ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
08 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/796/21
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
арбітражна керуюча Бова Д.В. - особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013”
на постанову Господарського суду Одеської області від 07.10.2021
по справі №916/796/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Олійно-жирова компанія”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013”
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Олійно-жирова компанія” звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013”, посилаючись на неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошових зобов'язань перед кредитором.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013”, визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Олійно-жирова компанія” до товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013” у сумі 8 513 150 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013” призначено арбітражного керуючого Бова Дарію Володимирівну.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2021 визнано вимоги кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013”, а саме товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Олійно-жирова компанія” з вимогами до боржника в сумі 8 513 150 грн та товариство з обмеженою відповідальністю „Хот-Сток” з вимогами до боржника в сумі 135 000 грн.
Постановою Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 припинено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013” та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Бови Д. В., визнано боржника банкрутом, відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013”, передбачену Розділом IV Кодексу України з процедур банкрутства, призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013” арбітражного керуючого Бову Дарію Володимирівну, тощо.
В мотивах оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дійшов до висновку, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а тому суд вважає за можливе визнати ТОВ „Шанс-2013” банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013” в якій просить постанову Господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2021 року про визнання боржника банкрутом у справі № 916/796/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» - скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання розпорядника майна Бови Дарії Володимирівни про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та матеріали справи №916/796/21 направити до Господарського суду Одеської області на стадію розпорядження майном боржника.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасування, спираючись на наступні фактичні обставини, відповідні їм норми права та докази.
Скаржник вважає, що у оскаржуваній постанові відсутні будь-які власні висновки суду зроблені за результатом ґрунтовного дослідження обставин справи та надання оцінки доказам наявним в матеріалах справи. Залишились без уваги й фактичні обставини відносин боржника з кредитором, висловлювані представником боржника у судових засіданнях, більш того, про них навіть не зазначено судом у постанові про визнання боржника банкрутом.
На переконання апелянта, оскаржувана постанова суду першої інстанції має шаблонний характер, обставини в котрій викладені в хронологічному порядку подання сторонами по справі документів та прийняття судом процесуальних рішень. Без супроводу дій сторін по справі, коментарями з наданням своєї оцінки. Більш того, судом не зазначено більшість документів, котрі подавались сторонами по справі, а відповідно їм не надана належна правова оцінка, котра повинна була б бути зазначена однією із основ прийнятого рішення.
Також скаржник зазначає, що саме детальний аналіз розпорядником фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє розпоряднику банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Однак, розпорядник майном ТОВ «Шанс-2013» Бова Д.В. провела аналіз фінансово-господарського стану боржника у процедурі розпорядження майном, але станом на дату подання звіту аналізу фінансового стану боржника в ліквідаційній процедурі не проводила, що виключає можливість визначити наявність або відсутність фактів доведення боржника до банкрутства.
Наголошує скаржник й на тому, що у звіті про проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Шанс-2013» від 06 вересня 2021 року жодної економічної ознаки дій з доведення до банкрутства не виявлено та не встановлено. Доказом цього є те, що арбітражний керуючий у звіті прямо не зазначає, що ТОВ «Шанс-2013» було доведено до банкрутства діями останнього керівника.
Апелянт також зазначає, що в матеріалах справи наявний поточний звіт про проведену роботу розпорядника майна Бови Д.В. в межах справи (за період з 20 квітня 2021 року по 03 вересня 2021 року), згідно змісту якого, розпорядником майна було проведено фінансовий аналіз діяльності товариства відповідно до наданих документів боржником та встановлено, що наявні ознаки доведення до банкрутства та незаконні дії полягають у порушенні ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Посилаючись на наявні у матеріалах справи докази, зокрема договори, невиконання яких стало підставою для звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 став учасником ТОВ «Шанс-2013» 14 лютого 2019 року, а директором періодами, вперше з 11 березня 2019 року по 30 жовтня 2019 року, а вдруге з 04 грудня 2019 року по теперішній час, тобто всі документи щодо фінансових результатів товариства, фінансова звітність та будь-які первинні документи, що породжують права та обов'язки ТОВ «Шанс-2013», які укладались у період часу коли ОСОБА_1 не був керівником ТОВ «Шанс-2013», останньому не були передані колишніми директорами. У зв'язку з викладеними обставинами, відсутні незаконні дії ОСОБА_1 щодо обов'язку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а тому і відсутнє порушення норм Кодексу України з процедур банкрутства зі сторони колишнього керівника боржника ОСОБА_1 .
Апелянт також стверджує, що ОСОБА_1 , направив листи- звернення на адреси колишніх директорів та учасників ТОВ «Шанс-2013», з проханням найближчим часом надіслати на адресу ТОВ «Шанс-2013» наявні у них документи щодо фінансових результатів підприємства, фінансову звітність та будь-які первинні документи, що породжують права та обов'язки ТОВ «Шанс-2013». Але на час звернення з даною скаргою, ані колишній директор боржника, ані його представник, не отримували будь-яких відповідей від зазначених осіб.
Вказані твердження та вчиненні колишнім керівником боржника дії, на переконання скаржника, вказують на необізнаність колишнього директора ТОВ «Шанс-2013» щодо будь-яких фінансових зобов'язань підприємства.
Звертає скаржник увагу й на те, що будь які документи щодо фінансових результатів підприємства, фінансова звітність та будь які первинні документи, що породжують права та обов'язки боржника ОСОБА_1 , як колишньому власнику та директору ТОВ «Шанс-2013» не передавались.
За твердженням скаржника, порушення умов Договорів купівлі-продажу частки зі сторони продавців, що виразилось у навмисних діях щодо порушення гарантій відносно надання правдивої інформації' покупцю про фінансовий стан підприємства, призвело до того, що ОСОБА_1 був введений в оману стосовно фінансового стану ТОВ «Шанс-2013» та як наслідок опинився в ситуації коли добросовісний власник та керівник підприємства повинен вчиняти дії та витрачати грошові кошти від імені боржника для усунення імовірних заборгованостей та доведення факту платоспроможності підприємства. Вказані твердження боржника неодноразово зазначались представником боржника в судових засіданнях, але не були взяті судом першої інстанції до уваги та їм не надана правова оцінка при прийнятті оскаржуваної постанови суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №916/796/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс-2013” на постанову Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 та призначено справу до розгляду на 08.09.2022.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражної керуючої Бови Д.В. в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В обґрунтування своїх заперечень арбітражна керуюча зазначає, що за змістом апеляційної скарги, основною підставою її подання є незгода Боржника з встановленими судом розміром та підставами визначення судом вимог кредиторів до ТОВ «Шанс -2013», однак, кредиторські вимоги до боржника було визнано ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 19.08.2022 року.
Також арбітражна керуюча вважає, що викладені апелянтом фактичні обставини щодо історії укладання договорів між кредиторами та Банкрутом не мають юридичного значення для винесення постанови про визнання боржника банкрутом. Встановлення судом економічної необхідності та доцільності укладення згаданих в апеляційній скарзі договорів не е необхідним при винесенні постанови при визнанні боржника банкрутом.
З приводу посилання апелянта на необізнаність ОСОБА_1 щодо укладених боржником з кредиторами договорів, арбітражна керуюча вважає, що вказані обставини також не впливають на винесення судом оскаржуваної постанови та її правову оцінку, оскільки банкрутом та боржником у справі є ТОВ «Шанс- 2013», а не його директор та засновник, фізична особа ОСОБА_1 ТОВ «Шанс - 2013» - це окрема юридична особа, яка самостійно несе відповідальність за прийняті на себе зобов'язання його органами незалежно від обізнаність чи необізнаність нового керівництва про їх наявність.
Щодо доводів апеляційної скарги, які зводять до не згоди скаржника з висновками звіту про фінансовий аналіз товариства, та зокрема встановлення розпорядником майна порушення ст. 34 Кодексу з процедур банкрутства, арбітражна керуюча зазначає, що скаржник ніяких доказів на підтвердження свої доводів не дає, крім того у відповідності до норм ГПК останній не був позбавлений права провести власний аналіз фінансової діяльності товариства, зокрема щодо порушення статті 34 Кодексу з процедур банкрутства.
Під час судового засідання від 08.09.2022 арбітражна керуюча Бова Д.В. надала пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Інші представники учасників справи, у тому числі апелянта, у судове засідання не з'явились, про причини свого нез'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, а також те, що ухвалою суду явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Відповідно до частини третьої статті 39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.
У частинах першій-третій статті 44 КУзПБ визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Так, процедуру розпорядження майном боржника, у даній справі, введено ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2021.
Питання про проведення зборів кредиторів та діяльності комітету кредиторів врегульовано статтею 48 КУзПБ. Так, згідно з частиною першою цієї статті протягом 10 днів з дня постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу: кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника; кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян; конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; представник працівників боржника; уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; представник органу, уповноваженого управляти державним майном; арбітражний керуючий. Відповідно до частини шостої цієї статті на час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Кредитор, який має 25 і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Якщо загальна кількість кредиторів не перевищує сім осіб, усі кредитори автоматично включаються до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.
Статтею 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. У разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.
Тобто, комітет кредиторів є представницьким органом кредиторів у справі про банкрутство, який Кодексом наділений певними повноваженнями щодо участі у справі. При цьому, законодавець визначив процедуру прийняття рішення про введення ліквідаційної процедури та звернення до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням, відповідно з якою (процедурою) рішення про введення процедури, наступної за розпорядженням майна, належить зборам кредиторів (на підставі звіту розпорядника майна та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника), а повноваження на звернення до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням належить комітету кредиторів, як представницькому органу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2021 зобов'язано обов'язати розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності зі ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду.
На виконання зазначеною ухвали та положень Кодексу України з процедур банкрутства 06.09.2021 розпорядником майна ТОВ «Шанс 2013» проведено загальні збори кредиторів, де прийнято рішення щодо обрання голови та секретаря зборів кредиторів, визначено склад комітету кредиторів та прийнято рішення про звернення до Господарського суду Одеської області з клопотанням про визнання ТОВ «Шанс- 2013» банкрутом та призначення ліквідатором боржника арбітражної керуючої Бови Д.В.
Зазначені рішення оформлені протоколом №1 загальних зборів кредиторів від 06.09.2020.
З огляду на прийняті рішення, арбітражний керуючий Бова Д.В. звернулась до Господарського суду Одеської області із відповідним клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення її ліквідатором боржника.
Зважаючи на положення статті 49 КУзПБ, наявність рішення зборів кредиторів (комітету кредиторів в разі делегування таких повноважень) про перехід до наступної судової процедури та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника.
Частиною четвертою статті 49 КУзПБ передбачено, що навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності обставин, а саме за наявності ознак банкрутства господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
Аналіз положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені частиною першою статті 6 КУзПБ із застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 914/2618/16).
Згідно з статтею 1 КУзПБ банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Статтею 58 КУзПБ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
Слід зазначити, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.
Відтак, за своєю правовою природою постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини четвертої якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
Тобто, враховуючи положення частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.
Аналіз норм законодавства про банкрутство дає підстави зробити висновки про те, що визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неплатоспроможність шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, передбачених у процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, визначеної законодавством з банкрутства.
Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що з метою виявлення та збереження майна боржника розпорядником майна були направлені запити до реєстраційних органів, а саме.
ГУ ДПС в Одеській області №15373/6/15-32-12-10-03 від 28.05.2021. Згідно з наданою відповіддю (№15373/6/15-32-12-10-03 від 28.05.2021) надано банківські рахунки боржника та подану фінансову звітність, також повідомлено про відсутність заборгованості.
Південного міжрегіонального управління МінЮсту (Вих. №02-09/09 від 27.04.2021). Згідно з наданою відповіддю (Вих. №10295/10.04-08 від 27.05.2021) виконавчі документи про стягнення заборгованості або на користь боржника до відділів ДВС не надходили.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Вих. №02 09/10 від 27.04.2021). Згідно з наданою відповіддю (Вих. №40-304-736/21 від 11.05.2021) відповідно до даних реєстру відсутня інформація щодо документів дозвільного та декларативного характеру на будівництво та наявності вказаної юридичної особи в переліку замовників будівництва.
Морська адміністрація (Вих. №02-09/11 від 27.04.2021) повідомила листом (Вих. №3276/03/15-21 від 07.05.2021) про відсутність записів в Державному судновому реєстрів України та Судновій книзі України щодо суден, власником або судновласником яких є боржник.
Державна служба України з питань праці (Вих. №02-09/12 від 27.04.2021) згідно з наданими відповідями територіальних підрозділів за боржником не зареєстровано великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, підіймальних споруд, парових та водогрійних котлів, посудин, об'єктів нафтогазового комплексу, об'єктів підвищеної небезпеки, ділянок надр.
Державне космічне агентство України (Вих. №02-09/13 від 27.04.2021) листом (Вих. №2348/10-16Д03.3/21 від 07.05.2021) повідомило, що зареєстрованих унікальних об'єктів космічної діяльності у боржника немає.
Згідно з наданою відповіддю (Вих. №59/837 від 06.05.2021) ПАТ «Укрзалізниця» інформації про вагони за боржником, як власника, немає. Також в інформаційних базах відсутні відомості про зареєстровані локомотиви зазначеного боржника.
Український державний центр радіочастот (Вих. №02-09/15 від 27.04.2021) листом (Вих. №80/09.4.2/6314/21 від 12.05.2021) повідомив, що дозволи на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв не видавались.
Згідно з наданою відповіддю ГУ Держгеокадастру в Одеській області (Вих. №33-15-0.82-4307/2-21 від 16.06.2021) станом на 31.12.2012 не зареєстровано державні акти та договори оренди на земельну ділянку за боржником.
ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області листом (Вих. №3992/08/22-21 від 20.05.2021) повідомило, що за боржником не зареєстровані трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми.
Згідно з наданою відповіддю (Вих. №7.10/23-02/8.19/5894 від 12.05.2021) Одеська митниця Держмитслужби повідомила, що боржник не знаходиться на обліку в якості особи, що здійснює операції з товарами.
Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області за запит (Вих. №02 09/19 від 27.04.2021), листом Вих. №31/15-2142 від 19.05.2021) повідомив, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані.
Згідно наданої відповіді (Вих. №08-12/58-21 від 25.05.2021) ГУ статистики в Одеській області повідомлено, що зазначена інформація є конфіденційною та відсутні правові підстави для її надання.
Розпорядником майна отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у боржника відсутнє майно.
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна - обтяження відсутні.
Також, відповідно до Реєстру цивільних повітряних суден України за ТОВ „Шанс-2013” не зареєстровано повітряних суден.
Розпорядником майна проаналізовано бази даних та інформаційно- довідкові системи ДП «Український інститут інтелектуальної власності», відповідно до яких відсутня інформація щодо ТОВ «Шанс 2013» як власника.
Відповідно до загальнодоступної інформаційної бази національної комісії з цінних паперів та Фондового ринку інформація щодо ТОВ «Шанс 2013» як власника пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств відсутня.
Згідно з результатами пошуку в автоматизованій системі виконавчих проваджень щодо ТОВ «Шанс 2013» як стягувача та боржника записів не знайдено.
Також, на виконання приписів законодавства та ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/796/21 від 21.04.2021, розпорядником майна на адресу керівника ТОВ «Шанс-2013» направлено листи про проведення інвентаризації (№02-09/04 від 21.04.2021) та про надання документів (№02-09/03 від 21.04.2021).
Лише 11.08.2021 Боржником надано документи на запит розпорядника майна та 16.08.2021 керівником ТОВ «Шанс 2013» було видано наказ на проведення інвентаризації активів та зобов'язань ТОВ «Шанс - 2013».
За результатами проведеної інвентаризації, складено інвентаризаційні відомості, з яких вбачається відсутність майна у ТОВ «Шанс -2013», активів у боржника, а наявна на балансі дебіторська заборгованість яка обліковується на балансі товариства не підтверджена первинним документами у зв'язку з їх відсутністю.
На підставі отриманих документів проведено фінансовий аналіз, за результатами проведення якого встановлено, зокрема, що у підприємства існує достатня кількість ознак, які свідчать про неплатоспроможність підприємства. Можливість відновлення платоспроможності боржника не вбачається так як очевидно, що підприємство не має активів для продовження повноцінної діяльності - відсутні оборотні та необоротні активи, які дали б можливість відновити господарську діяльність підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.
За приписами ч. 1 ст. 60 цього Кодексу у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури, оскільки боржник неспроможний відновити свою платоспроможність або погасити існуючу заборгованість шляхом запровадження інших судових процедур.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення апелянта, із посилання на умови договорів, які були підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки як вбачається з наявних матеріалів справи, оцінку такими договорами та вимогам товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Олійно-жирова компанія” до боржника було надано в ухвалі Господарського суду Одеської області від 20.04.2021, якою, серед іншого, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника. При цьому, дана ухвала залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021.
Не заслуговують на увагу й посилання скаржника на обставини щодо набуття ОСОБА_1 статусу учасника ТОВ „Шанс-2013” та перебування його на посаді директора товариства, оскільки вони жодним чином не впливають на висновки суду щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування постанови Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Постанову Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 у справі №916/796/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.09.2022.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.