79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" вересня 2022 р. Справа №921/636/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Желік М.Б.
суддів Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, м. Тернопіль
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2021 року (суддя Хома С.О. повний текст 17.05.2021)
у справі №921/636/20
за заявою боржника ОСОБА_1 , м. Тернопіль
про неплатоспроможність фізичної особи
за участі представників сторін: не з'явились
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 визнано грошові вимоги кредитора ГУ ДПС у Тернопільській області стосовно боржника ОСОБА_1 в сумі 3 362,34 грн., в решті грошові вимоги на суму 8 426, 09 грн - відхилено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі №921/636/20 змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишено за апелянтом.
Постановою Верховного Суду від 21.06.2022 касаційну скаргу ГУ ДПС у Тернопільській області задоволено частково, скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 у справі №921/636/20 та направлено справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2022 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 розгляд справи призначено в судове засідання на 31.08.2022.
30.08.2022 через систему «Електронний суд» надійшла заява ТзОВ «Гіг-Ант» про розгляд справи без участі представника кредитора.
31.08.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Шимечка А.Я. про відкладення рогляду справи у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні усправі №921/39/21, яка перебуває на розгляді Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і яка вдбудеться в приміщенні Касаційного господарського суду в м.Київ. До клопотання не додано дожних підтверджуючих документів.
В судове засідання 31.08.2022 учасники справи про банкрутство явки уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання копії ухвали суду від 15.07.2022 на електронні адреси учасників.
Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши клопотання арбітражного керуючого Шимечка А.Я. про відкладення рогляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження зазначених ним причин неможливості взяти участь в судовому засіданні.
Зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, враховуючи заяву ТзОВ «Гіг-Ант» про розгляд справи без участі представника кредитора, відсутність підстав для задоволення клопотання арбітражного керуючого Шимечка А.Я. про відкладення рогляду справи, а також відсутність повідомлень боржника чи кредитора (ГУ ДПС у Тернопільській області) про поважність причин неявки, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити з огляду на наступне.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплаоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2020 відкрито провадження у справі №921/636/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; повідомлено про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк для звернення до суду з вимогами кредиторів до 15.12.2020.
11.12.2020 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 31 901,27 грн.
Грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області обґрунтовані наявністю заборгованості у загальній сумі - 31901,27грн., що складається з: - єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» в сумі - 28538,93 грн. (основний платіж - 28198,93 грн.; штрафна санкція - 340,00 грн.; пеня - 0,00 грн.); - податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичним особами за результатами річного декларування в сумі - 170,00 грн. (штрафна санкція); - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі - 3192,34 грн. (основний платіж - 1827,08 грн., штрафні санкції - 0,00 грн., пеня - 1365,26 грн.)
23.02.2021 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до суду із заявою про уточнення кредиторських вимог, у якій повідомлено, що відповідно до рішення від 21.12.2020 №54/19-00-13-03 скасовано частину заявлених сум по платежу єдиного соціального внесу на загальнообов'язкове соціальне страхування у розмірі 20 112,84 грн., у зв'язку з чим кредитор просив визнати грошові вимоги в розмірі - 11788,43 грн., що складаються з: - платежу по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі - 8 426,09 грн. (основний платіж - 8 086,09 грн.; штрафна санкція - 340,00 грн.; пеня - 0,00 грн.); - податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичним особами за результатами річного декларування в сумі - 170,00 грн. (штрафна санкція); - платежу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі - 3192,34 грн. (основний платіж - 1827,08 грн., штрафні санкції - 0,00 грн., пеня - 1365,26 грн.).
В повідомленні про результати розгляду грошових вимог керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я. зазначив, що заявлені грошові вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області визнаються частково в сумі 3362,34 грн. (в тому числі податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування - 170,00 грн.; податок на нерухоме майно - 3192,34 грн.), заборгованість з платежу ЄСВ в сумі 8 426,09 грн. відхиляється у зв'язку із відсутністю в боржника ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця з 06.02.2019.
В поясненнях від 05.05.2021 кредитор зазначив, що зобов'язання з платежу ЄСВ виникли у ОСОБА_1 в момент коли нею провадилась господарська діяльність та вона була фізичною особою-підприємцем.
Постановляючи оскаржену ухвалу за результатами розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Тернопільській області, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове визнання кредиторських вимог, а саме грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області визнано в розмірі 3 362,34 грн. та визначено наступну черговість задоволення грошових вимог кредитора: - на суму 4 204,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (перша черга); - 1 827,08 грн. по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (основний платіж) - вимоги другої черги; - 170 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (штрафна санкція) та 1 365,26 грн. по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (пеня) - вимоги третьої черги. Решту грошових вимог відхилено.
