Справа № 357/1243/22
Провадження № 2/355/732/22
06 вересня 2022 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Старенької С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка цивільну справу за позовом директора Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» Безукладнікова Владислава Володимировича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
До суду звернувся директор Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» Безукладніков В.В. з позовною заявою у якій просить стягнути з солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 борг у сумі 15672,34 гривень за послуги постачання теплової енергії на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа». Крім того стягнути з боржників суму на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 3256,26 гривень та три відсотки річних в сумі 1405,4 гривень.
Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що згідно особливого рахунку № НОМЕР_1 відповідачі з 01.02.2018 року по 01.01.2022 року мають заборгованість за теплову енергію в розмірі 15672,34 гривень. Боржникам було надіслано попередження про наявність заборгованості з вимогою сплати її протягом місяця. Але боржники не відреагували на претензію та не сплатили заборгованість.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року позовна заява була надіслана за підсудністю до Баришівського районного суду Київської області.
29 червня 2022 року ухвалою Баришівського районного суду Київської області було відкрито провадження за позовом директора Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» Безукладнікова В.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.
17.08.2022 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог у якій представник позивача просить стягнути тільки з відповідача ОСОБА_1 15672,34 гривень суму боргу за послуги постачання теплової енергії та суму збільшення заборгованості внаслідок інфляційних процесів в розмірі 3256,26 гривень та три відсотки річних в сумі 1405,40 гривень а також понесені збитки під час сплати судового збору на суму 2481,00 гривень.
Представник позивача від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до судового засідання не з'явився, однак повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю позовні вимоги підтримує цілком просив розглянути справу за його відсутністю не заперечував про розгляд справи у заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, однак був повідомлений про час та місце, розгляду справи 13.07.2022, 28.07.2022, 18.08.2022, 06.09.2022 причину неявки до суду не повідомив, яку слід вважати неповажною.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у повному об'ємі, суд приходить до висновку про можливе задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав:
Як слід з розрахункового листа абоненту борг відповідача становить 15672,34 гривень.(а.с.4-6)
З розрахунку відомостей суми основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань за спожиті послуги теплопостачання борг відповідача становить 4661,66 гривень (а.с.7-11)
Згідно претензії вбачається, що сторона позивача повідомляла відповідача про існуючу заборгованість та пропанувала відповідачу сплатити її (а.с.12)
Як слід з номеру запису про право власності, квартира у частці 1/3 належить боржникові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.13-14)
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За ч.1 ст.5 ЦПК України слід, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За ст.15 ЦК України слід, що передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1,ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 525 Цивільного кодексу визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, між сторонами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки Позивач надає житлово-комунальні послуги, а Відповідач ними користується.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2,ч.3,ч.5,ч.6,ч.7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" слід, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Отже , згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
За змістом ч.1ст. 901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Отже як було встановлено судом, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають квартиру у спільній частковій власності, договір з позивачем на постачання теплової енергії укладено не було, на час розгляду позовної заяви відповідач ОСОБА_2 померла, сторона позивача змінила свої позовні вимоги, визначила відповідачем ОСОБА_1 .. Відповідач ОСОБА_1 залишився у правовідношеннях з стороною позивача, у якому він є замовником та зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець він же сторона позивача має право вимагати від замовника-відповідача відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням. З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін на них поширюється дія ч.2 статті 625 ЦК України, грошові зобов'язання як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Правова норма закріплена в п. 10 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України. Позовні вимоги сторони позивача є законні та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 11-16, 256, 257, 261, 267, 322, 382, 509-510, 525, 526-527, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 10-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 95, 223, 247, 258-259, 265, 268, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд,
Позов директора Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» Безукладнікова Владислава Володимировича задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 15672 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) гривень 34 копійки борг за послуги постачання теплової енергії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 3256 ( три тисячі двісті пятдесят шість) гривень 26 копійок заборгованість яка збільшилась внаслідок інфляційних процесів та 3 відсотків річних в сумі 1405 (одна тисяча чотириста п'ять) гривень 40 копійок на рахунок НОМЕР_2 в ТВБВ №10026/0877 ГУ по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк», МФО 322669.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 2481, 00 гривень сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідачів , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов