висновків судом першої інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 46, 178, 180, 255, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 р. у справі № 904/62/19 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Чус