Дата документу 06.09.2022 Справа № 336/5229/20
Єдиний унікальний № 336/5229/20 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.
Провадження № 22-ц/807/1363/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«06» вересня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Ільїна Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації, стягнення моральної шкоди,
В вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 січня 2020 року ОСОБА_1 під ніком «Viktor Fedoriak» здійснив поширення серед необмеженого кола осіб у мережі Інтернет на каналі YouTube недостовірну інформацію щодо нього, розмістивши відеоматеріал під назвою «Офіційне звернення до голів ГУНП, СБУ, обласної прокуратури та ОДА Запорізької області».
Даний відеоматеріал складається з двох частин - звернення ОСОБА_1 та його відеорепортажу (відеосюжету) (з 2 хв. 38 сек.).
В ході відеосюжету ОСОБА_1 була висловлена недостовірна інформація щодо нього, які принижують його честь та ділову репутацію:
- «...продовжують скоюватися правопорушення... групою осіб під керівництвом неодноразово засудженого ОСОБА_2 (0 хв. 38 сек.);
- «...щодо цього одіозного неодноразово засудженого голови Долинської ОТГ ОСОБА_2 ...» (1 хв. 07 сек.);
- «Ми не розуміємо чому людина, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ...» (1 хв. 31 сек.);
- «Ми вважаємо, що злочинець має бути за гратам» (1 хв. 45 сек.);
- «Ось такий в нас, друзі, голова у громаді. Мародер і безпринципний вор...» (6 хв. 06 сек.);
- «...а якщо злодій ОСОБА_3 дає вам якісь незаконні розпорядження, телефонуйте безпосередньо мені» (9 хв. 20 сек.);
- «І ми з вами чудово розуміємо, що все це відбувається лише з так званого добра голови громади неодноразово засудженого ОСОБА_2 » (12 хв. 16 сек.);
- «Мародер, вор...» (17 хв. 50 сек.).
Вважав вказану інформацію негативною та недостовірною, за формою і змістом висловлювання носять образливий, зневажливий, негативно-звинувачуваний характер та не мають під собою жодного підґрунтя, зазначена інформація не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням, яке може бути підтверджено або спростовано.
Поширена про нього недостовірна інформація порушує його особисті немайнові права на повагу честі та ділової репутації, завдає шкоди його авторитету як посадової особи органу місцевого самоврядування, погіршує гармонію соціального спілкування, сприяє певній психологічній ізольованості від оточення й підвищеній необхідності виправдовуватися. Вагомість немайнових втрат він пов'язував переважно з своєю професійною діяльністю, розповсюдження негативної недостовірної інформації необмеженому колу осіб порушило його внутрішній спокій, призвело до глибоких емоційних переживань.
Зазначав, що дії відповідача не є першим або поодиноким випадком, з 2016 року після поразки на виборах на посаду сільського голови Долинської ОТГ відповідач цілеспрямовано намагався створювати уявлення про нього як про злочинця, непорядну людину, спаплюжити його ділову репутацію.
Внаслідок дій відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінив у 60 000 грн.
На підставі зазначеного просив визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність, ділову репутацію, інформацію, поширену та розміщену ОСОБА_1 20 січня 2020 року в мережі Інтернет на каналі YouTube у відеоматеріалі під назвою «Офіційне звернення до голів ГУНП, СБУ, обласної прокуратури та ОДА Запорізької області»: «...продовжують скоюватися правопорушення... групою осіб під керівництвом неодноразово засудженого ОСОБА_2 (0 хв. 38 сек.), «...щодо цього одіозного неодноразово засудженого голови Долинської ОТГ ОСОБА_2 ...» (1 хв. 07 сек.), «Ми не розуміємо чому людина, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ...» (1 хв. 31 сек.), «Ми вважаємо, що злочинець має бути за гратам» (1 хв. 45 сек.), «Ось такий в нас, друзі, голова у громаді. Мародер і безпринципний вор...» (6 хв. 06 сек.), «...а якщо злодій ОСОБА_3 дає вам якісь незаконні розпорядження, телефонуйте безпосередньо мені» (9 хв. 20 сек.), «І ми з вами чудово розуміємо, що все це відбувається лише з так званого добра голови громади неодноразово засудженого ОСОБА_2 » (12 хв. 16 сек.), «Мародер, вор...» (17 хв. 50 сек.); зобов'язати ОСОБА_1 у строк не пізніше 7 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили вилучити вказану інформацію; зобов'язати ОСОБА_1 у строк не пізніше 7 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили спростувати вказану інформацію шляхом розміщення у мережі Інтернет на каналі YouTube резолютивної частини рішення суду по даній справі,з посиланням на номер цивільної справи, дату проголошення судового рішення і суд, що виніс рішення, із заголовком наступного змісту: «Спростування негативної недостовірної інформації стосовно ОСОБА_2 » без редагувань, зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок від імені ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб, стягнути з ОСОБА_1 на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, поширену та розміщену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на каналі YouTube ((https://www.youtube.com/watch?v=j4t9BvQyQCU&feature=share&fbclid=IwAR2QEWb3dsxiDZfOIDM0ZGWHxqhoPSbYC2pX-qvoRwKtx7WJbQrj8W_5NtY) у відеоматеріалі під назвою «Офіційне звернення громадян до голів ГУНП, СБУ, обласної прокуратури та ОДА Запорізької області» наступного змісту:
«...продовжують скоюватися правопорушення... групою осіб під керівництвом неодноразово засудженого ОСОБА_2 »
«...щодо цього одіозного неодноразово засудженого голови Долинської ОТГ ОСОБА_2 ...»
«Ми не розуміємо чому людина, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ...»
«Ми вважаємо, що злочинець має бути за гратами»
«Ось такий в нас, друзі, голова у громаді. Мародер і безпринципний вор...» «...а якщо злодій ОСОБА_3 дає вам якісь незаконні розпорядження, телефонуйте безпосередньо мені»
«І ми з вами чудово розуміємо, що все це відбувається лише з так званого добра голови громади неодноразово засудженого ОСОБА_2 »
« ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Зобов'язано ОСОБА_1 у строк не пізніше 7 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили вилучити недостовірну інформацію, поширену та розміщену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на каналі YouTube(https://www.youtube.com/watch?v=j4t9BvQyQCU&feature=share&fbclid=IwAR2QEWb3dsxiDZfOIDM0ZGWHxqhoPSbYC2pX-qvoRwKtx7WJbQrj8W_5NtY) у відеоматеріалі під назвою «Офіційне звернення громадян до голів ГУНП, СБУ, обласної прокуратури та ОДА Запорізької області» наступного змісту:
«...продовжують скоюватися правопорушення... групою осіб під керівництвом неодноразово засудженого ОСОБА_2 »
«...щодо цього одіозного неодноразово засудженого голови Долинської ОТГ ОСОБА_2 ...»
«Ми не розуміємо чому людина, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ...»
«Ми вважаємо, що злочинець має бути за гратами»
«Ось такий в нас, друзі, голова у громаді. Мародер і безпринципний вор...» «...а якщо злодій ОСОБА_3 дає вам якісь незаконні розпорядження, телефонуйте безпосередньо мені»
«І ми з вами чудово розуміємо, що все це відбувається лише з так званого добра голови громади неодноразово засудженого ОСОБА_2 »
« ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Зобов'язано ОСОБА_1 у строк не пізніше 7 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену та розміщену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на каналі YouTube (https://www.youtube.com/watch?v=j4t9BvQyQCU&feature=share&fbclid=IwAR2QEWb3dsxiDZfOIDM0ZGWHxqhoPSbYC2pX-qvoRwKtx7WJbQrj8W_5NtY) у відеоматеріалі під назво «Офіційне звернення громадян до голів ГУНП, СБУ, обласної прокуратури та ОДА Запорізької області» наступного змісту:
«...продовжують скоюватися правопорушення... групою осіб під керівництвом неодноразово засудженого ОСОБА_2 »
«...щодо цього одіозного неодноразово засудженого голови Долинської ОТГ ОСОБА_2 ...»
«Ми не розуміємо чому людина, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ...»
«Ми вважаємо, що злочинець має бути за гратами»
«Ось такий в нас, друзі, голова у громаді. Мародер і безпринципний вор...» «...а якщо злодій ОСОБА_3 дає вам якісь незаконні розпорядження, телефонуйте безпосередньо мені»
«І ми з вами чудово розуміємо, що все це відбувається лише з так званого добра голови громади неодноразово засудженого ОСОБА_2 »
« ІНФОРМАЦІЯ_2 »
шляхом розміщення у мережі Інтернет на каналі YouTube резолютивної частини рішення суду по даній справі, з посиланням на номер цивільної справи, дату проголошення судового рішення і суд, що виніс рішення, із заголовком наступного змісту: «Спростування негативної недостовірної інформації стосовно ОСОБА_2 » без редагувань, зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок від імені ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., судовий збір у розмірі 2971 грн. 80 коп., а всього стягнуто 12 971 грн. 80 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що відносно позивача є обвинувальні вироки, які не скасовані, відсутні виправдовувальні вироки, а тому позивач вважається засудженим, судом першої інстанції було порушено його право на захист шляхом необґрунтованої відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів, поширена інформація є оціночним судженням та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розповсюджена інформація є фактичним твердженням, оскільки може бути перевірена, поняття «засуджений» та «судимий» мають одне розумове навантаження, поширена інформація порушує його особисті немайнові права на повагу честі та ділової репутації, розповсюдження інформації призвело до глибоких емоційних переживань.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачем інформація про те, що позивач неодноразово засуджений, групою осіб під його керівництвом продовжують вчинятися правопорушення, він є людиною, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ, голова у громаді мародер і крадій, є твердженням, висловленим особисто ОСОБА_1 про факти щодо конкретної особи, та такою, що не відповідає дійсності, та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 обіймає посаду сільського голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за результатами чергових виборів від 25.10.2015 року, про що надана копія протоколу про результати виборів (а.с. 13-15).
20.01.2020 року відповідач ОСОБА_1 під ніком «Viktor Fedoriak» здійснив поширення серед необмеженого кола осіб у мережі Інтернет на каналі YouTube (https://www.youtube.com/watch?v=j4t9BvQyQCU&feature=share&fbclid=IwAR2QEWb3dsxiDZfOIDM0ZGWHxqhoPSbYC2pX-qvoRwKtx7WJbQrj8W_5NtY) інформацію щодо позивача, розмістивши відеоматеріал під назвою «Офіційне звернення громадян до голів ГУНП, СБУ, обласної прокуратури та ОДА Запорізької області».
Судом першої інстанції здійснено огляд електронного доказу на каналі YouTube сторінки за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відеоматеріалу, який складається з двох частин - звернення ОСОБА_1 та його відеорепортажу (відеосюжету), який не видалений на час огляду, його зміст повністю співпадає з оглянутим відеоматеріалом, долученим до позову на носії CD-RW 700mb/80 min 4-12* (а.с. 8).
В ході відеосюжету ОСОБА_1 , серед іншого, було висловлено наступну інформацію (мовою оригіналу) (починається з 2 хв. 52 сек.):
"...продовжують скоюватися правопорушення... групою осіб під керівництвом неодноразово засудженого ОСОБА_2 " (0 хв. 38 сек.);
"...щодо цього одіозного неодноразово засудженого голови Долинської ОТГ ОСОБА_2 " (1 хв. 07 сек.);
"Ми не розуміємо чому людина, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ..." (1 хв. 31 сек.);
"Ми вважаємо, що злочинець має бути за гратами" (1 хв. 45 сек.);
"Ось такий в нас, друзі, голова у громаді. Мародер і безпринципний вор..." (6 хв. 06 сек.) "...а якщо злодій ОСОБА_3 дає вам якісь незаконні розпорядження, телефонуйте безпосередньо мені" (9 хв. 20 сек.);
"І ми з вами чудово розуміємо, що все це відбувається лише з так званого добра голови громади неодноразово засудженого ОСОБА_2 " (12 хв. 16 сек.);
"Мародер, вор..." (17 хв. 50 сек.).
Зазначена інформація позивачем визначена як негативна та недостовірна, не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
За положеннями статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що поширена відповідачем інформація про те, що позивач неодноразово засуджений, групою осіб під його керівництвом продовжують вчинятися правопорушення, він є людиною, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ, голова у громаді мародер і крадій є твердженням, висловленим особисто ОСОБА_1 про факти щодо конкретної особи, та можуть бути перевірені.
Однак, у разі, якщо позивач є публічною особою чи фігурою, суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Оскільки ОСОБА_2 обіймає посаду сільського голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та, як наслідок, відіграє певну роль у суспільному житті відповідної територіальної громади, то межа допустимої критики щодо нього як публічної особи є значно ширшою ніж окремої особи.
Суд першої інстанції врахував положення Декларації, згідно з якою публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення своїх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Проте, існує межа між критикою щодо публічного діяча, яка ґрунтується на певних фактах (його словах, вчинках), і поширенням безпідставних звинувачень у вчиненні певних дій. Якщо висвітлення слів та вчинків публічного діяча, в тому числі у формі гострої критики, є допустимим відповідно до статті 10 Конвенції, то поширення звинувачень, що не мають під собою певного підґрунтя, вважається перевищенням допустимих меж.
Відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Оспорювана інформація, викладена відповідачем у відеосюжеті щодо позивача, є такою, що може бути перевірена на предмет її правдивості, оскільки відповідні твердження підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення цих слів щодо діяльності позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність.
Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв'язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного. Незважаючи на те, що позивач є публічною особою, а отже, межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, а його діяльність є об'єктом значного суспільного інтересу, за обставинами даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що поширена щодо позивача інформація стосується звинувачення у вчиненні злочину, відтак не може бути віднесена за критерієм його публічності до оціночних суджень.
Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті.
Як наголошує Європейський суд з прав людини, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справах «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року; «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року).
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під керівництвом ОСОБА_2 групою осіб продовжують вчинятися правопорушення, він є людиною, яка знаходиться під слідством, по якій збуджено декілька серйозних карних справ, голова у громаді мародер і крадій.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Особа вважається винуватою у вчиненні злочину саме коли її вину буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
В матеріалах справи відсутні дані про відкриті кримінальні провадження щодо ОСОБА_2 , про те що останній перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження тих обставин, що за обвинувальними вироками суду щодо ОСОБА_2 , судимість не погашена або не знята.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилався на те, що висловлені ним твердження відносно ОСОБА_2 ґрунтуються на вироках та ухвалах судів, які судом першої інстанції не були витребувані за його клопотанням, у зв'язку з чим порушено його права.
Так, з метою з'ясування фактичних обставин справи, доводів учасників справи, дотримання принципу змагальності сторін, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 серпня 2022 року було витребувано: у Хортицького районного суду м. Запоріжжя належним чином завірену копію вироку від 14 листопада 2011 року у справі № 1-440/2011, яким визнано винним ОСОБА_2 в здійсненні злочинів, передбачених ст.ст. 367 ч. 1, 367 ч. 2 КК України; у Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя належним чином завірену ухвалу суду від 27 серпня 2019 року у справі № 317/725/17 (провадження № 1-кп/335/64/2019), якою звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності; у Шевченківського районного суду м. Запоріжжя належним чином завірену копію вироку суду від 02 березня 2000 року, якою ОСОБА_2 визнано винним в злочинах, передбачених ст. ст. 165 ч. 2, 172 КК України.
Вказані вироки та ухвали надійшли до Запорізького апеляційного суду та були досліджені колегією суддів.
Так, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя суду від 27 серпня 2019 року у справі № 317/725/17 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України.
Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 26 листопада 2012 року звільнено ОСОБА_2 , засудженого вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2011 року у справі № 1-440/2011, яким визнано винним ОСОБА_2 в здійсненні злочинів, передбачених ст.ст. 367 ч. 1, 364 ч. 2 КК України.
Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2000 року визнано винним в злочинах, передбачених ст. ст. 165 ч. 2, 172 КК України, проте судимість є погашеною.
Ураховуючи викладене, із вищевказаних вироків та ухвал апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 не мав судимості на момент висловлювання відповідачем вищевказаних тверджень щодо позивача.
До того ж, в матеріалах справи міститься довідка (повна) у формі електронного бланка 20058439690380046146 Міністерства внутрішніх справи департамент інформатизації, згідно якої за обліками МВС громадянин України ОСОБА_2 , на території України станом на 18.03.2020 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та у розшуку не перебуває,чим спростовано твердження відповідача наведеного вище змісту.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність судимості не виключає того, що ОСОБА_2 був засуджений за вчинення злочину, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Так, судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду. Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Також прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинення кримінально-правового відношення між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов'язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягаря кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначимим, віддається забуттю.
Ураховуючи викладене, саме на час викладення відповідачем вищевказаного відео сюжету та висловлення ним вищевказаних тверджень відносно ОСОБА_2 , відсутні обвинувальні вироки суду, за яким судимість не знято або не погашено, та яки б доводили його винуватість у вчиненні відповідних злочинів.
Посилання скаржника на статус позивача як публічної особи не спростовує висновків суду, оскільки судом враховано особливості розгляду справ, які встановлені у відношенні публічних осіб.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем доведено факт поширення про нього відповідачем негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Передусім право на відшкодування моральної шкоди за зіпсовану ділову репутацію виникає у фізичної чи юридичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації.
Таке право регламентовано положеннями Конституції України, якими, зокрема, встановлено, що кожному гарантовано право на відшкодування матеріальної й моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації (ст. 32).
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для такого відшкодування, оскільки поширена відповідачем недостовірна інформація, яка безумовно принижує честь та гідність позивача, порушила його немайнові права, у зв'язку з чим останній зазнав страждань та переживань, яка полягає у нервових переживаннях через намагання створити уявлення про нього як про злочинця, людину непорядну, цим підривається його авторитет керівника громади, викликає необхідність виправдовуватись, чим порушується внутрішній спокій людини,вимушено змінюються соціальні та міжособисті стосунки.
Враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв'язку із порушенням його прав, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (10 000, 00 грн.) є співмірним з характером правопорушення та діями відповідача.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 вересня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова