ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/718/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2022 про зупинення провадження
у справі: № 916/718/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” (ТОВ "ООЕК")
до відповідача: Комунального підприємства “МІСЬКІ ДОРОГИ”
про стягнення 231 272,67 грн.
У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” (далі-ТОВ "ООЕК") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства “МІСЬКІ ДОРОГИ” про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 231 272,67 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника № ЕЛ-1802/Т від 18.02.2021 та додатковими угодами до нього щодо оплати вартості спожитої активної електричної енергії за грудень 2021 року.
17.05.2022 КП “МІСЬКІ ДОРОГИ” звернулося до господарського суду Одеської області з клопотанням, в якому просило зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/732/22 за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, КП “МІСЬКІ ДОРОГИ” до ТОВ “ООЕК” про визнання недійсними додаткових договорів та стягнення 212659,10 грн.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначав, що предметом спору у справі №916/732/22 є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії №Ел-1802/Т від 18.02.2021 та стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 212 659,10 грн., а підставою укладення оскаржуваних додаткових угод було коливання ціни за електроенергію в бік зростання, тобто заборгованість за грудень 2022, яка є предметом розгляду справи №916/718/22, нарахована ТОВ “ООЕК” на підставі оскаржуваних додаткових угод.
На думку відповідача, справи є взаємопов'язаними, оскільки в межах справи №916/718/22 вирішується питання правомірності нарахування та отримання позивачем оплати за поставлену електроенергію в межах договору №Ел-1802/Т від 18.02.2021, при цьому зібрані докази у цій справі не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №916/732/22, наведене свідчить про неможливість розгляду справи №916/718/22 до вирішення Господарським судом Одеської області справи №916/732/22, а тому провадження у справі підлягає зупиненню.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 призначено справу №916/718/22 до розгляду за правилами загального позовного провадження. Клопотання КП “МІСЬКІ ДОРОГИ” задоволено. Провадження у справі №916/718/22 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/732/22. Зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справи №916/732/22.
Ухвала мотивована тим, що об'єктивна неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №916/732/22 полягає в тому, що саме під час розгляду справи №916/732/22 може буде встановлений факт недійсності додаткової угоди №7 від 14.12.2021 укладеної до договору про постачання електричної енергії №Ел-1802/Т від 18.02.2021, що може безпосередньо вплинути на вирішення спору у справі №916/718/22.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача та про зупинення провадження у даній справі в порядку п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням в справі №916/732/22 за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, КП «МІСЬКІ ДОРОГИ» до ТОВ «ООЕК» про визнання недійсними додаткових договорів та стягнення 212659,10 грн.
Приймаючи до уваги, що дана справа за критерієм ціни позову була призначена судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, між тим, при розгляді матеріалів справи, судом були встановлені обставини, що обумовлюють необхідність зупинення провадження у даній справі, з метою ефективного захисту прав і законних інтересів сторін та дотримання завдань господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, суд дійшов висновку з власної ініціативи про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ “ООЕК” звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити в задоволенні клопотання КП “МІСЬКІ ДОРОГИ” про зупинення провадження.
