Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 161/10585/20
провадження № 61-19089св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Волинська обласна державна адміністрація, управління культури, національностей, релігії та туризму Волинської обласної державної адміністрації, Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2021 року у складі судді Олексюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Осіпука В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА), управління культури, національностей, релігії та туризму Волинської ОДА, Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» (далі - РО Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області») про визнання протиправним
та скасування підпункту 3 пункту 1 розпорядження виконуючого обов'язки голови Волинської обласної державної адміністрації від 11 липня 2019 року
№ 384, визнання незаконною та зобов'язання скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів Релігійної організації від 15 лютого 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є членом Релігійної організації «Успенська парафія Луцького району Волинської єпархії Української православної церкви села Шепель Луцького району Волинської області», яка була створена у 1991 році.
З 24 грудня 1991 року він призначений настоятелем церкви Успіння Божої Матері села Шепель Луцького району Волинської області. Статут Свято-Успенської релігійної громади Української православної церкви села Шепель Луцького району Волинської області (у новій редакції) зареєстрований на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації
від 28 грудня 2017 року № 674.
11 липня 2019 року розпорядженням тимчасово виконуючого обов'язки голови Волинської ОДА № 384 зареєстровано статут Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» у новій редакції.
Підставою для прийняття розпорядження стала заява, подана від імені релігійної громади, та рішення загальних зборів Релігійної організації «Свято-Успенська релігійна громада Української православної церкви села Шепель Луцького району Волинської області» від 15 лютого 2019 року і оформлене протоколом
№ 02, в яких вирішено питання щодо зміни підлеглості у канонічних
та організаційних питаннях.
При проведенні загальних зборів релігійної організації було допущено ряд порушень чинного законодавства.
Позивач просив суд визнати протиправним і скасувати підпункт 3 пункту 1 розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки голови Волинської облдержадміністрації від 11 липня 2019 року № 384 «Про реєстрацію статуту релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області у новій редакції», визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів релігійної організації, а також визнати незаконною та скасувати реєстраційну дію, якою внесені зміни
до відомостей про юридичну особу, оскільки, як вважає позивач, збори релігійної організації проведені з порушенням вимог закону, а також при реєстрації статуту не було здійснено повної перевірки поданих документів на відповідність положенням чинної редакції статуту та не дотримано процедури його реєстрації, передбаченої статтею 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня
2021 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду
від 19 жовтня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що рішення, які були прийняті на загальних зборах релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації)
її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів членів релігійної громади, а також на забезпечення діяльності релігійної громади
з метою задоволення інтересів її членів, оскільки членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, як це і було здійснено
на загальних зборах парафіян 15 лютого 2019 року, участь в яких брали 212 членів релігійної громади, і які більшістю голосів прийняли оскаржуване рішення про зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях, а тому суд визнав право даної релігійної громади самостійно приймати рішення про її підлеглість
у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні
та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що докази, на які посилався суд у цій справі,
є недопустимими, суди не взяли до уваги, що рішення загальних зборів членів Релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформлене протоколом від 15 лютого 2019 року № 2, прийняте особами, які не мали на це права,
за відсутності кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню позивача та інших членів Релігійної громади, суди не надали оцінки суперечностям у поясненнях свідків.
Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного суду від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19 (провадження
№ 12-84гс20).
Доводи інших учасників справи
У червні 2022 року Волинська ОДА надіслала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу в якому просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначала, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають
до задоволення.
У червні 2022 року Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
в якому просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/10585/20, витребувано її з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Релігійна організація «Успенська парафія Волинської єпархії Української православної церкви села Шепель Луцького району Волинської області» була зареєстрована 24 грудня 1991 року.
Керуючий Волинською єпархією Української православної церкви єпископ Волинський і Луцький Ніфонт 25 січня 1993 року видав указ № 9 про призначення настоятелем церкви Успіння Божої Матері села Шепель Луцького району священика ОСОБА_1 .
Статутом Свято-Успенської релігійної громади Української православної церкви села Шепель Луцького району Волинської області (у новій редакції), який прийнятий загальними (парафіяльними) зборами віруючих громадян (протокол зборів № 1 від 19.11.2017) та зареєстрований на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2017 року № 674 визначено порядок діяльності вказаної релігійної громади.
15 лютого 2019 року на своїх зборах Релігійна організація «Свято-Успенська релігійна громада Української православної церкви села Шепель Луцького району Волинської області» вирішила:
1) обрати головою зборів ОСОБА_3 , секретарем зборів ОСОБА_4 , членами лічильної комісії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
(за - 212, проти - 0, утримались - 0);
2) припинити повноваження ОСОБА_1 , настоятеля громади УПЦ (МП), вчиняти дії від імені громади (за - 212, проти - 0, утримались - 0);
3) припинити повноваження парафіяльної ради до обрання нової (за -
212, проти - 0, утрималось - 0);
4) обрати парафіяльну раду релігійної громади у складі: голова ОСОБА_8 , помічник ОСОБА_9 , скарбник - ОСОБА_10 , ревізійну комісію у складі: голова ОСОБА_3 , члени комісії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (за -
212, проти - 0, утрималось - 0);
5) змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях РО «Свято-Успенська релігійна громада Української Православної церкви села Шепель Луцького району Волинської області» та перейти до складу Православної церкви України під канонічне підпорядкування Управління Волинської єпархії Православної церкви України, змінивши при цьому назву на РО «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» (за - 212, проти - 0, утримались - 0);
6) внести зміни до статуту шляхом прийняття його в новій редакції зі зміною назви релігійної організації на таку - РО «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» (за - 212, проти - 0, утримались - 0);
7) обрати ОСОБА_3 уповноваженою з представництва громади
в органах державної влади, проведення реєстраційних дій (з правом підпису статутних та інших документів), засвідчення копій документів громади. Уповноважити підписати статут РО «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» голову зборів ОСОБА_3 . Уповноважити подати статут
і заяву до Волинської ОДА, а також провести реєстраційні дії у державного реєстратора та вчинення дій щодо отримання виписок, витягів тощо з правом підпису про їх отримання, здійснення необхідних платежів ОСОБА_3 (за - 212, проти - 0, утримались - 0);
8) затвердити протоколи лічильної комісії (за - 212, проти - 0, утримались - 0).
Складено список віруючих громадян, згідно з яким 15 лютого 2021 року
на загальних зборах Релігійної організації «Свято-Успенська релігійна громада Української православної церкви села Шепель Луцького району Волинської області» щодо зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях
на зборах були присутні 212 (двісті дванадцять) прихожан. У цьому списку
є особисті дані учасників зборів та їх підписи.
08 липня 2019 року до Волинської ОДА від уповноваженої особи Свято-Успенської релігійної громади УПЦ села Шепель Луцького району Волинської області надійшла заява про внесення змін до статуту шляхом реєстрації його
в новій редакції.
11 липня 2019 року тимчасово виконуючий обов'язки голови Волинської обласної державної адміністрації видав розпорядження № 384 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції», відповідно до якого зареєстровано зміни до статуту Релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області в новій редакції за новою назвою - Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» та доручено управлінню культури, з питань релігій
та національностей облдержадміністрації в установленому порядку оформити
й видати заявникам реєстраційні документи.
Управлінням культури, з питань релігій та національностей облдержадміністрації вчинені відповідні реєстраційні дії.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 червня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій
і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.
Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб'єктний склад правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21)).
Правовідносини, пов'язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом України № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації», прийнятим 23 квітня 1991 року, що набув чинності 06 червня 1991 року (далі -
Закон № 987-ХІІ).
Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначено,
що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Відповідно до статті 13 Закону № 987-ХІІ релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація
як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ релігійними організаціями в Україні
є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Положеннями частин першої-п'ятої статті 8 Закону № 987-ХІІ визначено,
що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада
на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади
у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних
та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень
до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень
до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) належать до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.
Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним
у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження
№ 12-84гс20).
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021 року
у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20) уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19 (провадження № 12-196гс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 (провадження № 12-165гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17 (провадження № 11-1019апп19), зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.
У справі, яка переглядається, підставою позову є, зокрема, незгода позивача
із рішенням зборів РО «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області», які відбулися 22 лютого 2019 року в приміщенні будинку культури, оскільки, на думку ОСОБА_1 , воно прийняте з порушенням норм чинного законодавства особами, які не мали права його приймати.
Позивач вказував, що одним з організаційних питань у діяльності релігійних організацій є порядок проведення загальних зборів віруючих релігійної громади. Зазначав, що відповідно до протоколу від 15 лютого 2019 року № 02 на зборах проводилось голосування щодо зміни канонічної підлеглості Релігійної громади, проте новою редакцією статуту Релігійної громади впроваджено велику кількість нововведень, про які позивач та інші члени Релігійної громади, а також особи, які взяли участь у зборах 15 лютого 2019 року, не були повідомлені, та інше.
Отже, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства згідно
з наведеними нормами ГПК України, оскільки у цьому випадку існує спір між релігійною організацією та її учасником щодо управління такою юридичною особою.
Проте у справі, яка переглядається, вищевикладене залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій, які, належним чином не дослідивши питання юрисдикції спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену
до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом»
у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За таких обставин, не вирішуючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судових рішень вимогам статті 263 ЦПК України та їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень
із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Ураховуючи незаявлення позивачами вимог про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, новий розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 255, 256, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня
2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, управління культури, національностей, релігії та туризму Волинської обласної державної адміністрації, Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» про визнання протиправним та скасування підпункту 3 пункту 1 розпорядження виконуючого обов'язки голови Волинської обласної державної адміністрації від 11 липня 2019 року
№ 384, визнання незаконною та зобов'язання скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів Релігійної організації від 15 лютого 2019 року закрити.
Повідомити ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції господарських судів.
Роз'яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов