вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" вересня 2022 р. Справа№ 911/2411/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 06.09.2022,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко»
на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 (повний текст складено 30.12.2021)
у справі №911/2411/21 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко»
про стягнення 225 357,72 грн
Короткий зміст позовних вимог
Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі, позивач або Інспекція) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 225 357,72 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у період з 01.01.2019 по 03.06.2019 самовільно використовувалися водні ресурси за відсутності дозвільних документів, що є порушенням пункту 9 частини 1 статті 44, статті 48 Водного кодексу України, та тягне наслідки, передбачені статтями 110, 111 Водного кодексу України, пунктом «е» статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 225 357,72 грн збитків, посилаючись на статті 22, 1166 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» в дохід Державного бюджету України, обласного бюджету Київської області, місцевого бюджету Макарівської територіальної громади 225 357,43 грн (двісті двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят сім грн 43 коп.) збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, шляхом їх перерахування одержувачам: 50% від суми, що становить 112 678,71 грн на розподільчий рахунок Макарівської територіальної громади; 20% від суми, що становить 45 071,49 грн на розподільчий рахунок Київської обласної ради; 30% від суми, що становить 67 607,23 грн до спеціального фонду Державного бюджету України.
В іншій частині позову відмовлено.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу 3 380,36 грн (три тисячі триста вісімдесят грн 36 коп.) судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено факт самовільного водокористування (без відповідного дозволу) Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» у період з 01.01.2019 по 03.06.2019, що є порушенням статті 44 Водного кодексу України та завдало державі збитків у сумі 225 357,72 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 13.07.2022 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не були враховані фактичні обставини справи, а саме:
- суд проігнорував доводи відповідача та положення методики розрахунку шкоди, яка прямо пов'язує підземні води виключно з дозволом на спеціальне користування надрами. Відповідач не погоджується з тим, що тільки водне законодавство регулює спірні правовідносини, підземні води є корисними копалинами і порядок користування ними відноситься до сфери законодавства про надра;
- в оскаржуваному рішенні не зазначені докази забруднення або будь-яких втрат властивостей природного ресурсу та взагалі будь-яких доказів або аргументів щодо факту шкоди будь-чиїм інтересам;
- не взято до уваги вчинення відповідачем належного (повного та достовірного) обліку використаних ресурсів, подання звітності з рентної плати за спеціальне використання. Не врахований факт сплати рентних платежів, факт отримання нового дозволу на спеціальне водокористування, не врахована наявність у позивача обов'язку з постачання води населенню с. Червона Слобода для задоволення питних та гігієнічних потреб (стан крайньої необхідності);
- факт використання відповідачем природних ресурсів у період після закінчення строку, на який було видано дозвіл, не є протиправною поведінкою, оскільки відповідач звернувся до відповідного органу із заявою про отримання дозволу і у подальшому отримав такий дозвіл. Належне ведення обліку, подання звітності, оплата використаних ресурсів у період закінчення терміну дозволу повністю спростовують намір на самовільне безоплатне використання природних ресурсів зі сторони відповідача;
- в оскаржуваному рішенні не зазначено, як відсутність дозволу створила або стала причиною виникнення збитків.
У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
06.09.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який не було прийнято судом до розгляду, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається, зокрема, строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.
Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 позивачу було встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для надання можливості сторонам скористатися правами, наданими статтею 267 Господарського процесуального кодексу України, протягом 10-ти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 була надіслана судом на електронну пошту позивача centr@dei.gov.ua та отримана останнім 04.08.2022, що підтверджується роздруківкою електронного листування, долученою судом до матеріалів справи.
Тобто, строк на подання відзиву для позивача сплив 15.08.2022, однак такий відзив подано позивачем до суду лише 06.09.2022, у день судового засідання (докази направлення копії відзиву відповідачу датовані також 06.09.2022). Водночас, позивачем у поданому до суду відзиві не заявлено у відповідності до статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву.
За змістом частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, суд не приймає до розгляду відзив позивача на апеляційну скаргу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2411/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
28.07.2022 матеріали справи №911/2411/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21 на час апеляційного оскарження, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 06.09.2022.
У судовому засіданні 06.09.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 06.09.2022 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Повідомлення із копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 про призначення справи до розгляду на 06.09.2022, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронну адресу відповідача dobrava@sloboda.com.ua, що підтверджується роздруківкою електронного листування.
Крім того, інформація щодо призначення розгляду справи №911/2411/21 на 06.09.2022 була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України за посиланням https://anec.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/povidomlennya/1295303/, а відповідач, подавши до суду апеляційну скаргу, мав би цікавитись станом судового провадження, зокрема, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись зі змістом ухвали суду від 01.08.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, де ухвала була оприлюднена 03.08.2022 за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105524839.
Враховуючи зазначене, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті без участі представників відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі
Департаментом екології та природних ресурсів видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» дозвіл №444/6 на спеціальне водокористування від 18.12.2015, термін дії якого з 01.01.2016 до 01.01.2019.
Відповідно до пп. г) пункту 3 дозволу на спецводокористування місцем розташування об'єкта водокористування є Київська обл., Макарівський р-н, с. Червона Слобода.
Пунктом 5 визначено характеристики водокористування, зокрема, водокористування та його вид - господарсько-питні, виробничі потреби, передача води населенню та абонентам;
скид стічних вод - поля фільтрації Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».
Згідно підпункту 12 пункту 3 розділу ІІІ Дозволу №444/6 відповідно до статті 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання, статті 19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб'єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.
Державною службою геології та надр України видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» спеціальний дозвіл на користування надрами №6128 від 26.05.2016 на видобування питних підземних вод, строк дії якого 20 років.
Місцем знаходження родовища є Київська область, Макарівський р-н, с. Червона Слобода, північна околиця с. Мар'янівка.
На підставі наказу Державної екологічної інспекції Столичного округу №549-П від 09.07.2020 та направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 10.07.2020 №3/3/528 посадовими особами органу державного екологічного нагляду (контролю) з 13.07.2020 по 23.07.2020 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ «Слобода Ко».
За результатами проведеної позапланової перевірки посадовими особами контролюючого органу виявлені порушення, які були зафіксовані в Акті №186 від 23.07.2020, а саме порушення відповідачем вимог пункту 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України, які полягали у здійсненні відповідачем забору води з поверхневих та підземних джерел на підприємстві у період з 01.01.2019 по 03.06.2019 без дозволу на спеціальне водокористування (попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 18.12.2015 №444/6 терміном дії до 01.01.2019) та порушенні відповідачем вимог пункту 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України, які полягали у відсутності водолічильного обладнання, у зв'язку з чим не здійснюється первинний та поточний облік забраної води з поверхневих джерел.
Вказана перевірка дотримання ТОВ «Слобода Ко» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища була здійснена в присутності директора відповідача, про що свідчить його підпис на вказаному акті з відміткою про те, що акт перевірки ним отримано, заперечення та зауваження будуть надані ним додатково.
З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Столичного округу винесено припис від 24.07.2020, яким відповідачу приписано, зокрема, надати до Державної екологічної інспекції Столичного округу довідку про об'єм використаної (видобутої) води з поверхневих джерел та довідку про об'єм використаної (видобутої) води з підземних джерел у період з 01.01.2019 по 04.06.2019 включно (кінцевий термін виконання - 10.08.2020), а також виконати умови дозволу та правила спеціального водокористування, а саме: здійснювати первинний та поточний облік забраної води з поверхневих джерел шляхом встановлення водолічильного обладнання (кінцевий термін виконання - 24.09.2020; надалі - постійно).
Відповідачем було надано Державній екологічній інспекції Столичного округу довідку №163 від 05.08.2020 про те, що за період з 01.01.2019 по 03.06.2019 включно ТОВ «Слобода Ко» було видобуто води з поверхневих джерел 4002 м.куб. та з підземних джерел 62 896 м.куб.
Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) ТОВ «Слобода Ко», виконаного старшим державним інспектором з ОНПС Столичного округу Володимиром Дорошенком та державним інспектором з ОНПС Столичного округу Олександром Гнилозубом, розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, становить 225 357,72 грн.
Розрахунок розміру відшкодування збитків здійснено згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 №389.
Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулась до ТОВ «Слобода Ко» з претензією від 20.08.2020 про відшкодування збитків у сумі 225 357,72 грн, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Відповідач вимоги претензії не виконав, збитки, завдані державі внаслідок водокористування за відсутності дозволу у розмірі 225 357,72 грн, не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач заперечував проти покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Статтею 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно з частинами 1, 3 статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (стаття 3 Водного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути загальним або спеціальним.
Відповідно до частини 1 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Згідно з частиною 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Так, у відповідача був дозвіл на спеціальне водокористування №444/6 від 18.12.2015, термін дії якого з 01.01.2016 по 31.12.2018 включно.
Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування №444/6 від 18.12.2015, у період з 01.01.2019 по 03.06.2019 включно, відповідач здійснював спеціальне водокористування без наявності відповідного дозволу, що є порушенням вимог природоохоронного законодавства.
У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач посилається на наявність у нього в спірному періоді діючого на час проведення Державною екологічною інспекцією Столичного округу перевірки спеціального дозволу №6128 на користування надрами (видобування питних підземних вод) від 26.05.2016 строком дії на 20 років, а тому, на переконання скаржника, оскільки Товариство здійснювало забір підземних вод, що регулюється законодавством про надра, а не водним законодавством, у його діях відсутні порушення пункту 9 статті 44 та статті 48 Водного кодексу України.
Зазначені доводи скаржника відхиляються колегією суддів із огляду на наступне.
Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827).
Статті 2, 48 Водного кодексу України містять посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Як уже зазначалося, згідно із пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, який відповідно до частини 2 статті 49 Водного кодексу України видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Відтак, посилання скаржника на законність використання ним підземних вод лише за наявності дозволу на користування ділянкою надр є безпідставними.
Як підтверджується матеріалами справи, строк дії виданого Департаментом екології та природних ресурсів Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» дозволу №444/6 на спеціальне водокористування від 18.12.2015 закінчився 31.12.2018.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано самовільне використання відповідачем з 01.01.2019 водних ресурсів (як поверхневих, так і підземних вод) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідно до статей 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.
Наявність усіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на Інспекцію покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, Підприємство повинно довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство мало дозвіл на спеціальне водокористування від 18.12.2015, термін дії якого з 01.01.2016 по 31.12.2018 включно.
Наразі Товариство має дозвіл на спеціальне водокористування від 05.06.2019 №792/КВ/49д-19 з терміном дії від 04.06.2019 до 04.06.2024.
Тобто, у період з 01.01.2019 по 03.06.2019 Товариство здійснювало забір води без дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджується актом Державної екологічної інспекції Столичного округу №186 від 23.07.2020 та відповідачем не спростовано.
Отже, протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах полягала у порушенні вимог статті 44 Водного кодексу України щодо здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованою в Мін'юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).
Згідно з пунктами 9.1.,9.2. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об'єкти», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Ставка збору за спеціальне використання поверхневих вод встановлена пунктом 255.5.1 статті 255 Податкового кодексу України і складає 63,97 грн./100 куб.м (0,6397 грн./куб.м) для інших водних об'єктів.
Ставка збору за спеціальне використання підземних вод встановлена пунктом 255.5.2 статті 255 Податкового кодексу України і складає 67,59 грн./100 куб.м (0,6759 грн./куб.м) для Макарівського району.
Відповідачем було надано Державній екологічній інспекції Столичного округу довідку №163 від 05.08.2020 про те, що за період з 01.01.2019 по 03.06.2019 включно ТОВ «Слобода Ко» було видобуто води з поверхневих джерел 4002 м.куб. та з підземних джерел 62 896 м.куб.
Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням ТОВ «Слобода Ко» водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) за період з 01.01.2019 по 03.06.2019, розмір збитків склав 225 357,72 грн (12 800,40 грн + 212 557,03 грн), у тому числі:
- за використання поверхневих вод: 5 х 4002 х 0,6397 = 12800,40 грн;
- за використання підземних вод: 5 х 62896 х 0,6759 = 212557,03 грн.
Отже, здійснення ТОВ «Слобода Ко» спеціального водокористування без дозвільних документів спричинило державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок) у розмірі 225 357,72 грн.
Розмір вказаних збитків відповідачем не спростовано.
У свою чергу, скаржник посилається на те, що підстави для стягнення збитків в заявленому до стягнення розмірі відсутні, оскільки факт використання відповідачем природних ресурсів у період після закінчення строку, на який було видано дозвіл, не є протиправною поведінкою, оскільки відповідач звернувся до відповідного органу із заявою про отримання дозволу і у подальшому отримав такий дозвіл. При цьому, у період з 01.01.2019 по 03.06.2019 відповідач належно вів облік, подавав звітність, здійснював оплату використаних ресурсів (рентні платежі), що повністю спростовує намір на самовільне безоплатне використання природних ресурсів зі сторони відповідача.
Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що Товариство своєчасно звернулося до уповноваженого органу для отримання дозволу на новий строк та що неотримання такого дозволу Товариством у встановлені законом строки сталося внаслідок бездіяльності/неправомірних дій державного органу.
Отже, відповідачем не спростовано його вини у здійсненні самовільного (без наявності спеціального дозволу) використання водних ресурсів.
Доводи відповідача стосовно того, що в період відсутності спеціального дозволу на водокористування ним було добровільно сплачено рентну плату у п'ятикратному розмірі відповідно до пп. 255.11.15 Податкового кодексу України, не беруться судом до уваги з огляду на те, що встановлена пп. 255.11.15 п. 255.11 статті 255 Податкового кодексу України рентна плата є податковим зобов'язанням відповідача на спеціальне використання води за відсутності у водокористувача дозволу на таке використання із встановленими в ньому лімітами використання води, яка справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.
Отже, як вірно наголосив суд першої інстанції, сплачена рентна плата згідно з пп. 255.11.15 п. 255.11 статті 255 Податкового кодексу України не звільняє юридичну особу від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, а відтак і від відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із поверхневих та підземних джерел без спеціального дозволу на спеціальне водокористування.
Доводи апеляційної скарги Товариства із приводу того, що в оскаржуваному рішенні не зазначені докази забруднення або будь-яких втрат властивостей природного ресурсу судом відхиляються, оскільки факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, без необхідності встановлення шкідливих наслідків такого використання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/8682/16.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, вимога позивача про стягнення з ТОВ «Слобода Ко» 225 357,72 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із поверхневих та підземних джерел без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, є обґрунтованою, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правомірними.
Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, у тому числі, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.
Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, стягувана з відповідача сума збитків 225 357,43 грн, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із поверхневих та підземних джерел без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, підлягає розподілу між одержувачами, а саме: 30% від суми, що становить 67 607,23 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 45 071,49 грн до обласного бюджету; 50% від суми, що становить 112 678,71 грн до місцевого бюджету Макарівської територіальної громади.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Отже, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі №911/2411/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко».
Матеріали справи №911/2411/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.09.2022.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка