Дата документу Справа № 317/526/22
ЄУ № 317/526/22 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/1140/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянула 29 серпня 2022 року у закритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою законного представника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 152, ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2,3 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. ст. 189 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 152, ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2,3 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. ст. 189 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 строком до 24 вересня 2022 року. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 , не погоджуючись із оскаржуваним рішенням зазначає, що малолітній ОСОБА_8 вже шість місяців знаходиться під арештом у Запорізькому слідчому ізоляторі. Зазначає, що на переглянутих відеофайлах, які долучені до справи, ОСОБА_8 не зафіксований у жодному злочині, в яких його звинувачують. Просить замінити міру запобіжного заходу -з тримання під вартою на домашній арешт.
В судове засідання апеляційної інстанції захисник будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання не з'явився, обвинувачений клопотань про особисту участь у суді не заявляв, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності обвинуваченого та його захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Законний представник обвинуваченого підтримав апеляційну скаргу.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
З огляду на заявлені апелянтом доводи щодо відсутності доказів винуватості ОСОБА_8 , в якому останньому вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів зауважує, що не досліджує питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а перевіряє лише висновки суду на предмет наявності ризиків та існування вагомих підстав для продовження тримання особи під вартою.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали і продовжують існувати.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 152, ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2,3 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. ст. 189 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема, за ч. 3 ст. 152 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років у разі визнання останнього винним, отже існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до втечі.
Також, перебуваючи на свободі ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомо їх місце проживання, а тому ризик певних дій з боку обвинуваченого може перешкодити кримінальному провадженню, що вплине на встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також знайшов своє підтвердження, оскільки ОСОБА_8 не має стійких позитивних моральних переконань, та перебуваючи на свободі може хибно відчути безкарність та вчинити аналогічні злочини.
Отже, виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 на більш м'який.
При цьому, суд врахував тяжкість обвинувачення, необхідність виконання процесуальних дій, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, керуючись наданими йому законом повноваженнями, дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та встановлена наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту під час апеляційного розгляду не наведено.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених підстав є неспроможними.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу законного представника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до 24 вересня 2022 р. включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4