Справа № 750/4570/22
Провадження № 2/750/1197/22
12 вересня 2022 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Новик В.С.,
за участі представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Академії Державної пенітенціарної служби про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
09.08.2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Академії Державної пенітенціарної служби, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 156/ОС від 14 липня 2022 року Академії Державної пенітенціарної служби про звільнення із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
- зобов'язати Академію Державної пенітенціарної служби поновити на роботі, нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плати за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням на підставі наказу № 156/ ОС від 14.07.2022 року.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що з 02.02.2016 позивач відповідно до контракту від 01 лютого 2016 року працювала начальником кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права Академії Державної пенітенціарної служби, 10.04.2017 - переведено на посаду завідувача кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права Академії ДПтС, 02.02.2021 по 01.02.2026 - продовжено термін дії контракту з позивачем за посадою завідувача кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права Академії ДПтС. Наказом від 14 липня 2022 року № 156/ОС позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та припинено дію контракту від 02 лютого 2021 року. У зв'язку з введенням в дію наказу Міністерства юстиції України від 11.03.2022 № 1130/5 «Про затвердження структури та штатів Академії Державної пенітенціарної служби» посада завідувача кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права скорочується, а натомість вводиться посада начальника кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права. Вважає, що скорочення посади завідувача кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права та введення посади начальника кафедри цієї ж кафедри є удаваним (фіктивним) скороченням чисельності та штату працівників Академії ДПтС, тому наказ від 14 липня 2022 року № 156/ОС про звільнення із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у Статуті Академії ДПтС не встановлено додаткових вимог до осіб, які займають посади науково-педагогічних працівників на посадах начальників та завідувачів кафедр. Коло завдань та обов'язків завідувачів кафедр та начальників кафедр Академії ДПтС не відрізняються за своїм змістом, а посадові кваліфікаційні вимоги до цих посад не містять відмінностей, що підтверджують локальні нормативні акти, тому фактичного скорочення посади завідувача кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права не відбулося ні шляхом об'єднання чи перетворення, у зв'язку з цим не є ні реорганізацією, ні перепрофілюванням, адже Академія ДПтС, як юридична особа, не зазнає злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення чи змін у напрямах основної діяльності. Крім того, вказує на те, що їй не було запропоновано усі наявні вакантні посади які відповідають її спеціальності, кваліфікації чи посаді, а також не запропоновано посаду начальника кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
22.08.2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що посади вільного найму завідувача та атестована начальника кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права не є тотожними. Позивачка дійсно з 02.02.2016 працювала начальником кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права, а з 10.04.2017 завідувачем кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права. Наказом №156/ОС від 14.07.2022 звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України та припинено дію контракту від 02.02.2021. Підставою для скорочення став наказ Міністерства юстиції України №1130/5 від 11.03.2022 «Про затвердження структури та штатів Академії Державної пенітенціарної служби». Згідно з наказом 1130/5 посаду завідувача кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права скорочено, та введено посаду начальника кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права з обов'язковою вимогою призначення на цю посаду особи з числа атестованого складу, тобто яка має спеціальне звання. Позивачка, а ні на час введення у дію наказу 1130/5, а ні на день звільнення не мала спеціального звання, та з приводу присвоєння спеціального звання до Академії не зверталась.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 з 02.02.2016 працювала начальником кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права. 10.04.2017 завідувачем кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права, та відповідно до наказу №156/ОС від 14.07.2022 її звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України та припинено дію контракту від 02.02.2021.
Підставою для скорочення став наказ Міністерства юстиції України №1130/5 від 11.03.2022 року «Про затвердження структури та штатів Академії Державної пенітенціарної служби».
Згідно з наказом №1130/5 від 11.03.2022 посаду завідувача кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права скорочено, та введено посаду начальника кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права з обов'язковою вимогою призначення на цю посаду особи з числа атестованого складу, тобто яка має спеціальне звання.
Позивачка на час введення у дію наказу №1130/5 від 11.03.2022 та на день звільнення не мала спеціального звання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 та 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Наказом №1130/5 від 11.03.2022 року Академію переведено на нову структуру та штат. Цим же наказом скасовано структуру та штат які діяли відповідно до наказів Міністерства юстиції України №869/к від 07.05.2021 та №1930/к від 16.08.2021. Таким чином, в Академії відбулися зміни в організації виробництва і праці.
У статті 1 КЗпП України встановлено, що кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально- виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Частиною 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-ІУ від 23.06.2005 року встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, до кола яких особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, як спеціальні суб'єкти права, не належать, оскільки не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять саме службу.
Призначенню вільнонайманої особи на посаду начальницького складу передує проходження такою особою військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для служби та заяви про прийняття на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України з усіма необхідними документами до органу чи підрозділу, в якому така особа бажає проходити службу, після чого відповідний орган, вивчивши документи кандидата приймає остаточне рішення про прийняття або неприйняття такого кандидата на службу з призначенням на посаду. Первинне спеціальне звання присвоюється відповідно до наказу міністра юстиції України. Позивачкою не було отримано спеціального звання.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим позиванм не було надано беззаперечних доказів про звернення до відповідача з наданням відповідних документів для прийняття на службу.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/20961/17 (провадження № 61-2899св19).
З огляду на вищенаведене позивачка звільнена з вільнонайманої посади, а начальник кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права, на час звільнення позивача, повинен мати спеціальне звання полковник внутрішньої служби, позивач не є атестованою особою, тому останній не була запропонована зазначена посада.
До таких висновків прийшов також Верховний Суд України у своїй постанові від 06.07.2021 у справі № 428/12217/19.
Як встановлено судом, позивачу було запропоновано інші вакантні посади, які відповідають її кваліфікації та досвіду.
Зокрема, 26.04.2022 Ректором Академії було видано наказ №86/ОС відповідно до якого наказано попередити персонал Академії про заплановане звільнення за скороченням штату.
Позивач була відсутня на робочому місці, у цей же день засобами електронної пошти було направлено персональне попередження про заплановане звільнення із займаної посади та повідомлення про вакантні посади, також це було продубльовано у месенджері вайбер. Про отримання позивачем попередження та повідомлення свідчать надані докази (а.с.27,42,43).
02.05.2022 позивачу надано повідомлення про наявні вакантні посади, а саме посаду заступника начальника Територіально відокремленого відділення «Хмельницька філія Академії Державної пенітенціарної служби», яке направлялось 26.04.2022, та з яким остання також ознайомилась у цей день.
06.06.2022 позивачу було надано повідомлення про наявні вакантні посади професора кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права Академії Державної пенітенціарної служби, а також доцента цієї ж кафедри.
Ректором Академії було підписано наказ №149/ОС про звільнення позивача згідно з п.1 ст. 40 КЗпП з 04.07.2022.
Оскільки позивач була відсутня на робочому місці на дату звільнення та перебувала на лікарняному, то відповідно до наказу №151/ОС від 04.07.2022 дату звільнення було перенесено на дату першого робочого дня після виходу з лікарняного.
З урахуванням того, що позивач відмовилась ставити підпис про згоду або незгоду із запропонованими посадами, тому 14.07.2022 було складено акт №3.
14.07.2022 був перший робочий день після виходу позивача з лікарняного, тому відповідно до наказу №156/ОС позивача було звільнено саме у цей день.
За приписами ч.1-2 ст. 235 КЗпП України незаконно звільнений працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, тобто на тій посаді на підприємстві, установі чи організації, з якої він був незаконно звільнений, а також на його користь має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу. В зв'язку з відсутністю посади завідувача кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права та відсутності у позивача спеціального звання полковника внутрішньої служби, тому позивач не може обіймати цю посаду.
Враховуючи вище викладене, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Академії Державної пенітенціарної служби про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, з підстав заявлених позивачем, слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_2 до Академії Державної пенітенціарної служби про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.09.2022.
Суддя Л.В. Карапута