В частині відхилення грошових вимог, місцевий суд зазначив, що зобов'язання по платежу «єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування» на суму 8 426,09 грн. (основний платіж 8 086,09 грн.; штрафна санкція - 340 грн.) виникли у боржника, коли боржником проводилась господарська діяльність як фізичною особою-підприємцем.
ГУ ДПС у Тернопільській області звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі №921/636/20 в частині відмови у визнанні грошових вимог на суму 8 426,09 грн та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області на загальну суму 11 788, 43 грн.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування виникла в результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих платником самостійно відповідно до поданої звітності, в момент, коли нею проводилася господарська діяльність та вона була фізичною особою-підприємцем, проте, суд першої інстанції не взяв до уваги п.97.3. ст.97 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Тому, на думку скаржника, фізична особа ОСОБА_1 несе відповідальність за зобов'язаннями, які виникли у неї під час здійснення господарської діяльності.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Тернопільській області задоволено частково, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі №921/636/20 змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У постанові апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено, що заборгованість по платежу за єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування виникла у боржника в момент, коли боржником здійснювалася господарська діяльність як фізичною особою-підприємцем, проте, з огляду на положення пункту 97.3. ст.97 ПК України та ст.52 ЦК України не погодився із висновками суду першої інстанції про те, що такі грошові вимоги не можуть бути визнані як заборгованість боржника у справі про неплатоспроможність.
Апеляційний суд встановив, що відповідно до інформації з інтегрованої картки платника податків заборгованість по платежу єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (в т. ч. зазначені штрафні санкції) на суму 9 790,12 грн. обліковується, починаючи з 01.10.2013, при цьому, боржником частково здійснено сплату заборгованості: 26.06.2019 на суму 1 194,03 грн та 26.12.2019 - 170 грн, тому загальний розмір заборгованості становить 8 426,09 грн.
Суд апеляційної інстанції врахував, що із грошовими вимогами до боржника ГУ ДПС у Тернопільській області звернулося лише 11.11.2020, тобто, поза межами визначеного 1095 денного строку для стягнення податкового боргу, тому кредиторські вимоги на суму податкового боргу у розмірі 8 426,09 грн підлягають відхиленню, оскільки в силу імперативних приписів статей 101, 102 ПК України такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.
Постановою Верховного Суду від 21.06.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 у справі №921/636/20 скасувано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
У постанові викладено наступні висновки:
- висновок апеляційного суду про можливість звернення податкового органу з кредиторськими вимогами у справі про неплатоспроможність фізичної особи за зобов'язаннями, які виникли під час здійснення фізичною особою господарської діяльності є обґрунтованим;
- облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- згідно з частиною шістнадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується;
- різна правова природа строку давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені та строку давності стягнення податкового боргу не дає підстав для висновку щодо можливості застосування строку, передбаченого статтями 101, 102 ПК України, у цьому випадку;
- розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника як платника ЄСВ суд повинен перевірити дотримання спеціальних норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо порядку нарахування ЄСВ та достеменно з'ясувати, з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати штрафні санкції платнику ЄСВ та яким чином було таке право реалізовано;
- під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене вище, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи та здійснити оцінку щодо наявності чи відсутності підстав для визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області з урахуванням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, за наслідками встановлених обставин та дослідження наявних в матеріалах справи доказів, вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення або відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області про розгляд кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом апеляційного перегляду є ухвала, постановлена за результатами розгляду грошових вимог органу державної податкової служби в частині відмови у визнанні вимог щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається з довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області від 18.01.2021 про наявність боргу по фізичній особі-підприємцю Леськів Ірині Ярославівні станом на 16.01.2021, заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 8426,09 грн., в тому числі 8086,09 грн. податкового зобов'язання та 340,00 грн. штрафних санкцій.
Відповідно до висновку №992/19-00-04-14 від 16.10.2020 Тернопільського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Тернопільській області за заявою ОСОБА_1 13.10.2020 було проведено перевірку звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (за періоди 2017 рік від 20.02.2018 №27627; 2018 рік від 24.01.2019 №10084; за 2019 рік від 18.02.2019 №22144), податкових декларацій про майновий стан і доходи (за періоди 2017 рік від 20.02.2018 №27627; 2018 рік від 24.01.2019 №10084; за 2019 рік від 18.02.2019 №22144); інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо наявності доходу, отриманого за ознакою « 157 - дохід, виплачений самозайнятій особі».
У висновку встановлено, що станом на 03.06.2020 заборгованість з єдиного внеску складає 28 538, 93 грн, в тому числі недоїмка 28 538, 93 грн (штраф - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн), заборгованість за період з 01.01.2017 - 03.06.2020 складає 20112,84 грн., за період з 01.10.2013 - 01.01.2017 складає 9790,12 грн., сплачено 26.06.2019 1194,03 грн, а 26.12.2019 - 170 грн., заборгованість в сумі 8426,09 грн. не підлягає списанню.
Також у висновку встановлено, що фізичною особою-підприємцем дотримано передбачені пунктом 915 Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування» для списання сум недоїмки, а також штрафу та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, у зв'язку з чим підлягає списанню заборгованість в сумі 20112,84 грн. (недоїмка).
Рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області №54/19-00-13-03 від 21.12.2020 ОСОБА_1 списано заборгованість зі сплати єдиного внеску соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 20112,84 грн.
Таким чином, в ОСОБА_1 залишається непогашеною заборгованість зі сплати єдиного внеску соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8426,09 грн. за період з 01.10.2013 - 01.01.2017, з яких 8086,90 грн. - податкове зобов'язання, 340,00 грн. - штрафні санкції.
Відповідно до ч.1 ст.1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Також у ч.1 ст.1 КУзПБ визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія зазначеного Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 у цій справі, системний аналіз положень статті 1, частин першої, другої статті 2, статей 12-14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дає підстави для висновку про те, що облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначено виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Як було встановлено з матеріалів заяви про уточнення кредиторських (грошових) вимог в боржника залишається непогашеною заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8426,09 грн. за період з 01.10.2013 - 01.01.2017, з яких 8086,90 грн. - податкове зобов'язання, 340,00 грн. - штрафні санкції.
Боржник зверталась до органу податковою служби із заявою про перевірку та списання недоїмки, штрафу та пені за період з 01.01.2017 по 03.06.2020, внаслідок чого таку недоїмку було списано, разом з цим, внаслідок перевірки було встановлено, що заборгованість в сумі 8426,09 грн. (недоїмка) не підлягає списанню.
Враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наведені вище норми права та обов'язкові вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.06.2022, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області в частині заборгованості зі сплати єдиного внеску соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слід визнати в заявленому розмірі - 8426,09 грн., з огляду на що вимоги апеляційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3, п.4 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі №921/636/20 слід скасувати в частині пунктів 2, 3, 4 резолютивної частини та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області №3388/10/19-00-05-03-18/27300 від 11.12.2020 (вх. №9175 від 11.12.2020) про визнання кредиторських вимог (із врахуванням заяви б/н б/д (вх. №1567 від 23.02.2021 про уточнення кредиторських (грошових) вимог) - задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.133 КУзПБ витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.4 ст.133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Відтак слід визначити наступну черговість погашення грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області до боржника, що підлягають визнанню: - 4 204 грн.00 коп. - витрати на сплату судового збору за подання заяви про визнання кредитором, що підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів відповідно до ч.2 ст.133 КУзПБ; - 8 086 грн.09 коп. - вимоги першої черги (заборгованість зі сплати єдиного внеску соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - податкове зобов'язання); - 1827 грн. 08 коп. - вимоги другої черги (по платежу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (основний платіж); - 1875 грн. 26 коп. - вимоги третьої черги (в тому числі: 170,00 грн. - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (штрафна санкція), 1365,26 грн. по платежу податку на земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (пеня), 340,00 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (штрафні санкції)).
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Вимоги апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі №921/636/20 скасувати в частині пунктів 2, 3, 4 резолютивної частини та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області №3388/10/19-00-05-03-18/27300 від 11.12.2020 (вх. №9175 від 11.12.2020) про визнання кредиторських вимог (із врахуванням заяви б/н б/д (вх. №1567 від 23.02.2021 про уточнення кредиторських (грошових) вимог) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1) в сумі 15 992 грн. 43 коп., з яких:
- 4 204 грн.00 коп. - витрати на сплату судового збору за подання заяви про визнання кредитором, що підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів відповідно до ч.2 ст.133 КУзПБ;
- 8 086 грн.09 коп. - вимоги першої черги;
- 1827 грн. 08 коп. - вимоги другої черги;
- 1875 грн. 26 коп. - вимоги третьої черги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 12.09.2022.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.