Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 вересня 2022 року Справа№200/18930/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просить: - визнати протиправними дії щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком відповідно до заяви; - зобов'язати поновити нарахування і виплату пенсії за віком і виплатити заборгованість за весь період починаючи з квітня 2017 року на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на припинення виплати йому пенсії з підстав, які не передбачені ст. 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов. Зазначає, що ОСОБА_1 перебував на пенсійному обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні ПФУ м. Маріуполя з 01.12.2016 як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. З 01.04.2017 Лівобережним об'єднаним управлінням ПФУ м. Маріуполя пенсію позивачу призупинено. Посилається на те, що 08.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області з заявою про здійснення нарахування та виплати пенсії у зв'язку зі зміною місця постійного проживання. Також зазначає, що позивач із заявою встановленої форми до пенсійного органу не звертався, тому Головним управлінням ПФУ в Донецькій області позивачу було надано відповідь від 29.11.2021 № 19338-19089/С-15/8-0500/21 згідно з Законом України «Про звернення громадян» відповідно до якої було роз'яснено порядок подання заяви та необхідних документів для поновлення виплати пенсії. Позивач заперечує проти надання довідки внутрішньо переміщеної особи для поновлення пенсії та не погоджується з застосуванням законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Зазначає, що позивач при зверненні за поновленням виплати пенсії до управління ПФУ не надав діючу довідку, яка підтверджує що позивач є внутрішньо переміщеною особою, тому Головне управління ПФУ в Донецькій області вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Крім того, Головне управління звертає увагу, на те, що нарахування і виплата пенсії позивачу Головним управлінням ПФУ в Донецькій області не здійснювалось. Головне управління ПФУ в Донецькій області пенсію позивачу з 01.04.2017 не зупиняло. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано у відповідача докази.
Ухвалою суду від 26 січня 2022 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23 лютого 2022 року.
Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 березня 2022 року.
Відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 30 травня 2022 року відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 6 вересня 2022 року призначено судове засідання у справі на 13 вересня 2022 року.
Позивач та представник відповідача до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.
Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 12.07.2002.
Також у паспорті ОСОБА_1 зазначено, що з 02.06.2009 місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , а з 16.09.2021 місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
8 листопада 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою якою просив, здійснити нарахування і виплату його пенсії на загальних підставах без застосування до його пенсії Законів, що регулюють питання виплат пенсій ВПО.
Листом ГУ ПФУ від 29.11.2021 № 19338-19089/С-15/8-0500/21 позивачу повідомлено про те, що особа, яка прописалась на території підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою. Враховуючи зазначене, він є внутрішньо переміщеною особою, та на нього поширюється дія постанови Кабінету міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», де зазначено що призначення (поновлення) виплати пенсії ВПО здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою № 509 та для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк». Роз'яснено, що для поновлення виплати пенсії йому необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України (через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб за місцем свого проживання (мешкання). До заяви необхідно надати документи: паспорт, облікову картку платника податку та діючу довідку, яка підтверджує що він є внутрішньо переміщеною особою та заяву про відкритий рахунок для виплати пенсії у АТ «Ощадбанк».
Відповідач також надав до суду заяву від 18.07.2022 № 0500-2205-7/46159 в якій ГУ ПФУ зазначає, що за матеріалами електронної пенсійної справи Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Маріуполі Донецької області ОСОБА_1 пенсія призначена з 24.02.2015 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням положень п.1 постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Зазначає, що на підставі заяви № 3941 від 06.10.2021 пенсійну справу ОСОБА_1 взято на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м.Селидове у зв'язку зі зміною місця реєстрації на АДРЕСА_2 . Пенсію виплачено по 31.03.2017 року включно. Крім того зазначає, виплату призупинено з 01.04.2017 на підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією з органами соціального захисту населення згідно ст.12 Закону України від 20.10.2014 № 1706 “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо-переміщених осіб”. Виплата пенсії не проводиться оскільки статус внутрішньо переміщеної особи або його відсутність визначається органами соціального захисту населення. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно було надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видану органами соціального захисту Селидівської міської ради, або рішення про відмову у видачі означеної довідки. У зв'язку з ненаданням позивачем цих документів, 01.12.2021 винесено відмову у поновленні виплати пенсії.
Крім того відповідач надав до суду аналітику нарахувань пенсії за період з березня 2017 року по липень 2022 року, з якої випливає, що пенсія позивачу виплачена по березень 2017 року.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності застосування нормативно-правових актів з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб до правовідносин щодо пенсійного забезпечення позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до преамбули до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 4 ст. 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, про що зазначено в ч. 1 ст. 7 Закону № 1058-IV.
Статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, пенсіонер визначає у відповідній заяві своє місце фактичного проживання на власний розсуд. Саме за цим місцем проживання виплачується пенсія, а не за місцем, яке на думку органу Пенсійного фонду України є місцем фактичного проживання пенсіонера.
Приписами п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 49 вказаного Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як не надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відсутність пенсійної справи в паперовому вигляді.
Пунктом 4.12 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
Частиною 1 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Як установлено судом, позивач реалізував своє конституційне право щодо вільного вибору постійного місця проживання, перемістившись до м. Українськ Донецької області, де зареєструвався за новою адресою у встановленому чинним законодавством порядку.
Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII.
Відповідно до ч .2 ст. 1 Закону № 1706-VII визначено, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Частиною 1 ст. 5 Закону № 1706-VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
З огляду на викладене, оскільки позивач не подавав до ГУ ПФУ довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а його адреса проживання зареєстрована на підконтрольній українській владі території, виплата пенсії позивачу має бути здійснена відповідачем на загальних підставах у порядку, встановленому Законом № 1058-VI, без застосування до позивача нормативно-правових актів з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 7 березня 2018 року у справі № 242/3044/17.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, яким встановлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, оскільки Законом № 1058-IV не передбачено виплату нарахованих за минулий час сум пенсій на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Отже, з наведених мотивів суд дійшов висновку про порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання належної йому пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до квитанції № 0.0.2376645170.1 від 13.12.2021 позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позову.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 908,00 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості та щомісячної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії за віком та виплатити заборгованість за весь період починаючи з квітня 2017 року на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Постанова в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму судових витрат у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повне рішення суду складено 13 вересня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков