вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" вересня 2022 р. Справа№ 910/6639/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Гарник Л.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника позивача адвоката Нестерова Є.М.,
представника відповідача адвоката Мусієнка В.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алло"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 01.08.2022 (суддя Зеленіна Н.І.)
у справі № 910/6639/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алло"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаббер"
про стягнення 1 170 000,00 грн,
У липні 2022 року в межах справи №910/2971/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Алло" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаббер" про стягнення з грошових коштів у розмірі 1 170 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що відповідач не повернув попередню оплату за ліцензійним договором після його розірвання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6639/22.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1 170 000,00 грн, які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаббер", у тому числі в КБ "Приватбанк".
Заява мотивована тим, що відповідач ухиляються від виконання взятих на себе зобов'язань за ліцензійним договором в частині повернення попередньої оплати, у зв'язку з чим у позивача є об'єктивні побоювання, що завчасне невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/6639/22 відмовлено повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем аргументи не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання в рамках даного спору або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки є лише припущеннями, не підтвердженими належними доказами.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 повністю, заяву про забезпечення позову задовольнити та вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 1170000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, поданих позивачем до заяви, зокрема, електронному листуванню із представником відповідача, з якого вбачається, що вже на етапі досудового врегулювання спору відповідач прямо заявляє, що повернення заборгованості за договором призведе до банкрутства товариства. На переконання скаржника, ризик ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому обумовлений не лише тим фактом, що відповідач фактично ухиляється від повернення попередньої оплати, а тим, що представник відповідача визнає законність вимоги позивача, однак відверто зазначає, що наразі будь-яка спроба навіть часткового повернення заборгованості позивачу призведе до банкрутства відповідача, про що свідчить скріншот електронного листування представника позивача з представником відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.09.2022.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначив, що електронне листування не може свідчити про намір ухилитись від виконання рішення у разі його ухвалення. При цьому, листування стосувалось не повернення авансу за ліцензійним договором, а про повернення коштів за роботу, що не була виконана. Листування відбулось між менеджерами компаній, а не їх керівниками. Листування не містить відомостей про те, що відповідач вчинятиме дії, які можуть утруднити виконання рішення суду. Менеджер відповідача не обізнаний про дійсний стан рахунків. Так, за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 обіг грошових коштів на банківському рахунку за кредитом склав 755175,12 грн, за дебетом 7153590,00 грн, а залишок складає 435015,89 грн, що підтверджується банківською випискою. Оскільки суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу без виклику сторін, відповідач просить апеляційний суд прийняти новий доказ - виписку по рахунку за період з 01.03.2022 по 31.08.2022.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріальна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаббер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" грошових коштів в сумі 1170000,00 грн, яка ґрунтується на обставинах невиконання зобов'язання з повернення попередньої оплати за ліцензійним договором після його розірвання.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1170000,00 грн, які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаббер", у тому числі в КБ "Приватбанк".
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив про недобросовісність поведінки відповідача та ухилення від повернення попередньої оплати за ліцензійним договором, який розірвано в односторонньому порядку, що в подальшому може призвести до імовірності виникнення ускладнень з виконання рішення суду у разі задоволення вимог у даній справі.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, зазначив, що наведені позивачем аргументи не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання в рамках даного спору або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки є лише припущеннями, не підтвердженими належними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, частиною 11 статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
На думку колегії суддів, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі обґрунтована тим, що при спробі досудового врегулювання спору щодо повернення попередньої оплати відповідач повідомив про відсутність можливості та наміру повернути грошові кошти до закінчення війни в Україні, а будь-які спроби часткового погашення заборгованості можуть призвести до банкрутства компанії. Крім того, відповідач електронним листом від 21.06.2022 підтвердив скрутне матеріальне становище та зазначив, що повернення попередньої оплати може призвести до банкрутства ТОВ "Хаббер". З огляду на ухилення відповідача від повернення попередньої оплати, позивач має обґрунтовані підстави вважати, що своєчасне невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, зазначає, що твердження позивача про ухилення відповідача від виконання зобов'язання не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення виконання судового рішення, оскільки є лише припущеннями, не підтвердженими належними доказами.
Втім, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, поза як обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Колегія суддів зазначає, що позивач у заяві про забезпечення позову не наводить будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем саме дій, що могли бути розцінені як ухилення від виконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову.
При цьому, належить відхилити посилання на електронне листування з представником позивача про обставини щодо імовірного банкрутства компанії та відсутність намірів повернути спірну заборгованість, оскільки такі електронні докази не свідчать про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення зі спору у даній справі з огляду на відсутність посилання на ліцензійний договір, заборгованість за яким є предметом спору у даній справі.
Наведені обставини були в повному обсязі враховані місцевим господарським судом при розгляді заяви позивача про забезпечення позову, у зв'язку з чим належить відхилити доводи апеляційної скарги про нез'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
Окрім того, відповідач разом з відзивом подав виписку по рахунку за період з 01.03.2022 по 31.08.2022, згідно з якою обіг грошових коштів на банківському рахунку відповідача за кредитом склав 755175,12 грн, за дебетом 7153590,00 грн, а залишок складає 435015,89 грн. Тобто, наведене свідчить про можливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів при прийнятті вказаного нового доказу на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України виходить із того, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим відповідач був об'єктивно позбавлений можливості подати свої заперечення на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що господарський суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з'ясував дійсні обставини справи, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 про відмову в забезпеченні позову у справі № 910/6639/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписаний 13.09.2022.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Л.Л. Гарник
В.О. Пантелієнко