06 вересня 2022 року
справа №380/5964/22
провадження № П/380/5999/22
Львівський окружний адміністративний суд
у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Омельян Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сокільницької сільської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98; код ЄДРПОУ 38057086), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції у Львівській області, а саме: ненадання достовірної інформації на запит на отримання публічної інформації від 02.12.2021;
- зобов'язати відповідача надати достовірну інформацію на запит від 02.12.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.12.2021 звернувся до відповідача із електронним запитом на отримання публічної інформації щодо надання точної дати (або періоду) коли саме співробітники ДЕІ виявили, що сміттєзвалище за супермаркетом «АТБ» по вулиці Зубрівській 4 є ліквідованим. На адресу електронної пошти позивача надійшов документ №03-6879 від 07.12.2021, де зазначено, що ліквідацію зазначеного сміттєзвалища встановлено під час проведення перевірки Сокільницької сільської ради в період з 12.05.2021 по 21.05.2021. Однак, відповідно до інформації з документа №1770 від 28.07.2021 наданого позивачу Сокільницькою сільською радою стало відомо, що зазначене сміттєзвалище було ліквідовано лише 25.05.2021, навантаження сміття проводило КП «Сокільничанка». Відповідно до інформації наданої КП «Сокільничанка» наданої у довідці №40 від 16.09.2021 підтверджено, що ліквідацію сміттєзвалища за орієнтованими геопросторовими даними дійсно вони проводили 25.05.2021. Зазначені вище факти виключають існування одне одного одночасно і відповідач фізично не міг виявити ліквідацію звалища, яке в період з 12.05.2021 по 21.05.2021 взагалі ще не було ліквідоване. Оскільки ліквідацію сміттєзвалища було здійснено лише 25.05.2021, вказане робить надану відповідачем інформацію недостовірною. Вважаючи у зв'язку з цим свої права порушені, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою суду від 11.04.2022 відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 у справі №380/5964/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії до ухвалення рішення у даній справі.
Ухвалою суду від 11.04.2022 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 21.04.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
16.06.2022 за вх. №41411 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. З метою дослідження та з'ясування обставин у справі, просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження в засіданні суду.
16.06.2022 за вх. №41537 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сокільницької сільської ради.
Ухвалою суду від 20.06.2022 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 02 серпня 2022 року об 11:00 год.
02.08.2022 за вх. №50827 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Львівської області у період з 12.05.2021 по 21.05.2021 проведено позапланову перевірку Сокільницької сільської ради стосовно розгляду та вирішенню питань зазначених у зверненнях гр. ОСОБА_1 щодо порушення вимог законодавства з питань поводження з відходами на території Львівської області. При обстеженні на місцевості встановлено, що несанкціоноване сміттєзвалище в АДРЕСА_2 за супермаркетом «АТБ» ліквідовано. Даний факт підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.05.2021 №344/063/485. Вважає позовні вимоги необгрунтованими, оскільки лист-відповідь від 07.12.2021 містить чітку дату (період) проведеного позапланового заходу, згідно якого виявлені ліквідовані розміщення відходів.
Ухвалою суду від 02.08.2022, винесеною судом без виходу до нарадчої кімнати, внесеною у протокол судового засідання, задоволено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сокільницької сільської ради (81130, Львівська область, Львівський район, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1; код ЄДРПОУ 04369682).
03.08.2022 за вх.№51022 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
10.08.2022 за вх. №52278 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Львівській області, а саме: надання недостовірної інформації на його запит на отримання публічної інформації від 02.12.2021 ( в частині недостовірності дати або періоду проведення Інспекцією обстеження на місцевості в ході котрої встановлено, що несанкціоноване сміттєзвалище в АДРЕСА_2 за супермаркетом «АТБ» (геопросторові дані 49.779636, 23.978037) - ліквідовано);
- зобов'язати відповідача надати достовірну інформацію на його запит від 02.12.2021.
15.08.2022 за вх. №53063 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. зазначив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не подано жодного аргументу чи доказу, який би спростовував доводи позовної заяви. Крім цього, долучено Акт №344/063/485 в якому є недостовірна інформація, яка прямо суперечить відомостям Сокільницької сільської ради, викладених у документах №1770 від 28.07.2021 та №40 від 16.09.2021.
В засіданні суду, яке відбулось 18.08.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 18.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
05.09.2022 за вх. №57156 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення. Зазначив, що у відповіді на звернення відповідача, яке зареєстроване під №1527 від 19.07.2022, було повідомлено про те, що 21.05.2021 під час перевірки інспекцією, при обстеженні території АДРЕСА_2 за супермаркетом «АТБ» встановлено несанкціоноване сміттєзвалище, документи про ліквідацію згаданого сміттєзвалища було оформлено 25.05.2021.
06.09.2022 за вх. №57269 від позивача надійшли письмові пояснення. Вважає, що відповідач та третя особа надають до суду суперечливі відомості і докази, які не відображають дійсних обставин справи, такі докази є недостатніми.
Позивач позовні вимоги в засіданні суду підтримав, просив суд позов задоволити.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити.
Третя особа явки в засідання суду не забезпечила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 28.04.2021 подав скаргу на ім'я Голови Держекоінспекції України де повідомив, що сміттєзвалище в селі Сокільники по вулиці Зубрівській 4 за супермаркетом «АТБ» так і перебуває на місці і є неліквідованим, також зазначив що вбачає в цій ситуації факт невжиття належних заходів зі сторони Держекоінспекції у Львівській області, адже вже попередньо звертався та повідомляв інспекцію про вказане сміттєзвалище. Також, у скарзі зазначив орієнтовні геопросторові дані знаходження сміттєзвалища - 49.776936,23.978037.
У відповіді №03-2761 від 24.05.2021 на скаргу позивача відповідач повідомив, що під час обстеження на місцевості виявлено, що сміттєзвалище з геопросторовими даними 49.776936.23.978037 про яке позивач повідомив у скарзі від 28.04.2021 ліквідоване.
Листом від 28.07.2021 №1770 Сокільницькою сільською радою повідомлено, що сміттєзвалище в селі Сокільники за «АТБ» було ліквідоване 25.05.2021, навантаження сміття проводило КП «Сокільничанка». Відповідно до наданої КП «Сокільничанка» довідки №40 від 16.09.2021 року підтверджено, що ліквідацію сміттєзвалища за орієнтовними геопросторовими даними проведено 25.05.2021.
02.12.2021 позивач звернувся до відповідача із електронним запитом на отримання публічної інформації щодо надання точної дати (або періоду) коли саме співробітники ДЕІ виявили, що сміттєзвалище за супермаркетом «АТБ» по вул, Зубрівській 4 є ліквідованим.
Листом №03-6879 від 07.12.2021 скерованим на електронну пошту позивача, повідомлено, що ліквідацію зазначеного сміттєзвалища встановлено під час проведення перевірки Сокільницької сільської ради в період з 12.05.2021 по 21.05.2021.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача із бездіяльністю відповідача в частині порушення права ОСОБА_1 на інформацію, яка полягає у ненаданні достовірної інформації на його запит від 02.12.2021, у зв'язку з чим позивач просить захистити його порушене право шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Вирішуючи дану адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно із ст. 2 цього ж Закону, основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Згідно із ст. 3 цього ж Закону, основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Відповідно до ст. 4 цього ж Закону, суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Згідно із ст. 5 цього ж Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно із ст. 7 цього ж Закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Відповідно до положень Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року №2297-VI (далі - Закон № 2297), цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Положеннями статті 2 Закону № 2297 визначено, що володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.
При цьому, відповідно до зазначеної вище статті, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон №2939)
Відповідно до статті 1 Закону № 2939, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Стаття 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.
Так, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Відповідно до положень статті 6 Закону № 2939, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 10 Закону № 2939, кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною 1 статті 13 Закону № 2939 встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені обов'язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Положеннями статті 19 Закону №2939 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до статті 20 Закону № 2939, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 2939, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону № 2939, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що публічна інформація, як вид інформації виокремлена з-поміж інших за такими ознаками: вона має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; вона отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; вона перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Відсутність якоїсь із цих ознак має означати, що така інформація не є публічною. При цьому означення «публічна» не звужено повною відкритістю, доступністю інформації. Створені в процесі діяльності суб'єкта владних повноважень документи можуть містити як відкриту інформацію, так і інформацію з обмеженим доступом, яка, однак, не втрачає у зв'язку із цим ознаки публічної. Обов'язок розпорядника інформації надати на запит інформацію, яка є в його володінні, презюмується.
Статтею 23 цього ж Закону регулюється право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.
Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 24 цього ж Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
1) ненадання відповіді на запит;
2) ненадання інформації на запит;
3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;
6) несвоєчасне надання інформації;
7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
8) нездійснення реєстрації документів;
9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 02.12.2021 звернувся до відповідача із запитом на отримання інформації, просив: повідомити точну дату (або період) проведення обстеження на місцевості в ході котрої встановлено, що несанкціоноване сміттєзвалище в с. Сокільники по вул. Зубрівська. 4 за супермаркетом «АТБ» (геопросторові дані 49.776936, 23.978037) - ліквідовано.
З поданого до Державної екологічної інспекції у Львівській області запиту на отримання інформації вбачається, що запитувана позивачем інформація не є в розумінні наведених правових норм конфіденційною.
Як встановлено судом з матеріалів справи, запит позивача від 02.12.2021 адресовано Державній екологічній інспекції у Львівській області.
Відповідачем розглянуто вказаний запит та надіслано позивачу відповідь №03-6879 від 07.12.2021 та повідомлено, що інспекцією в період з 12.05.2021 по 21.05.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства Сокільницькою сільською радою щодо несанкціонованих сміттєзвалищ, які виявлені на території сільської ради, зокрема за вищезгаданою адресою. Згідно обстеження території Сокільницької сільської ради за вищезазначеною адресою встановлено, що несанкціоноване розміщення відходів ліквідовано.
Щодо посилання позивача на недостовірність відомостей, які були надані представником Державної екологічної інспекції у Львівській області на запит від 02.12.2021 у зв'язку з тим, що відповідач в період з 12.05.2021 по 21.05.2021 виявив ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища за «АТБ» в селі Сокільники в рамках позапланової перевірки, хоча фактична ліквідація цього сміттєзвалища відбулася лише 25.05.2021, суд зазначає.
Судом не враховуються відповідні аргументи позову, оскільки позивач по суті отримав запитувану інформацію, якою володів відповідач.
Надана позивачу інформація підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №344/03/482 від 21.05.2021.
На переконання суду, ті обставини, що надана відповідачем відповідь не задовольнила очікування позивача, не може свідчити про протиправність такої відповіді, оскільки по суті відповідачем надано запитувану позивачем інформацію та конкретизовано окремі деталі в листі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, тобто неповні або перекручені.
Неповною є інформація, яка задовольняє лише частину запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту.
Суд зауважує, що в п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Норми Закону № 2939-VI регулюють відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Тобто, розпорядник може надати ту інформацію, яка була ним створена в процесі здійснення своїх владних управлінських функцій відповідно до законодавства, вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Такої правової позиції притримується також Велика Палата Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 9901/925/18.
Суду вважає, що розпорядник публічної інформації має обов'язок надати ту публічну інформацію, якою він володіє, і яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях. Вжиття заходів для того, щоби створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації. Тому розпорядник не може нести тягар відповідальності за ненадання запитувачу інформації, якої нема в його володінні
Схожу правову позицію висловив Верховний суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 9901/925/18 і від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20).
Незгода з відповіддю відповідача щодо розгляду його запиту не може бути підставою для визнання наслідків такого розгляду проявом протиправних дій, оскільки наведені позивачем аргументи набули оцінки з боку відповідача, відтак, станом на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що права позивача на достовірну інформацію порушені.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем надано відповідь на запит позивача, виходячи із наявної у нього інформації, та не допущено порушень законодавства, які б призвели до обмеження права позивача на інформацію
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 11.04.2022 судом відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 у справі №380/5964/22 до ухвалення рішення у даній справі.
Таким чином, оскільки у задоволенні позову відмовлено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача судового збору, розмір якого, з урахуванням заявлених позовних вимог, становить 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сокільницької сільської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок до Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.09.2022.
Суддя Сподарик Н.І.