про залишення позовної заяви без руху
12.09.2022 р. Справа № 914/2140/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця», м. Львів,
предмет позову: зобов'язання вчинити дії щодо надання документів товариства за 2016 - 2018 роки,
підстава позову: ненадання документів на запит позивача,
встановив:
07.09.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» про зобов'язання вчинити дії щодо надання документів діяльності товариства за 2016 - 2018 роки.
09.09.2022 представником позивача подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає про наявність підстав для залишення позову без руху та зазначає таке.
Статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до позовної заяви та документи, як додаються до позовної заяви. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. А згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У тексті позовної заяви здійснюється посилання на протокол № 6 зборів учасників товариства та на обставину проведення державної реєстрації змін в реєстрі про юридичну особу, на рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 у справі № 13/188. Проте, зазначені документи до позовної заяви не подано.
Крім цього, позивач стверджує, що з лютого 2004 є учасником товариства, проте подає докази її участі в товаристві лише станом на 08.11.2018, актуальних відомостей не подано.
Також суд звертає увагу позивача, що до матеріалів справи не долучено належних доказів надіслання відповідачу позовної заяви. Так, відповідно до ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
До матеріалів справи долучено опис вкладення в цінний лист (ідентифікатор поштового відправлення 0505072707375) з відбитком поштового штампу з датою 03.05.2022. Позовна заява від 22.03.2022 подана суду 07.09.2022. Суд зауважує, що у провадженні судді ОСОБА_2 перебували справи № 914/868/22 та № 914/1515/22, відповідно до яких постановлено ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» про зобов'язання вчинити дії щодо надання документів діяльності товариства за 2016 - 2018 роки. Саме до позовних заяв у вказаних справах позивач долучав той самий доказ надіслання позовної заяви з додатками іншій стороні, з тим самим ідентифікатором поштового відправлення. Тобто, до позовної заяви, поданої суду 07.09.2022, не долучено належних та актуальних доказів надіслання позовної заяви, о подана до суду.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд зауважує, що предметом позову є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» надати учаснику товариства ОСОБА_3 копії документів за 2016, 2017 та 2018 роки, про отримання яких позивач звертався до товариства відповідно до заяви від 22.10.2021.
Згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до Господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно, за подання до суду позовної заяви у даній справі позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
Проте, позивач не подав доказів слати судового збору. Натомість, 09.09.2022 подано клопотання про звільнення від сплати судового збору з тих підстав, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, з 01.07.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 508,00 грн, сплаті підлягає судовий збір у розмірі 7 524,00 грн, що є надмірним тягарем для позивачки. До клопотання долучено копію паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків - про відсутність доходів ОСОБА_1 у періоди 2018, 2019, 2020 та 2021 років, довідки відділення Пенсійного фонду України про доходи, видані пенсіонеру ОСОБА_1 , стосовно пенсії за періоди жовтень 2018 - березень 2019, січень - травень 2020, 2021 та січень - квітень 2022 роки, довідку АТ «Державний ощадний банк України» філії Львівського обласного управління про відсутність відкритих депозитних рахунків на ім'я ОСОБА_1 станом на 30.09.2021 та про наявність пенсійного рахунку, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.09.2022 про арешт нерухомого майна позивача з 12.09.2014.
Так, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Позивачем у справі є фізична особа, тому, суд враховує суму річного доходу позивача та порівнює його із сумою судового збору, що підлягає сплаті. Так, згідно з довідкою про дохід позивача за 2021 такий становить 49 854,30 грн, тоді як судовий збір у даній справі - 2 481,00 грн, який не перевищує 5 % від річного доходу позивача (2 492,715 грн, що зазначає і позивач у клопотанні).
Позивач безпідставно стверджує про прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2 508,00 грн, адже відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Крім цього, обставина про арешт нерухомого майна позивача з 12.09.2014 не підтверджує тяжкого майнового стану позивача в частині сплати судового збору в мінімальному розмірі.
Також суд звертає увагу, що позивачем повторно визначено розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви, на свій розсуд, без врахування чинних і законних ухвал суду, які постановлялися у справах № 914/868/22 та № 914/1515/22.
Враховуючи зазначене, передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі немає.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.02.2022 у справі № 910/11027/18в казала, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення, розстрочення, чи зменшення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо). Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім'ї, довідки про склад сім'ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом у зазначених вище нормах дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону, тобто в даному випадку на заявника.
Судом вище встановлено, що позивачем не доведено наявності у нього законних підстав для звільнення від сплати судового збору.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надати позивачу можливість усунути допущені недоліки шляхом надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі - 2 481,00 грн; надання доказів на підтвердження зазначених у позовній обставин щодо того, що позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця», щодо протоколу № 6 зборів учасників товариства, доказів проведення державної реєстрації змін в реєстрі про юридичну особу, рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 у справі № 13/188; надання належних доказів надіслання відповідачу позовної заяви з додатками.
Суд звертає увагу, що позивачем втретє подано ту саму позовну заяву від 22.03.2022, стосовно якої суд уже вказував виявлені недоліки, проте, такі позивачем при повторному зверненні до суду проігноровані.
Крім цього, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд наголошує на необхідності добросовісного дотримання процесуальних вимог при реалізації стороною своїх прав, адже відповідно до ч. 1 ст. 131, ст. 135 Господарського процесуального кодексу України у випадку виявлення зловживання процесуальними правами суд наділений повноваженнями постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи (як з учасника справи, так і з його представника) штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
1. У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору від 05.09.2022 (вх. № 2894/22 від 09.09.2022) відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 914/2140/22 залишити без руху.
3. Встановити ОСОБА_1 строк - 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі - 2 481,00 грн; надання доказів на підтвердження зазначених у позовній обставин щодо того, що позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця», щодо протоколу № 6 зборів учасників товариства, доказів проведення державної реєстрації змін в реєстрі про юридичну особу, рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 у справі № 13/188; надання належних доказів надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, поданої суду 07.09.2022.
4. У випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Матвіїв Р.І.