копія Справа № 2-а-5322/09/2270/1
30 червня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Вонсовича М. М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Старокостянтинів Хмельницької області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати рішення відповідача щодо нього про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 травня 2009 року № 0000602302/0 на суму 1345, 25 грн., та стягнути з відповідача судові витрати.
Свій позов позивач мотивує тим, що 11.05.2009 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку його господарської діяльності. За результатами позапланової виїзної перевірки позивача на підставі акту перевірки від 11.05.2009 року було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 травня 2009 року в сумі 1345, 25 грн., яке позивач вважає незаконним, так як порушено порядок призначення та проведення позапланової виїзної перевірки, визначений ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», перевірка торгової точки позивача проведена у вихідний день, розпорядження про проведення перевірки не було вручено особисто позивачу як платнику податків, працівники податкової служби не розписались в журналі реєстрації перевірок, при перевірці було порушено нормальний режим роботи торгової точки, що виразилось у закритті кіоску.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що відповідач незаконно прийняв наказ про проведення позапланової перевірки позивача, без належних підстав, передбачених чинним законодавством, за відсутності рішення суду, в порушення вимог закону перевірка проведена у вихідний день, розпорядження про проведення перевірки не було вручено позивачу як платнику податків, службові особи відповідача не розписались в журналі реєстрації перевірок, при перевірці було порушено нормальний режим роботи торгової точки, що виразилось у закритті кіоску, та перераховуючи гроші у касі продавець не мала можливості проводити реалізацію товару.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача при прийнятті наказу та порядку проведення позапланової виїзної перевірки позивача, не суперечать чинному законодавству. Крім того рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є законним, так як при проведенні перевірки позивача було встановлено порушення відповідних нормативних актів, за які передбачено відповідальність.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань щодо дотримання вимог Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Декрету Кабінету
Міністрів України «Про акцизний збір» на підставі наказу в. о. начальника ДПІ від 08 травня 2009 року № 216 про проведення позапланової виїзної перевірки з 08.05.2009 року по 17.05.2009 року.
Перевіркою встановлено, що позивачем 11 травня 2009 року не забезпечено відповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів зазначених в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму 269, 05 грн.
За результатами перевірки, на підставі акту перевірки від 11.05.2009 року, відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 травня 2009 року, № 0000602302/0, в сумі 1345, 25 грн., за порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 23.03.2006 року, № 98/96-ВР.
Згідно п. п. 1, 2, 11, 13, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що працівник позивача зобов'язаний був проводячи реалізацію товарів, спочатку використати режим попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а потім уже проводити його продаж з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, так як це передбачено відповідними нормами Закону, але в порушення встановленого порядку, працівник позивача цього не зробив.
Зазначені порушення порядку проведення розрахунків, допущені працівником позивача призвели до незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка була зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, що об'єктивно підтверджується копіями чеків денного звіту реєстратора розрахункових операцій та копією довідки підтвердження фактів наявності коштів на місці проведення розрахунків від 11 травня 2009 року, яка є додатком до акту перевірки.
Представник позивача у своїх поясненнях не заперечив вказану обставину, що працівник позивача провела 11.05.2009 року продаж товарів без попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, мотивуючи це тим, що продавець не встигла цього зробити, так як змінилась ціна товару, а також не роздрукувала відповідний розрахунковий документ.
Допитана в якості свідка продавець позивача - ОСОБА_4, підтвердила, що при проведенні перевірки було встановлено невідповідність наявності готівки у касі та у чеку денного звіту, так як сама особисто перераховувала гроші у касі. Крім того із пояснень свідка встановлено, що нею було проведено реалізацію цигарок без видачі касового чека, так як реалізація товару проводилась за новою ціною, а в програму реєстратора розрахункових операцій було введена стара ціна цигарок. Суд, вважає, що у продавця було достатньо часу для проведення вказаної операції по програмуванню нової ціни товару в реєстраторі розрахункових операцій, так як із її ж пояснень встановлено, що новий товар вона отримала 10.05.2009 року ввечері, а часткову реалізацію цього товару провела 11.05.2009 року близько 12-ї години дня, що зафіксовано актом перевірки від 11.05.2009 року.
У разі виявлення порушень установленого порядку проведення розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, органи Державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції, передбачені ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка встановлює, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Так як позивачем не забезпечено відповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначених в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 269, 05 грн., що встановлено актом перевірки від 11.05.2009 року, позивачу було нараховано штрафну (фінансову) санкцію у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, що становить 1345, 25 грн., (269, 05 грн., х 5), що не суперечить нормам ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та є обов'язком відповідача.
Що стосується законності призначення та порядку проведення перевірки, то суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-12, одним із основних завдань органів державної податкової служби України є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неоподатковуваних доходів, установлених законодавством.
Згідно зі статтями 8-10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у межах своїх повноважень здійснюють заходи щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) в установленому законом порядку.
Крім того ст. 11 ч. 1 п. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Тобто із зазначених норм закону, суд приходить до висновку, що відповідач мав право проводити перевірку діяльності позивача, щодо дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Таким чином суд вважає, що правила цієї статті застосовуються тільки у тих випадках коли необхідно провести планові і позапланові виїзні перевірки щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Всі перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вважаються позаплановими відповідно ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тому суд вважає, що немає необхідності вказувати обставини для їх проведення, зазначені у ч. 6 ст. 11-1 цього ж Закону у наказі про їх проведення, крім того законодавцем прямо зазначено, що рішення суду необхідне в інших випадках, тобто поза межами сфери регулювання правовідносин вказаних Законів.
Рішення суду для проведення позапланової перевірки необхідне тільки у випадку як уже зазначалось вище для проведення органами державної податкової служби позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 року №2181-3 передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. При цьому відповідно до п. п. 1.4 та 1.5 ст. 1 Закону України № 2181-3 штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Отже процедури узгодження податкових зобов'язань, прийняття та оскарження податкових повідомлень, стягнення податкового боргу, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не застосовується до фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Тому суд не бере до уваги пояснення представника позивача про необхідність наявності рішення суду, при проведенні позапланової перевірки позивача за обставин, визначених ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», так як дана перевірка не стосується перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Крім того суд не бере до уваги пояснення представника позивача та свідка ОСОБА_4, при вирішенні спору в тому, що при проведенні перевірки не було вручено ні продавцю, ні позивачу як платнику податків копії наказу про призначення та проведення перевірки та копій направлень на перевірку, так як вони заперечуються поясненнями представника відповідача та матеріалами справи, зокрема копіями наказу на проведення перевірки та копіями направлень з відповідними записами про відмову від отримання відповідних копій зазначених документів, та відмови від підпису про їх отримання.
Також при вирішенні спору суд вважає, що присутність позивача при проведенні перевірки не обов'язкова, за наявності особи відповідальної за проведення розрахунків, в даному випадку продавця, який перебуває в трудових відносинах з позивачем і знаходився на момент перевірки на робочому місці, тому працівники податкової служби не зобов'язані попереджувати платника податків, в даному випадку позивача про проведення позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до ст. 11 -2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби для проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
В результаті аналізу даної норми закону, суд приходить до висновку, що недопущення посадових осіб органу державної податкової служби для проведення планової або позапланової виїзної перевірки, є правом платника податків і в разі допущення працівників органу державної податкової служби для проведення перевірки за наявності вказаних порушень, вказані порушення не є підставою для визнання незаконним рішення органу державної податкової служби про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у разі встановлення перевіркою порушення платником податків Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Такі порушення в разі їх встановлення не впливають на рішення суду про законність чи незаконність рішення відповідача по застосуванню фінансових санкцій, які зафіксовані актом перевірки.
Рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 травня 2009 року, № 0000602302/0, в сумі 1345, 25 грн., відповідає вимогам «Порядку надсилання органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253.
Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що немає підстав для визнання незаконним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 травня 2009 року, № 0000602302/0, в сумі 1345, 25 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов необгрунтований та не доведений у судовому засіданні, тому у його задоволенні необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. ст. 9, 11, 86, 159 -163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 03.07.2009 року.