Дата документу Справа № 317/1438/21
ЄУ № 317/1438/21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/1144/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з Запорізького районного суду Запорізької області,
розглянула 31 серпня 2022року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 18 липня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні 18.07.2022 прокурор ОСОБА_7 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор ОСОБА_7 просив урахувати наявність вагомих доказів вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, продовження злочинної діяльності після звільнення з місць позбавлення волі. На переконання прокурора жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 19 липня 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком до 15 вересня 2022 року. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою вказує, що прокурор навмисно затягує судовий процес, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України ним не доведено. Зазначає про хвору матір та наявність у нього місця мешкання.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та захисник будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання не з'явилися, захисник надав до суду заяву про перегляд рішення у його відсутність, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути провадження за відсутністю прокурора та захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України та відповідає ч.4 ст. 422-1 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положенями ст. 331, ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, які були встановлені в попередніх судових рішеннях, якими вирішувалося питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не зменшились та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, оскільки суд першої інстанції дотримався приписів ст.331 КПК України та розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, суспільно-корисною працею не займався, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи і, у сукупності із тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує у разі засудження, вказує на існування ймовірного ризику переховування від суду.
Крім того, ОСОБА_6 не працевлаштований, тобто не має законного джерела доходу, раніше 7 разів притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, що вочевидь свідчить про усталеність протиправної поведінки та підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, на думку колегії судді, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність зазначених ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам провадження, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків апелянтом не надано.
Доводи ОСОБА_6 щодо наявності у нього місця проживання та хворої матері не свідчать про зменшення існування зазначених вище ризиків та не можуть слугувати підставою для застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, судова колегія зауважує, що ухвалою слідчого судді від 7 січня 2021 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою засвідчує застосування відносно ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, розмір якої неможна вважати непомірним, оскільки саме такий розмір застави, з огляду на тяжкість висунутого обвинувачення та репутацію обвинуваченого через негативні дані стосовно його особистості, достатньою мірою гарантуватиме виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених підстав є неспроможними.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 18 липня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 до 15 вересня 2022 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4