Дата документу 06.09.2022 Справа № 335/12292/21
Єдиний унікальний № 335/12292/21 Головуючий у 1 інстанції: Макаров В.О.
Провадження № 22-ц/807/1669/22-2 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«06» вересня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Ільїна Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури,
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив, до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.
Просив стягнути з Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 120 000 грн. та компенсацію сум, сплачених у зв'язку із наданням юридичної допомоги, у розмірі 127 000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, грошові кошти в сумі 1 120 000 грн. 00 коп. та 127 000 грн. 00 коп. понесених витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню, а всього 1 247 000 грн. 00 коп.
Судові витрати щодо сплати судового збору віднесено на рахунок держави.
В червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду, в якій просив вирішити питання про стягнення з державного бюджету на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 4200 грн.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3200 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат пов'язаних з розглядом справи.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду, Запорізька обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на пропуск строку звернення із заявою, просила скасувати додаткове рішення суду та залишити заяву без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судові витрати покладаються на відповідача, а не на Державний бюджет України, Державна казначейська служба була залучена до участі у справі виключно через те, що у Державній казначейській службі України відкрито рахунок, з якого здійснюється безспірне списання коштів, ст. 141 ЦПК України не передбачено стягнення витрат за рахунок коштів Державного бюджету України, просила скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема: договір про надання правничої (правової) допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо); документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо), а також документи на підтвердження надання адвокатом та отримання клієнтом професійної правничої допомоги (акт приймання-передачі), із детальним описом вчинених ним відповідних дій (не тільки щодо участі в судових засіданнях, а інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, зокрема, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів тощо) Зазначені витрати позивача мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тож, законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19) та у постанові Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду у цій справі було ухвалено 02 червня 2022 року, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами була направлена на адресу суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 07 червня 2022 року (т. 1 а.с.171), тобто з дотриманням п'ятиденного строку, передбаченого ч. 89 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Запорізької обласної прокуратури щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з відповідною заявою спростовуються матеріалами справи.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 професійна правнича допомога в суді першої інстанції надавалась адвокатом Турчинським М.І. на підставі договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 20 листопада 2021 року.
На підтвердження понесених ним витрат ОСОБА_1 надав копію акту-прийму передачі до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 20 листопада 2021 року; копію квитанції (загальна) № б.н. від 02 червня 2022 року на суму 4200 грн.
За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з п. 6 договору про надання юридичних послуг від 20 листопада 2021 року, укладеного з адвокатом Турчинським М.І., вартість робіт з надання юридичних послуг узгоджується сторонами та визначається додатковою угодою.
Відповідно до акту прийому-передачі від 02 червня 2022 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 20 листопада 2021 року адвокатом Турчинським М.І. було надано такі послуги:
1) підготовка, збір доказів та подача позовної заяви - 3000 грн.;
2) участь в судових засіданнях (2 засідання * 600 грн.) - 1200 грн.
Розмір виплати адвоката становить 4200 грн., у тому числі розмір винагороди 4200 грн.
Надання вказаних послуг підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги Державної казначейської служби України щодо безпідставності стягнення компенсації витрат з Державного бюджету України на користь позивача з огляду на таке.
В постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 591/6892/18 (провадження № 61-17919св20) викладено такі правові висновки.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то вони компенсуються йому за рахунок держави.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та витрат за проведення експертизи.
При цьому Верховний Суд зауважив, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Таким чином, у вказаній категорії справ відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, в даному випадку - Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 11 серпня 2022 року у справі №703/468/21 (провадження № 61-3251св22).
В той час згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задоволено частково, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, грошові кошти в сумі 491 833 гривні 33 копійки та 65 000 гривень 00 коп. понесених витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню, а всього 556 833 гривні 33 копійки.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1875,46 грн., які підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 335/12292/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 875 (тисяча вісімсот сімдесят п'ять) гривень 46 копійок в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 вересня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова