Справа № 366/1440/22
Провадження № 3/366/1176/22
12 вересня 2022 року смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення
12.09.2022 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення № 70 від 11.09.2022 року:
10.09.2022 року військовослужбовець ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, на території Київської області виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. В матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_1 , в якому він просить провести розгляд справи без його участі. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 172-20 КУпАП не є обов'язковою, а з урахуванням наявного клопотання ОСОБА_1 , суддя приходить до висновку про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи та долучені до неї докази, суддя приходить до наступних висновків.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява № 36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суддя не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає у разі розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, які вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Установлення стану алкогольного сп'яніння (нетверезого стану) проводиться із використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров'я.
За змістом ст. 172-20 КУпАП перебування у стані алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є різними кваліфікуючими ознаками цього адміністративного правопорушення та не можуть існувати разом стосовно одного і того ж суб'єкта вчинення адміністративного правопорушення в один і той же час за одних і тих же обставин.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак всі без виключення долучені до матеріалів справи докази свідчать про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, в ході розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повністю не відповідають фактичним обставинам справи, а тому, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього докази не можуть бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також слід звернути увагу, що згідно наявного в матеріалах справи клопотання ОСОБА_1 , останній вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.
Сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке особі поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (Постанова ВСУ від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 172-20, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області
Суддя Н.П. Слободян