За доводами апеляційної скарги:
- судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а саме - ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також норми процесуального права: п. 1 ч. 5 ст. 12. ч. 4 ст. 236. ч. 1 ст. 247. ч.ч. 6-7 ст. 250. п. 5 ч. 1 ст. 277 ГПК України;
- сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України;
- зібрані у даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а отже суд не може посилатись на неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 916/732/22;
- суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду даної справи. неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти). що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;
- суд першої інстанції не врахував, що закріплена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Отже, укладений між сторонами у справі договір (в тому числі додаткова угода № 7 від 14.12.2021 р.) є правомірним та таким, що створює для сторін права та обов'язки визначені в самому договорі. Таким чином, посилання суду на те, що у іншій справі встановлюється дійсність додаткової угоди № 7, на підставі якої можливе чи неможливе стягнення у даній справі, не свідчить про неможливість розгляду справи. зважаючи на презумпцію правомірності правочину. визначену приписами ст. 204 ЦК України;
- зважаючи на те, що дана справа є малозначною, вона має бути розглянута тільки в порядку спрощеного провадження. З огляду на це, положення ч. 6 ст. 250 ГПК України застосовані бути не можуть, а отже суд першої інстанції неправомірно вирішив розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “ООЕК” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 про зупинення провадження у справі № 916/718/22. Постановлено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від Комунального підприємства “МІСЬКІ ДОРОГИ” на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Відповідач вважає, що суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, оскільки рішення по справі №916/732/22, в якій оскаржуються додаткові угоди, на підставі яких нарахована вищезазначена заборгованість, прямо впливають на розгляд справи №916/718/22. В межах розгляду даної справи № 916/718/22 суд не зможе самостійно встановити факт правомірності укладення між сторонами додаткових угод № 1- 7 до договору №Ел-1802/Т від 18.02.2021 року без вирішення спору у справі № 916/732/22. Висновок суду по справі № 916/732/22 про те, що додаткові угоди № 1- 7 до договору № ЕЛ -1802/Т від 18.02.2021 року є укладеними чи неукладеними між сторонами, матиме правове значення для постановлення судом рішення у справі № 916/718/22, щодо цього конкретного спору.
Відповідно до приписів п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України та ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні"
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати, як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
У разі застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).
Крім того, необхідно зауважити, що зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (такі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №916/732/22, місцевий господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.
Посилання суду на те, що у справі № 916/732/22 розглядаються вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №7 від 14.12.2021 до договору про постачання електричної енергії №Ел-1802/Т від 18.02.2021, на підставі якої ТОВ «ООЕК» нараховує заборгованість КП «МІСЬКІ ДОРОГИ» за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року, що є предметом розгляду даної справи №916/718/22, не свідчать про неможливість розгляду цієї справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вказаній нормі та не врахував, що закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Висновки суду в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження у справі є передчасними, оскільки на момент розгляду судом першої інстанції даної справи № 916/718/22 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 231 272,67 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника № ЕЛ-1802/Т від 18.02.2021 та додатковими угодами № 1- 7 до нього, вказаний договір або його додаткові угоди недійсними не визнані, тобто вони є чинними і підлягають виконанню сторонами.
Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, не дотримавшись при цьому приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/732/22, так і стосовно того, що зібрані у справі № 916/718/22 докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить вимогам пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 914/1974/17, від11.04.2022 у справі № 902/591/21.
Водночас, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі №906/129/20, від 01.04.2021 у справі №902/1177/15, від 13.05.2021 у справі №917/349/20.
Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відмова в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не призведе до порушення прав останнього, оскільки відповідач має право за результатами розгляду справи № 916/732/22 звернутись із заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами в порядку статті 320 ГПК України.
Щодо доводів скаржника про те, що зважаючи на те, що дана справа є малозначною, вона має бути розглянута тільки в порядку спрощеного провадження, з огляду на що положення ч. 6 ст. 250 ГПК України застосовані бути не можуть, а, отже, суд першої інстанції неправомірно вирішив розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст. 12 ГПК України).
Згідно з ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) ціну позову;
2) значення справи для сторін;
3) обраний позивачем спосіб захисту;
4) категорію та складність справи;
5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;
6) кількість сторін та інших учасників справи;
7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:
1) про банкрутство;
2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);
4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;
6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);
7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;
8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
5. Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову, відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2022, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. ст 247-252 ГПК України.
Відповідно до ч.6 ст.250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Однак, відповідно до ч.7 ст.250 ГПК України, частина друга-шоста цієї статті не застосуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Оскільки відповідно до положень п.1 ч.5 ст.12 ГПК України ця справа є малозначною, вона підлягала розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про призначення справи №916/718/22 до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Одеської області від 25.05.2022 у справі № 916/718/22 - скасуванню.
Оскільки у даному апеляційному провадженні спір по суті не вирішується, відповідно до статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 травня 2022 у справі № 916/718/22 скасувати.
3. Справу № 916/718/22 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська