Ухвала
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 341/2077/21
провадження № 61-8322ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Голуб Григорій Степанович, на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бурштинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бурштинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року залишено без змін.
26 серпня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Голуб Г. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2022 року.
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в межах цивільного процесуального законодавства України, його повноваження визначені
Главою 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України «Касаційне провадження».
Вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги закріплені у статті 392 ЦПК України.
Подана касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Голуб Г. С., не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки дана касаційна скарга не відповідає вимогам визначеним пунктами 4 і 6 частини другою статті 392 ЦПК України, у якій зазначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено: рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу.
За приписами статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
У вступній частині касаційної скарги заявником зазначено, що касаційна скарга подана на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня
2022 року, у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Голуб Г. С., просить скасувати дану постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що заявник не згодна із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, то прохальна частина не відповідає вимогам статті 409 ЦПК України.
Зважаючи на викладене вище, заявнику слід уточнити прохальну частину касаційної скарги, а саме сформулювати клопотання щодо оскаржуваних судових рішень (з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України) та надіслати підписану заявником уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду, з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті
389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті
389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Голуб Г. С., не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті
392 ЦПК України заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності
01 листопада 2011 року, з подальшими змінами.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту
1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зважаючи на те, що позовну заяву пред'явлено у листопаді 2021 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня
2021 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня
2021 року становив 2 270 грн.
Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908 грн (2 270 грн*0,4) (редакція закону на момент пред'явлення позовної заяви). Закон пов'язує сплату судового збору за подання касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті.
Розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить
200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви окремо за кожну вимогу немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення сільської ради; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку) - 5 448 грн ((908*3)*200%)).
Судовий збір підлягає сплаті у розмірі 5 448 грн, із яких сплачено 1 816 грн.
Таким чином, заявнику необхідно доплатити 3 632 грн.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею
392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Голуб Григорій Степанович, на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2022 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк