8 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 758/11848/20
провадження № 51-5019км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100070002325, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов'язки.
Згідно з вироком суду 16 липня 2020 року у нічний час ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 побачили ОСОБА_8 (по АДРЕСА_2 ), котрий розпивав спиртні напої із товаришами, і вирішили до них приєднатись. В подальшому між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та діючи на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, почав завдавати потерпілому численних ударів кулаками по голові.
Після чого ОСОБА_6 пішов у невідомому напрямку та приблизно через п'ятнадцять хвилин повернувся із металевим прутом у руках і продовжив завдавати потерпілому численних ударів по голові, в наслідок чого спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, місцевий суд звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням належним чином не врахував всіх обставин вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення та його наслідків (відкрита черепно-мозкова травма, вдавлений перелом скроневої кістки та інші ушкодження у потерпілого), спосіб вчинення (завдання ударів металевим прутом) тощо. Про зазначені порушення прокурор вказував в апеляційній скарзі, проте вони залишились поза увагою апеляційного суду, тому його рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 121 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 ККсуд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 ККпокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Так, місцевий суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання призначеного ОСОБА_6 , врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, працює та за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина та малолітню доньку.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав щире каяття засудженого у вчиненому та добровільне відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши наведені обставини в сукупності місцевий суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке є мінімальним покаранням, визначеним у санкції ч. 1 ст. 121 КК.
Як убачається з вироку, ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, з чим також погодився суд апеляційної інстанції.
Разом із цим, ст. 75 КК передбачено, зокрема, що в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Погоджуючись із висновком місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, апеляційний суд залишив поза увагою доводи прокурора, зокрема, щодо обставин вчинення засудженим тяжкого кримінального правопорушення та його наслідків.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 КК, за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Судом першої інстанції встановлено, що під час словесного конфлікту ОСОБА_6 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , почав завдавати останньому численні удари кулаками по голові.
В подальшому, ОСОБА_6 , вважаючи не доведеним до кінця свій злочинний умисел пішов в невідомому напрямку, після чого приблизно через п'ятнадцять хвилин повернувся на місце вчинення злочину із металевим прутом в руках, та продовжив завдавати численні удари потерпілому по голові.
В наслідок умисних дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: рани (визначені клінічними лікарями як забійні наслідками загоєння яких є рубці виявлені під час проведення судово-медичного огляду) - в проекції лобного горбка справа, з переходом на волосисту частину голови; в проекції луски скроневої кістки справа (на рівні цієї рани вдавлений перелом скроневої кістки справа); у потиличній ділянці справа; в проекції скронево-нижньощелепного суглобу справа; в скроневій ділянці справа; субарахноїдальний крововилив; крововиливи у речовину головного мозку (скроневої та лобної часток зліва, лобної частки справа). Переломи кісток склепіння черепа відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).
Проте, приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд повною мірою не оцінив та не врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретних обставин його вчинення (завдання потерпілому ударів спочатку кулаками, а потім металевим прутом у життєво важливий орган - по голові), а також наслідків спричинених здоров'ю потерпілого в наслідок протиправних дій, котрі зазначені вище.
Наведені дані свідчать про підвищену суспільну небезпеку вчиненого тяжкого кримінального правопорушення, а тому звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не відповідає обставинам вчиненого злочину, його ступеню тяжкості та особі винного.
Переглянувши вирок місцевого суду, апеляційний суд доводів прокурора в частині безпідставного звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням належним чином не перевірив, свого висновку про законність рішення суду першої інстанції щодо можливості виправлення засудженого із застосуванням ст. 75 КК, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин злочину та особи винного, не обґрунтував.
За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_6 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК слід визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, м'яким покаранням, а протилежні висновки апеляційного суду в цій частині ухвали - необґрунтованими відповідно до вимог ст. 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Отже, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
За умови підтвердження обвинувачення ОСОБА_6 у тому ж обсязі, призначене останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м'яким покаранням.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3