Справа № 444/1668/22
Провадження № 3/444/876/2022
31 серпня 2022 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 24.12.2020 року; орган, що видав - 4642; працюючого водієм ФОП " ОСОБА_2 ", ІПН НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В Жовківський районний суд Львівської області надіслано протокол серії ААБ № 172748 від 30.07.2022 року, який складений інспектором СРПП ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області Хім"як Р.М. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно якого ОСОБА_3 , 30.07.2022 року о 04 год. 30 хв. на 190 км. + 300 м. автодороги Тернопіль- Львів - Рава-Руська керував транспортним засобом марки "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_3 з причіпом марки "SCHMITZ SKO 24", номерний знак НОМЕР_4 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим, на переконання складача протоколу, порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_3 в судовому засіданні 23.08.2022 року пояснив, що їхав великогабаритною машиною в напрямку Польщі. Саме 30.07.2022 року транспортний засіб перебував 5-й день на відстої (на обочині дороги) в колії транспортних засобів на автодорозі Тернопіль- Львів - Рава-Руська. Простій транспорного засобу відбувається приблизно 7-8 діб.
Так як транспортний засіб був погано припаркований до обочини дороги, що перешкоджало руху інших автомобілів, то він попросив іншого водія трішки вирівняти такий, так як сам цього зробити не міг, оскільки ввечері вживав алкогольні напої. Коли водій вирівнював його транспортний засіб, він в цей час сидів на пасажирському сидінні. Як тільки закінчив маневр, то зразу ж помінялися місцями та водій вийшов з авто через пасажирську дверку, а він сів за кермо водія. В цей же час до нього підійшли працівники поліції та попросили надати документи для перевірки. Після перевірки таких, в них виникла підозра, що він вживав алкогольні напої та запропонували продути алкотестер "Драгер", а в подальшому пройти медогляд на стан алкогольного спяніння. Він неоноразово наголошував, що подумає, оскільки дійсно вживав алкогольні напої, однак водієм після цього не був. Про це він пояснював працівникам поліції, однак вони на його пояснення не зважали. Просить закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно до п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу IX Інструкції з оформлення матеріалів №1395).
Вимогами ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положенням «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 встановлено такі обставини: порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 3 Порядку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені, як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
З наведеного вбачається, що якщо порушені вимоги ст. 266 КУпАП щодо проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, тому на підставі ч. 5 ст. 266 КУпАП такий огляд вважається недійсним.
Як вбачається із долученого до матеріалів відеозапису із нагрудних камер поліцейських, які оглянуті в судовому засіданні, водію ОСОБА_4 неодноразово запропоновано пройти огляд за допомогою алкотестера "Драгер" на місці зупинки, в подальшому також неодноразово пропонувалось ОСОБА_5 проїхати в медичний заклад для проведення огляду, однак, жодної ствердної відповіді проте, що він відмовляється від продуття алкотестеру "Драгер" та від проходження огляду у медзакладі ОСОБА_4 не надав, а лише наголошував "що подумає".
Таку відповідь ОСОБА_6 суд не може прийняти, як відмову від огляду.
Окрім цього, з відеозапису (запис 04.35 год.) видно, як ОСОБА_4 виходячи з сторони водія транспортного засобу наголошував "я просто попросив виїдь", що лише підтверджує його пояснення про те, що водієм була інша особа, а не він.
Також, з початку відеозапису видно, що від закінчення руху транспорного засобув якому перебував ОСОБА_4 , як пасажир (закінчення паркування такого) - повної його зупинки та до часу, коли працівники поліції підійшли до дверей водія попросивши пред"явити документи, пройшов певний відрізок часу, протягом якого була можливість помінятися місцями з водієм та вийти такому через пасажирську дверку авто, як ствердив ОСОБА_4 в судовому засіданні.
Відеозапису, що саме ОСОБА_4 керує транспортним засобом марки "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_3 немає. Коли працівники поліції підійшли до автомобіля зі сторони водія, траспортний засіб перебував в нерухомому стані, а ОСОБА_4 сидів на місці водія, що спростовує факт керування ОСОБА_4 даним транспортним засобом та підтверджує надані ним усні пояснення у судовому засіданні.
Тобто, наведене в сукупності спростовує викладене у протоколі про те, що ОСОБА_4 , 30.07.2022 року о 04 год. 30 хв. на 190 км. + 300 м. автодороги Тернопіль- Львів - Рава-Руська керував транспортним засобом марки "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_3 з причіпом марки "SCHMITZ SKO 24", номерний знак НОМЕР_4 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Суд бере до уваги і те, що ОСОБА_4 в судовому засіданні своєї вини не визнав та зазначив, що не він керував транспортним засобом, а інша особа, яку він попросив перепаркувати автомобіль, однак його не було при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він помінявшись з ОСОБА_7 місцями, вийшов з автомобіля через пасажирську дверку.
Також суд бере до уваги пояснення ОСОБА_4 про те, що він не відмовлявся від продуття алкотестеру "Драгер" та медичного огляду на стан спяніння, а лише говорив, що подумає, маючи на увазі той факт, що він не водій та не керував даним транспортним засобом.
Дані його пояснення підтверджуються відеозаписом з місця стоянки його транспортного засобу та не спростовуються жодними доказами.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, наявний диск відеофайлом, проте у протоколі про адміністративне правопорушення не містяться відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення: номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку дійснювався відеозапис. Не зазначення таких даних, на думку суду, не дає можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру щодо ОСОБА_4 проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху.
Перевіривши наданий працівниками поліції відеофайл, вважаю, що такий не відповідає положенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026.
Так, відповідно до зазначеної вище Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на чого форменому одязі на грудях. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Аналогічне підтвердження знайшло і в «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка затверджена Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрована в МЮ України за №1408/27853 від 10 листопада 1015 року, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, що зареєстрований в МЮ України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Тобто, як вбачається з наведеного, відеореєстратор, поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.
Однак, з долученого до матеріалів справи електронного носія (диску) вбачається наявність фрагментів відеозапису, і таке не відображає обставини події, які б надавали можливість повно та об'єктивно дослідити обставини проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про порушення безперервності відеозйомки, а зазначений відеозапис не є цілісним (повним).
Відтак, вважаю, що оскільки працівниками поліції не було дотримано вимог закону щодо проведення огляду ОСОБА_4 на стан алкогольного сп'яніння, то такий огляд вважається недійсним.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені ч. 1,2,3,4 ст. 130 КУпАП працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Проте, всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення, ОСОБА_4 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми, а саме, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Чинне законодавство, в т.ч. і ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 (далі за текстом - Конвенція про дорожній рух) «Каждое транспортное средство или состав транспортних средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані, не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи у транспортному засобі, не доводить факт керування транспортним засобом.
Суд вважає, що є достатньо доказів для прийняття правильного, законного рішення.
Під час розгляду справи не встановлено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_8 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Тобто, в ході розгляду справи, детального дослідження доказів, зокрема, відеозаписів події, яка покладена в основу складеного протоколу, та які долучені до матеріалів справи, врахуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_6 , не вбачається факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пояснення ОСОБА_6 наданими матеріалами не спростовуються, а навпаки підтверджуються.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
З відеозапису, оглянутого в судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_5 , у порушення ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу не роз'яснено її права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є порушенням права особи на захист. При цьому, слід зазначити, що закон покладає обов'язок роз'яснити зазначені прав та обов'язки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17.
Ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважаю, що підстави для притягнення до відповідальності ОСОБА_6 відсутні, тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: Зеліско Р. Й.