13 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/32891/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання виплатити компенсацію,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)", в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо невиплати йому грошової компенсації в сумі 7441,32 грн. за неотримане речове майно під час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби;
- зобов'язати Державну установу "Бердичівська виправна колонія №70" виплатити у повному обсязі на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно під час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби у сумі 7441,32 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що за час проходження служби мав бути забезпечений речовим майном за рахунок держави, однак таким майном його забезпечено не було. На момент звільнення зі служби відповідачем не проведено остаточного розрахунку, а саме: не виплачено грошову компенсацію за речове майно у розмірі 7441,32 грн. Відповідно до довідки відповідача вказана компенсація не виплачувалась у зв'язку з відсутністю фінансування за даним напрямком та у зв'язку із закінченням бюджетного року. Вважає, що невиплата відповідачем вказаної компенсації порушує його законні права та інтереси.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідно до змісту відзиву відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказав, що відповідач є неприбутковою організацією та Кошторисом видатків загального фонду Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" на 2021 рік (додаток №2) не передбачено видатків на виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" від 31.05.2021 №93 ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 21.08.2017 (наказ установи від 21.08.2017 №67/ОС-17) по 24.05.2021 (наказ установи від 24.05.2021 №43/ОС-21) на посаді інспектора відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи.
У день звільнення позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно (заява зареєстрована за №Х-21 від 24.05.2021).
Відповідач листом від 28.05.2021 №13-21-21/Х-21 повідомив позивача про те, що на день його звільнення в установі були відсутні кошти для виплати компенсації за належні, але не видані предмети речового майна.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у сумі 7441,32 грн., звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-ІV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі - Порядок №578).
Відповідно до п. 22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення (п. 27 Порядку №578).
Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (п. 60 Порядку №578).
Під час проходження служби в ДУ "БВК (№70)" належними до видачі предметами речового майна (форменим одягом) позивач забезпечений не був.
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення) (абзаци перший та другий пункту 27 Порядку №578).
За змістом наведених законодавчих приписів, у разі звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження служби.
Отже, такі особи після звільнення їх зі служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" нарахована позивачу компенсація за неотримані предмети речового майна становить 7441,32грн.
Проте на момент звільнення позивача зі служби відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Отже, станом на момент звільнення позивача зі служби за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем у сумі 7441,32 грн., яку відповідачем до цього часу виплачено не було.
Відтак, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, не провівши із позивачем повний розрахунок грошового забезпечення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" допустила протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно, з огляду на що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно, у розмірі 7441,32 грн.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (вул. Низгірецька, 1, м. Бердичів, Житомирська область, 13306, код ЄДРПОУ 08563330) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у сумі 7441,32 грн. за неотримане речове майно під час звільнення зі служби.
Зобов'язати Державну установу "Бердичівська виправна колонія №70" виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно під час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби у сумі 7441,32 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Бердичівська виправна колонія №70" на користь ОСОБА_1 908,00 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко