26 серпня 2022 року Справа № 160/8116/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучугурної Н.В.
секретаря судового засідання Кондратенко А.О.
за участю:
від позивача - Галкіна І.В.; представник;
від відповідача - Костилєва А.Д.; представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -
Обставини справи: 10.06.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 26.10.2021 №UA500500/2021/200150/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.10.2021 №UA500500/2021/00757.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/8116/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач просить суд поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду та прийняти до розгляду позовну заяву ТОВ «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.10.2021 №UA500500/2021/200150/2 та картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.10.2021 №UA500500/2021/00757.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» строк для звернення до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації; прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації і відкрито провадження в адміністративній справі №160/8116/22 за наведеним позовом; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 11 липня 2022 року на 10:00 год.
04.07.2022 на електронну адресу суду від Одеської митниці надійшов відзив на адміністративний позов. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.
04.07.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив Одеської митниці на позовну заяву, в якій позивач навів доводи аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві.
06.07.2022 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 07.07.2022 клопотання Одеської митниці про участь в режимі відеоконференції у справі №160/8116/22 задоволено; допущено участь представника відповідача Костилєвої Анастасії Дмитрівни у всіх судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyСon».
11.07.2022 підготовче засідання було проведено за участю представника позивача Галкіної І.В. (в залі суду) та представника відповідача Костилєвої А.Д. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції). У зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, судове засідання було відкладено на 27.07.2022 на 10:00 год.
26.07.2022 через підсистему «Електронний суд» від Одеської митниці надійшла заява на виконання вимог протокольної ухвали суду.
Підготовче судове засідання 27.07.2022 було проведено за участю представника позивача Галкіної І.В. (в залі суду) та представника відповідача Костилєвої А.Д. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції).
Ухвалою суду від 27.07.2022 закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи №160/8116/22 по суті на 15 серпня 2022 року на 10:30 год.
15.08.2022 судове засідання було проведено за участю представника позивача Галкіної І.В. (в залі суду) та представника відповідача Костилєвої А.Д. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції).
У судовому засіданні 15.08.2022 розгляд справи був відкладений до 26.08.2022 до 10:00 год.
26.08.2022 судове засідання було проведено за участю представника позивача Галкіної І.В. (в залі суду) та представника відповідача Костилєвої А.Д. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 26.08.2022 було проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
17.12.2020 між Ningbo JC Industry And Trade Co., Ltd., Китай (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (покупець) укладено контракт №3655-NJ/CN на поставку продукції (далі - Контракт).
Згідно з п.1.1. Контракту, продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Пунктом 1.2. Контракту передбачено, що товар, який постачається за цим контрактом, повинен бути виготовлений та поставлений партіями відповідно до вимог, на умовах та за цінами, які зазначені у додатках та специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.1.3. Контракту, продавець гарантує, що він є власником товару, який постачається за цим контрактом (або має право на відчуження цього товару на інших законних підставах), і що товар, який постачається за цим контрактом, не відчужений третім особам будь-яким чином, не знаходиться у заставі, не знаходиться у спорі (у тому числі судовому) та під арештом (заборонено відчуження), не обтяжений будь-якими правами третіх осіб.
Найменування, кількість та ціна товару, який постачається цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома сторонами відповідної специфікації можлива лише за взаємною згодою обох сторін (п.2.1. Контракту).
Згідно з п.2.3. Контракту, ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Ningbo, КНР згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 (надалі - «Правила «Інкотермс» 2010р.») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома Сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Контракту, товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FOB-Ningbo, КНР, згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р. (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) протягом 45 календарних днів з моменту підписання специфікації до контракту. Продавець зобов'язаний передати разом із товаром (або одночасно з відвантаженням товару надіслати покупцю поштою або за допомогою служби кур'єрської доставки) оригінали наступних товаросупровідних документів на товар: рахунок-фактура (інвойс); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (при перевезенні товару автомобільним транспортом), коносамент (при перевезенні товару морським транспортом); сертифікат походження товару (якщо товар походить з Європейського Союзу - сертифікат з перевезення товару EUR.1); пакувальний лист, документи, які підтверджують якість та безпеку товару згідно із вимогами законодавства України, що діють для даного виду товару (сертифікат якості, декларація виробника товару, санітарний сертифікат, а за необхідності - також і інші документи); засвідчена продавцем копія митної декларації відправника товару.
Відповідно до п.3.1. Контракту, якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем в доларах США у формі банківського переказу на рахунок продавця.
02.09.2021 сторонами контракту була складена специфікація №4, відповідно до якої сторонами погоджено поставку на умовах FOB Ningbo товару загальною вартістю 33 398,21 доларів США:
1) легінси жіночі утеплені, арт. WT19042/Legends women's warmed, арт. WT19042, у кількості 16 224 штук, ціна за одиницю товару 1,242 доларів США, загальна сума 10 150,21 доларів США;
2) колготки жіночі утеплені 1200 DEN, арт. WT19040/Pantyhose 1200 den, арт. WT19040, у кількості 14 400 штук, ціна за одиницю товару 0,920 доларів США, загальна сума 13 248,00 доларів США.
Для митного оформлення поставки товару за наведеною специфікацією Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» подано до Одеської митниці митну декларацію №UА500500/2021/219902 від 25.10.2021.
У графі 22 митної декларації №UА500500/2021/219902 від 25.10.2022 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту у сумі 33 398,21 дол. США, умови поставки FOB СN Ningbo (графа 20).
За зазначеною митною декларацією товар поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» від відправника/експортера компанії Ningbo JC Industry And Trade Co., Ltd.
До митної декларації були додані: пакувальний лист (Packing list) б/н від 02.09.2021; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №НТ2021003 від 02.09.2022; коносамент (Bill of lading) №ХМ21090838А від 10.09.2021; автотранспортна накладна (Road consignment note) №096712 від 22.10.2021; декларація про походження товару (Declaration of origin) №НТ2021003 від 02.09.2021; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25.10.2021 №21102521001, №21102521002; документ, що підтверджує вартість страхування №7461 від 11.10.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 02.09.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №3655-NJ/CN від 17.12.2020.
За результатами перевірки митної декларації та доданих до неї документів декларанту сформовано повідомлення (час створення повідомлення 26.10.2021, 11:28:19), в якому зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 7461 від 11.10.2021 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, зазначена в цьому документі страхова сума не відповідає сумі по рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.09.2021 №НТ2021003; 3) відповідно до умов доповнення до зовнішньоекономічного договору №4 від 02.09.2021 передбачена передплата на протязі 30 днів з дати коносаменту, однак, документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися; 4) відповідно до п.4.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.12.2020 №3655-NJ/CN продавець зобов'язаний передати оригінали документів, серед яких, копія митної декларації країни відправлення. Проте, вищезазначений документ до митного оформлення наданий не був.
Додатково проінформовано, що відповідно до ст.254 МКУ (Закон України від 13.03.2012 №4495-VI «Про Митний кодекс України»), митний орган має право вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
З огляду на викладене, а також спрацювання автоматизованою системою аналізу управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми-виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.
На це повідомлення митного органу позивач листом від 26.10.2021 №2610-1 надав пояснення, до якого додав: прайс-лист виробника товару №б/н від 19.08.2021; комерційну пропозицію №б/н від 26.08.2021; банківський платіжний документ: swift №б/н від 19.10.2021; копію митної декларації країни відправлення №310120210516802537 від 10.09.2021.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200150/2 від 26.10.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00757, якою відмовлено у митному оформлені товару за МД №UА500500/2021/219902 від 25.10.2021.
Вказаним рішенням до товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості.
В графі 33 зазначеного рішення про коригування митної вартості товарі митний орган зазначив таке.
Подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 7461 від 11.10.2021 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, зазначена в цьому документі страхова сума не відповідає сумі по рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.09.2021 №НТ2021003; 3) відповідно до умов доповнення до зовнішньоекономічного договору №4 від 02.09.2021 передбачена передплата на протязі 30 днів з дати коносаменту, однак, документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися; 4) відповідно до п.4.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.12.2020 №3655-NJ/CN продавець зобов'язаний передати оригінали документів, серед яких, копія митної декларації країни відправлення. Проте, вищезазначений документ до митного оформлення наданий не був.
З огляду на викладене, а також спрацювання автоматизованою системою аналізу управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми-виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.
26.10.2021 декларантом ТОВ «АТБ-маркет» було надано наступні документи: прайс-лист, комерційну пропозицію, swift, копію митної декларації країни відправлення та електронне повідомлення, в якому вказано, що інші документи в десятиденний термін надати не має можливості.
Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган прийшов до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України.
Зокрема:
- наданий прайс-лист не є адресований необмеженому колу заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на дану поставку, тому він не може розглядатися як документ для підтвердження заявленої митної вартості;
- в копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.
Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації та копію митної декларації країни-відправлення. Отже, декларант не скористався правом відповідно до п.3 ст.53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Митний орган звернув увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатами проведення консультацій між декларантом та митним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Оскільки, відповідно до п.2 ст.58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Кодексу.
За результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначено згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ), а саме: резервним методом.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС митного органу та встановлено, що: по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 2,02 дол. США за штуку (МД від 15.10.2021 №UA100380/2021/026682); по товару №2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 1,63 дол. США за штуку (МД від 07.09.2021 №UA100150/2021/385509).
Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією №UА500500/2021/220145 від 26.10.2021.
05.01.2022 позивач звернувся до Одеської митниці ДМСУ з заявою (вих.№М-2021-0054 від 05.01.2022), в якій просив скасувати дію рішення про коригування митної вартості від 26.10.2021 № UA500500/2021/200150/2 та використати для визначення митної вартості метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Листом від 17.01.2022 №7.10-5/28.5-02/13/1400 Одеська митниця повідомила позивачу, що не має підстав у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів та скасуванні рішення про коригування митної вартості від 26.10.2021 №UА500500/2021/219902.
Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно з частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 Митного кодексу передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 Митного кодексу України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частин другої, третьої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу, контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари зобов'язаний здійснювати митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів (від першого до шостого). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Як зазначено вище, відповідачем 26.10.2021 прийнято рішення №UA500500/2021/200150/2 про коригування митної вартості товару за митною декларацією №UA500500/2021/219902 від 25.10.2021.
Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-ґ - резервний метод) стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені розбіжності та не надано документів на вимогу митного органу.
Так, за доводами митниці позивачем не надано інформацію про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Щодо цих доводів суд зазначає, що відповідно до пп. «в» п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Згідно з умовами контракту від 17.12.2020 №3655-NJ/CN на поставку продукції, ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Ningbo, КНР згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 (надалі - «Правила «Інкотермс» 2010р.») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома Сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України (п.2.3.).
Отже, умовами контракту від 17.12.2020 №3655-NJ/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим, при визначені митної вартості товару відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар.
Слід зазначити, що розглядаючи подібні правовідносини Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі № 815/4132/17 (К/9901/11263/18) зазначив про те, що посилання контролюючого органу на відсутність у наданих до митного оформлення документах даних щодо такої складової митної вартості як вартість пакування є також необґрунтованими, з огляду на п. 4.1 контракту від 14 грудня 2016 року № 14-12/2016, відповідно до якого вартість упаковки та маркування входить у ціну товару, а отже вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем (позивачем), у зв'язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару.
Також щодо подібних правовідносин Верховний Суд висловився у постанові від 06.03.2018 у справі №815/3142/17, у якій зазначив про те, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, пункти 3.2, 5.1. контракту №2015/10/28 від 28.10.2015 року між позивачем та «FOSHN FORTUNE IMPORT&EXPORT TRADE CO., LTD» (KHP) передбачають включення до ціни товару вартості тари, упаковки, полетів та маркування, а також те, що, вказана в інвойсах ціна товару включає вартість піддонів. Цим спростовується твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) будь-якої інформації щодо включення до складових ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, згідно з яким, посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.
Також, відповідач в оскаржуваному рішенні вказує, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування №7461 від 11.10.2021 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, зазначена в цьому документі страхова сума не відповідає сумі по рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.09.2021 №НТ2021003.
Щодо цього суд зазначає, що відповідно до специфікації від 02.09.2021 №4 сторонами погоджено продаж товару на умовах поставки FOB Ningbo/FOB Нінгбо (Інкотермс 2010). Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000, існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування - терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інші терміни (умови поставки) Інкотермс не передбачають обов'язкового страхування, тому не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Таким чином, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР. Тобто, в інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Умови FOB Ningbo/FOB Нінгбо, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов'язання до Договорів страхування, отже не визначають мінімальний розмір страхування. Відсутність обов'язкового страхування також передбачена частиною першою пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, відповідно до якої, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).
Тобто, зобов'язання щодо укладення договору страхування у позивача відсутні, але позивач вирішив за Генеральним договором добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020, укладеним з AT «Страхова компанія «АРКС», здійснити добровільне страхування товару. Під час митного оформлення наданий страховий сертифікат від 11.10.2021 №7461 (заява на страхування окремого перевезення вантажу), який є додатком до Генерального договору страхування № 04г0д від 11.03.2020.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про страхування», страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.
Так, позивач є резидентом України, договір страхування укладений в Україні, тому визначена страхувальником валюта договору - грошова одиниця України (гривня), не суперечить чинному законодавству України, отже зазначені зауваження відповідача щодо невідповідності валюті страхування не ґрунтуються на вказаних вище нормах права.
До того ж, страхова сума, зазначена в страховому сертифікаті (880 092,93 грн) не є більшою, ніж та, що зазначена в інвойсі (33 398,21 дол. США). Сума в інвойсі - зазначена в доларах США, а в страховому сертифікаті - в гривні. Відповідач у рішенні не навів того, в чому саме полягає неузгодженість між цими сумами.
Отже, у цьому випадку, будь-які розбіжності у числових значеннях страхових витрат у наданих документах відсутні. Ці документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення товару та проведення консультацій з позивачем.
Також спростовуються матеріалами справи доводи відповідача про те, що декларантом під час митного оформлення не була надана копія митної декларації країни-відправлення, оскільки копія митної декларації країни-відправлення від 10.09.2021 №310120210516802537 була надана позивачем митному органу як додаток до листа №2610-1 від 26.10.2021 (до винесення оскаржуваного рішення).
Разом з цим, суд зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.
До того ж, копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 5 статті 53 Митного кодексу України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем документа на підтвердження передплати товару спростовуються тим, що копія swift від 19.10.2021 б/н була надана позивачем митному органу як додаток до листа №2610-1 від 26.10.2021 (до винесення оскаржуваного рішення).
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що наданий прайс-лист не є адресований необмеженому колу заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на дану поставку, тому він не може розглядатися як документ для підтвердження заявленої митної вартості.
З приводу цього суд зазначає, що згідно зі статтею 53 Митного кодексу України прайс-лист не є документом, який обов'язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, тому прайс-лист не може розглядатись як документ, що підтверджує митну вартість товарів.
Щодо географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів, Третій апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі №160/8775/18 зробив такі висновки:
«...3) У наданій експортній декларації зазначені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу обов'язків згідно умов Incoterms. Також декларантом не подані документи згідно з переліком, визначеним ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до правил Incoterms умови поставки FOB (франко-борт) визначають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з моменту переходу через поручні судна в названому порту відвантаження усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що правила Incoterms не визначають обов'язку вказувати географічний пункт переходу обов'язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документів.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Відповідачем у спірному рішенні не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов'язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено Позивачем...».
Щодо коригування митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом визначення митної вартості товару, суд зазначає таке.
Відповідно до частин другої, третьої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначаються причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, методів на основі додавання та віднімання, тобто, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено про те, що:
- Виший адміністративний суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (п.3.2.);
- судам варто мати на увазі, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п.3.3.);
- для усунення наведеної розбіжності, на нашу думку, варто зважити на таку вимогу до діяльності суб'єктів владних повноважень, як обов'язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішенням, зокрема судовий контроль. При цьому, обґрунтувати рішення, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.
Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 Митного кодексу України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів (п.3.4.).
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16.
Так, у цій постанові Верховний Суд зробив такий висновок: « 46. Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У разі ненадання витребуваних документів або недоведеності декларантом в ході проведення консультацій правильності визначення митної вартості, достовірності та належності митний орган уповноважений прийняти рішення про коригування митної вартості».
Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.
Таким чином, лише зазначення у рішенні №UА500500/2021/200150/2 від 26.10.2021 про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, про відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів не є належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.
Митний орган у рішенні зазначив, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому митним органом було здійснено аналіз баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС митного органу та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 2,02 дол. США за штуку (МД від 15.10.2021 №UA100380/2021/026682); по товару №2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 1,63 дол. США за штуку (МД від 07.09.2021 №UA100150/2021/385509).
З такою позицією відповідача суд не погоджується, оскільки, відповідач не надав митні декларації від 15.10.2021 №UA100380/2021/026682 та від 07.09.2021 №UA100150/2021/385509, які були ним взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару. На відсутність цих декларацій у митного органу вказав і представник відповідача у судовому засіданні під час розгляду справи.
Крім того, відповідач не надав доказів того, що товар за наведеними вище митними деклараціями дійсно був увезений до України, що митна вартість за ними не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалися) не було оскаржено до суду та не скасоване судом, а також залишається невідомим, що саме за товар завозився за цими митними деклараціями (обсяг партії, умови поставки тощо).
За таких обставин суд уважає, що відповідачем не обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості та не обґрунтовано неможливість застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.
Наказом міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів, правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до цього порядку, у графі 33 рішення «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а також перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.
В оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначені джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості та перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.
З огляду на викладене, суд уважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому вказані відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Таким чином, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведено.
При цьому, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Отже, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 26.10.2021 №UA500500/2021/200150/2 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA500500/2021/00757, яка є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00757 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: прийняття рішення про коригування митної вартості №UA500500/2021/200150/2 від 26.10.2021.
Оскільки судом це рішення про коригування митної вартості скасовано через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00757 також підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовна заява є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивачем були понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у сумі 4962,00 грн. На стягненні судових витрат зі сплати судового збору наполягав і представник позивача у судовому засіданні.
Таким чином, судовий збір у сумі 4962,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (пр. Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про коригування митної вартості товарів від 26.10.2021 №UA500500/2021/200150/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.10.2021 №UA500500/2021/00757.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (пр. Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (пр. Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 30487219).
Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Повний текст рішення складено 31.08.2022.
Суддя Н.В. Кучугурна