Справа № 463/3708/22
Провадження № 2/463/1154/22
13 вересня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення моральної шкоди, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 176500,27 гривень, відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, а також судових витрат.
Позов мотивує тим, що 11 вересня 2020 року о 11:53 год. в м. Львові на пр. Чорновола, 95 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Вважає, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, яка як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 11 вересня 2020 року серії ДПР18 №543424, 11 вересня 2020 року о 11:53 год. в м. Львові на пр. Чориовола, 95, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_2 не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не реагувала на її зміну, повертаючи ліворуч не дала дорогу зустрічному транспортному засобу, який рухався прямо, а саме транспортному засобу Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Вказаними діями водій ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Личаківського районного суду м. Львова від 1 березня 2021 року провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_4 було закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Визнаючи відсутність в діях ОСОБА_4 порушень п.п. 2.3 (б), 16.6 ПДР України, а відтак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на її пояснення в судовому засіданні, покази свідка ОСОБА_5 , відеозапису та висновку експерта.
Вважає такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки його зроблено без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та залишено поза увагою порушення ОСОБА_4 п.п. 2.3 б), 16.6 ПДР України.
Відповідно до вимог п. 2.3 б) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Як убачається із матеріалів адміністративної справи, судове засідання проведено за участю учасника ДТП ОСОБА_4 , зміст її пояснень у постанові викладено як «...11 вересня 2020 року близько 11:57 год. керувала автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 та рухалась по пр. Чорновола, 95, в напрямку від центру міста. З метою перетнути перехрестя та повернути ліворуч до супермаркету «Арсен», згідно ПДР вона призупинилась щоб пропустити автомобілі, які їхали по головній дорозі. Переконавшись, що на головній дорозі немає перешкод, а автомобіль в лівій смузі руху головної дороги рухався зі швидкістю, яка дозволяла їй здійснити маневр, переконавшись в його безпечності та скориставшись затримкою руху по головній дорозі вона вирішила перетнути перехрестя. В правій смузі руху головної дороги, яка відведена для громадського транспорту вона не побачила жодного транспортного засобу. Однак, здійснюючи маневр вона зіткнулась з автомобілем марки Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався з великою швидкістю, яка значно перевищувала швидкість інших автомобілів, що рухались по лівій смузі, правою смугою, призначеною для громадського транспорту та здійснював випередження автомобілів, що рухались по лівій смузі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ під її керуванням. Вважає, що у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди винен водій автомобіля Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 , який порушив встановлені обмеження швидкості та неправомірно на момент зіткнення рухався по смузі руху, відведеній для громадського транспорту».
Однак судом не враховано пояснення дані водієм ОСОБА_4 на місці ДТП, в яких вона зазначає, що «на смузі, де мають їхати машини нікого не було, я почала повертати і вже на середині дороги побачила, що по автобусній смузі на великій швидкості їде автомобіль. Я намагаючись уникнути ДТП, пришвидшила рух, але мені це не допомогло».
Проте суд, повністю поклався на дані висновку експерта згідно дослідницької частини якого, швидкість автомобіля Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 могла складати 77-81 км/год. та містить визначення вимог ПДР яких водій мав дотримуватись у конкретній дорожній обстановці, без зазначення, що такі вимоги були порушені. Не містить висновок експерта і даних, які б спростовували порушення ПДР України в діях відповідача.
Не враховано судом і те, що у дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що частина початкової швидкості автомобіля позивача, яка «погашена» внаслідок гальмування, може бути визначено за формулою, де використовується величина сліду гальмування правих коліс автомобіля, згідно схеми місця ДТП.
На жаль повної зупинки автомобіля за допомогою екстреного гальмування позивачу досягти не вдалось, а після зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 його автомобіль був вже не керований і за інерцією рухався ще якусь відстань до повної зупинки. Оцінюючи відеоматеріал з місця ДТП суд першої інстанції проігнорував ці дані.
Крім того, гальмовий шлях автомобіля залежить від різних чинників, які не були експертом враховані, такі як якість і стан автомобільних шин, стан гальмівної системи автомобіля, а тому більш як правильно було експертом повідомити про неможливість дачівідповіді на поставлені питання. При цьому суд, який залучав експерта потребуючи спеціальних знань, зробив свій висновок не маючи спеціальних знань - помилковий.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за рух по смузі для руху маршрутних транспортних засобів аж ніяк не спростовує вини ОСОБА_4 у скоєнні ДТП.
Наведені обставини потребували детального з'ясування, об'єктивної та належної оцінки, а не дотримання цього принципу та формальний підхід призвело до помилкового та передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_4 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому постанову районного суду було оскаржено в апеляційному порядку з клопотання про призначення автотехиічиої експертизи з питанням встановлення існування причинного зв'язку ДТП з діями водія ОСОБА_4 .
Апеляційний суд Львівської області відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи та відповідно залишив постанову суду першої інстанції без змін.
Вказує, що звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення автотехнічної експертизи з питанням встановлення існування причинного зв'язку ДТП з діями водія ОСОБА_4 .
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 18 квітня 2022 оку № 116-Е встановлено, якщо перед виїздом автомобіля ВАЗ 21099 на проїзну частину, яку водій ОСОБА_4 , мала намір перетнути, вона мала об'єктивну можливість бачити наближення автомобіля Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 , то за таких обставин дії водія автомобіля ВАЗ 21099, яка перед виїздом не переконалася, що це буде безпечним, не відповідали вимогам п. 10.1Д і перебувають в причинному зв'язку з фактом ДТП. А отже, дорожньо-транспортна пригода 11 вересня 2020 року о 11:53 год. в м. Львові на пр. Чорновола, 95 сталася з вини водія ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_3 ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав численні механічні ушкодження. Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 144 від 21 вересня 2020 року судового експерта ТОВ «Експертиза» Галамай Я.Л. сума матеріального збитку становить 167837,17 гривень.
Загальна сума матеріального збитку становить: вартість матеріального збитку 167837,17 гривень, вартість автотоварознавчої експертизи від 21 вересня 2020 року 3000 гривень, вартість автотехнічної експертизи від 18 квітня 2022 року 5663,1 гривень, всього 176500,27 гривень.
Крім матеріальних збитків вказує, що йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні негативних наслідків в результаті ДТП як при безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків відносить нервовий стрес, який пережив, оскільки дуже глибоко пережив завдання пошкоджень його транспортному засобу. Для відновлення нормального душевного стану йому потрібен був час. До того ж, заперечення вини відповідачем, призвела до необхідності додаткових витрат часу для захисту своїх інтересів, зокрема для поїздок в органи поліції, до суду, звернення до експерта оцінювача для визначення вартості поновлювальних робіт. До негативних наслідків також відносить непередбачені витрати для поїздок. Весь цей час нервує з приводу поновлення його порушеного права в результаті неправомірних дій відповідача. Зважаючи на викладене, оцінює моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.
Як на підставу позовних вимог посилається на положення ст. 22, 1166, 1167, ч. 2 ст. 1187, ст. 1192 ЦК України.
Позов на адресу суду надійшов 24 травня 2022 року.
Ухвалою суду від 6 червня 2022 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розпочати підготовче провадження у справі та призначено у ній підготовче засідання на 13 липня 2022 року.
21 червня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_4 , згідно з яким у задоволенні позовних вимог просить відмовити з огляду на те, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги не відповідають дійсності, оскільки її вина у вчиненні даної ДТП відсутня, як і відсутній причинно-наслідковий зв'язок між її діями та фактом ДТП.
Зокрема, згідно дійсних обставин справи, 11 вересня 2020 року о 11:53 год. в м. Львові на пр. Чорновола, 95, вона, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_2 , перед початком маневру повороту ліворуч з пр. Чорновола в сторону супермаркету «Арсен» переконавшись в безпечності такого, розпочала маневр та під час його закінчення зі смуги руху для маршрутного транспорту наблизився автомобіль Peugeot Partner д.н.з НОМЕР_1 під керуванням позивача, який і допустив зіткнення з задньою боковою частиною її автомобіля.
Обставини вказаної ДТП досліджувались Личаківським районним судом м. Львова в межах справи № 463/9054/20 та є встановленими у постанові від 1 березня 2021 року.
На підставі досліджених судом доказів (в тому числі оглянутого в судовому засіданні відеозапису) встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є перевищення встановлених обмежень швидкості руху в населеному пункті водієм автомобіля Peugeot Partner д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 та його рух по смузі для маршрутного транспорту, що позбавило водія ОСОБА_4 можливості побачити даний автомобіль до початку маневру повороту ліворуч.
Крім того, під час розгляду справи № 463/9054/20 позивач ствердив, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за рух по смузі для руху маршрутних транспортних засобів.
Таким чином, оцінивши в сукупності, встановлені в ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку про відсутність її вини у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, та відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідно закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Встановлені постановою Личаківського районного суду міста Львова у справі № 463/9054/20 факти є преюдиційними з огляду на положення ст. 82 ЦПК України, відповідно до яких - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивним і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова KЦC ВС від 19 грудня 2019 року в справі №520/11429/17).
Отже, з урахуванням того, що її вина у скоєнні ДТП, в результаті якого було пошкоджено автомобіль позивача відсутня, а також відсутній і причинно-наслідковий зв'язок між її діями та спричиненням ДТП (що підтверджується постановою Личаківського районного суду м. Львова від 1 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 червня 2021 року в справі № 463/9054/20) - відсутні і правові підстави для покладення на неї відповідальності з відшкодування шкоди позивачу.
Крім того, на її думку відсутність вини у скоєнні ДТП та наявність причинно-наслідкового зв'язку саме між діями позивача та ДТП є висновок експерта № 7139 від 14 грудня 2020 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи по матеріалах адміністративної справи № 463/9054/20: у даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 , керуючись вимогами п.п.1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «б»); 12.3 та 12.4 ПДР України, повинен був, з технічної точки зору, рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год., і з моменту виникнення небезпеки для руху своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих віддалі). У дослідницькій частині висновку експерта вказано, що початкова швидкість автомобіля Peugeot Partner, яка «погашена» внаслідок гальмування, могла складати величину біля 77...81 км/год. З технічної точки зору, дійсна швидкість руху автомобіля Peugeot Partner, перед початком його екстреного гальмування могла бути дещо більшою від наведеного значення, однак визначити конкретне її значення не видається можливим.
Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відтак, вона розпочала маневр, переконавшись в його безпечності, та розраховуючи на те, що інші учасники дорожнього руху виконують ПДР. Однак, під час закінчення маневру зі смуги руху для маршрутного транспорту наблизився автомобіль під керуванням позивача, в результаті чого і відбулась ДТП. Тому, причиною ДТП вважає дії самого позивача, а саме - перевищення встановлених обмежень швидкості руху в населеному пункті та рух по смузі для маршрутноготранспорту, що позбавило її можливості побачити його автомобіль до початку маневру повороту ліворуч.
Крім того, у висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи по заяві ОСОБА_1 № 116-Е від 18 квітня 2022 року зазначається наступне: «Якщо перед виїздом автомобіля ВАЗ-21099 на проїзну частину, яку водій ОСОБА_4 мала намір перетнути, вона мала об'єктивну можливість бачити наближення автомобіля Peugeot Partner, то за таких обставин дії водія автомобіля ВАЗ-21099, яка перед виїздом не переконалася, що це буде безпечним, не відповідали вимогам п.10.1 ПДР і перебувають в причинному зв'язку з фактом ДТП. В противному випадку, якщо перед початком виїзду водій автомобіля не мала об'єктивної можливості бачити наближення автомобіля Peugeot Partner, в діях водія автомобіля ВАЗ-21099 не вбачається невідповідностей вимогам п.10.1 ПДР». Як встановлено постановою Личаківського районного суду м. Львова від 1 березня 2022 року в справі № 463/9054/20 на підставі досліджених доказів, в тому числі висновку експерта, у неї не було об'єктивної можливості бачити наближення автомобіля позивача.
Позивачем не обґрунтовано жодними доказами заподіяння йому моральної шкоди, а також не доведено протиправність її діянь, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Також з метою дослідження доказів у справі відповідач просила витребувати та оглянути в судовому засіданні матеріали справи № 463/9054/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою підготовчого засідання 13 липня 2022 року задоволено зазначене у відзиві клопотання відповідача та вирішено оглянути в судовому засіданні матеріали адміністративної справи № 463/9054/20.
13 липня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Грабовець С.В., який діяв на підставі ордера серії ВС № 1144360 від 31 травня 2022 року позов підтримали, пояснення надали аналогічні викладеним в ньому, просили такий задовольнити в повному обсязі. Представник позивача вказав, що докази понесених судових витрат на правову допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Представник відповідача адвокат Буловчак В.І., який діяв на підставі ордера серії ВС № 1150128 від 13 липня 2022 року, в судовому засіданні відносно задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали адміністративної справи № 463/9054/20, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що 11 вересня 2020 року о 11:53 год. в м. Львові на пр. Чорновола, 95 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок якої транспортні засоби зазнали пошкоджень.
Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 11 вересня 2020 року, з врахуванням його обстеження 21 вересня 2020 року, в цінах на дату обстеження, без врахування ПДВ на складові (запчастини) та матеріальні, становить 167837,17 гривень, що стверджується висновком № 144 судової автотоварознавчої експертизи від 25 жовтня 2020 року.
Частина 2 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 1 березня 2021 року в справі № 463/9054/20, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З вказаних постанов (суду першої та апеляційної інстанції) вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є перевищення встановлених обмежень швидкості руху в населеному пункті водієм автомобіля Peugeot Partner д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 та його рухом по смузі для маршрутного транспорту, що позбавило водія ОСОБА_4 можливості побачити даний автомобіль до початку маневру повороту ліворуч.
З висновку експерта № 7139 від 14 грудня 2020 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, по матеріалах адміністративної справи № 463/9054/20 вбачається, що у даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 , керуючись вимогами п.п.1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «б»); 12.3 та 12.4 ПДР, повинен був, з технічної точки зору, рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, із моменту виникнення небезпеки для руху своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі).
У дослідницькій частині висновку експерта вказано, що початкова швидкість автомобіля «Peugeot Partner», яка «погашена» внаслідок гальмування, могла складати величину біля 77…81 км/год. З технічної точки зору, дійсна швидкість руху автомобіля «Peugeot Partner», перед початком його екстреного гальмування могла бути дещо більшою від наведеного значення,однак визначити конкретне її значення не видається можливим.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису події ДТП вбачається, що водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_2 , перед початком маневру повороту ліворуч з пр. Чорновола в сторону супермаркету «Арсен» переконалась в безпечності такого, розпочала маневр та під час його закінчення з смуги руху для маршрутного транспорту наблизився автомобіль Peugeot Partner д.н.з НОМЕР_1 , який допустив зіткнення з задньою боковою частиною автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
З висновку експерта № 116-Е від 18 квітня 2022 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи по заяві ОСОБА_1 вбачається, що виходячи із зафіксованих на схемі місця ДТП слідів гальмування швидкість автомобіля Peugeot Partner на момент застосування водієм екстреного гальмування становила не менше 74…77 км/год.
Водій автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_4 , маючи намір виконати поворот ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, відповідно до вимог 10.1, 16.6, 1.10 (стосовно значення терміну «дати дорогу») ПДР повинна була перед зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним, та дати дорогу транспортним засобам, що рухались в зустрічному напрямку прямо або повертали праворуч.
Якщо перед виїздом автомобіля ВАЗ 21099 на проїзну частину, яку водій ОСОБА_4 , мала намір перетнути, вона мала об'єктивну можливість бачити наближення автомобіля Peugeot Partner, то за таких умов дії водія автомобіля ВАЗ 21099, яка перед виїздом не переконалася, що це буде безпечним, не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР і перебувають в причинному зв'язку з фактом ДТП. В противному випадку, якщо перед початком виїзду водій автомобіля ВАЗ 21099 не мала об'єктивної можливості бачити наближення автомобіля Peugeot Partner, в діях водія ВАЗ 21099 не вбачається невідповідностей вимогам п. 10.1 ПДР.
Як описано судом вище, зокрема як встановлено судом в справі про адміністративне правопорушення, відповідач переконалась в безпечності здійснення маневру та не мала можливості побачити автомобіль Peugeot Partner до початку маневру повороту ліворуч, а тому в її діях не вбачається невідповідностей вимогам п. 10.1 ПДР.
Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до положень частин 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 Цивільного кодексу України).
Судовим розглядом встановлено, відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, натомість з постанови в справі № 463/9054/20 про адміністративне правопорушення від 1 березня 2021 року та висновків експертів № 7139 від 14 грудня 2020 року та № 116-Е від 18 квітня 2022 року, а також оглянутого в судовому засіданні відео події ДТП вбачається наявність вини саме позивача у спричиненні ДТП 11 вересня 2020 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП 11 вересня 2020 року.
Суд ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами в заявах по суті справи, а також в судових засіданнях доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Ухвалюючи рішення у справі у відповідності до статті 141 ЦПК України суд повинен вирішити питання судових витрат. Оскільки суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, а тому судові витрати слід покласти на сторону позивача. Відповідач не надала доказів понесених судових витрат, а тому відсутні підстави для їх стягнення.
Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 265, 273, 274 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя: Стрепко Н.Л.