Справа №760/27760/21 2/760/5189/22
08 вересня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді- Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омелько Г.Т.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд -
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів та просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 20 000,00 гривень щомісячно, але неменше мінімуму на дитину відповідного віку.
Посилається в позові на те, що рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 01.03.2021 розірвано шлюб між нею та відповідачем.
Вказує, що від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що від моменту, коли діти почали проживати з нею, відповідач не сплачував аліменти, хоча нею регулярно направлялись на адресу відповідача відповідні листи, які частково залишилися відповідачем без уваги.
Так, лише 26.08.2021 відповідач сплатив суму аліментів у розмірі 2395,00 грн., 24.09.2021 сплатив суму аліментів у розмірі 2395,00 грн., попри те, що ще з березня 2021 року діти почали проживати з нею.
Станом на момент звернення до суду від відповідача не надходило жодної пропозиції про те, що він бажає брати участь в утриманні своїх дітей в грошовій або натуральній формах.
Вказує, що з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 07.05.2021 №679/Т/26-15-5804-09 вбачається, що відповідач працевлаштований в ТОВ «МІК» (ЄДРПОУ 30105738) і отримує заробітну плату в розмірі за ІІІ квартал 2020 року - 14 534,00 грн., а за ІV квартал 2020 року - 15 090,00 грн.
Також стверджує, що відповідач отримував оплату своєї роботи в т.ч. готівкою і така оплата становила щонайменше від 25 до 30 тис. грн.. щомісяця, а ТОВ «МІК» має відношення до фіктивного підприємництва, що підтверджується, зокрема існуванням кримінального провадження №32021100000000097. Таким чином, фактичні доходи відповідача становлять суму більшу, ніж він отримує з офіційних джерел.
Крім того, посилається на те, що, що вiдповiдач є власником квартири АДРЕСА_1 , як власник зобов'язаний утримувати Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а також на постійній основі використовує у своїх цілях транспортний засіб AUDI A8, д.н.з. НОМЕР_1 та винаймає для його стоянки гараж № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_3.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.
12.11.2021 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків з уточненою позовною заявою, в якій позивачем конкретизовано позовні вимоги.
Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Ухвалою від 03 лютого 2022 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, відмовлено.
04.02.2022 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з нього аліменти у розмірі по 50% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, тобто в розмірі 2618 грн. на двох дітей до досягнення ними повноліття.
В обгрунтування вказав, що визнає обставини, викладені в позовній заяві, а саме щодо: перебування у шлюбі з позивачем в період з 16.10.2004 по 04.04.2021 та розірвання шлюбу рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 760/28540/20; наявності спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; проживання дітей з позивачем; сплату ним аліментів на двох дітей (за квітень 2021 року в розмірі 2395 грн., за травень 2021 року в розмірі 2395 грн., за червень 2021 року в розмірі 2395 грн., за липень 2021 року в розмірі 2510 грн., за серпень 2021 року в розмірі 2510 грн.); належність йому квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 .
Окрім того, вказує, що після припинення проживання дітей разом ним, продовжував їх утримувати, сплачуючи кошти за їх заняття з репетиторами та надсилаючи дітям гроші на їх банківські рахунки, а саме: в травні 2021 року - 2840 грн.; в червні 2021 року - 3400 грн.; в липні 2021 року-2000 грн.; в серпні 2021 року-1200 грн.; в жовтні 2021 року-800 грн.; в листопаді 2021 року - 400 грн.; в грудні 2021 року - 1400 грн.
Зазначає, що позивач безпідставно стверджує про наявність у нього додаткових доходів та високе матерiальне становище. Дана інформація спростовується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з 1 кварталу 2010 року по 2 квартал 2021 року. З даних відомостей вбачається, що він не є фізичною особою - підприємцем, а отримує дохід лише у виді заробітної плати в ТОВ «МІК», де за період з сiчня по червень 2021 року отримував від 5037 до 6047 грн. на місяць. При цьому, інформація про доходи за попередні роки з 2010 по 2020 рiк також вказує на його скрутний матеріальний стан.
Твердження позивача про наявність у його власності транспортного засобу АУДІ А8, моделi 1995 року та гаража не вiдповiдає дійсності та не підтверджується жодними наданими позивачем доказами.
Також посилається на те, що наведений позивачем розрахунок його витрат є абсурдним та грунтується виключно на припущеннях позивача, а жодних витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи він не вчиняв.
Зазначає, що через низький рівень доходів вимушений користуватися кредитними коштами від АТ «КБ «ПриватБанк». Так, станом на 27.01.2022 з кредитного ліміту в 50.000 грн. за кредитною карткою Універсальна, він використав 46 561,01 грн. кредитних коштів, тобто має значну кредиторську заборгованість, що підтверджується довідкою АТ «КБ «ПриватБанк» від 27.01.2022.
Вказує, що позивач зазначає, нібито він отримує готівку через свої карткові рахунки в ПриватБанку: НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 . Проте довідкою АТ «КБ «ПриватБанк» від 01.02.2022 підтверджується, що він не має таких рахунків в АТ «КБ «ПриватБанк».
Окрім того, на думку відповідача, позивач надає суду недостовірну інформацію про нібито наявність у нього грошових коштів на рахунках в «МоноБанк» (АТ «Універсал Банк») та ПАТ «МТБ Банк», оскільки в цих банках він не має жодних рахунків, що зокрема, підтверджується довідкою ПАТ «МТБ Банк» від 04.02.2022.
При цьому, зазначає, що твердження позивача про понесені нею витрати на утримання дітей в розмірі в середньому 31 918 грн. щомісяця не підтверджується жодними чеками, квитанціями або іншими доказами, а тому стороною позивача всупереч положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено даної обставини, на яку вона посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи вищенаведене, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів у розмірі 20 000,00 грн. щомісяця є необгрунтованими з огляду на дійсні потреби дітей та його можливості як платника аліментів, а тому, враховуючи його матеріальне становище та рівень доходів, просить задовольнити вимоги частково.
16.02.2022 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Посилається на те, що визначена відповідачем сума на утримання двох дітей не може їх забезпечити. Так, для утримання дітей необхідна у загальному розмірі близько 47 678 грн. на місяць, до якої включаються витрати на: проживання - 8 418,00 грн., їжу - 7 300,00 грн., одяг - близько 6-7 тис.грн., навчання - близько 10-11 тис.грн., транспортні витрати Олександри - 200,00 грн., дозвілля - 1000,00 грн., а також, до прикладу, витрати на медичні послуги, що існували у вересні - 13 400,00 грн., витрати на придбання лінз Олександрі - 360,00 грн.
Вказує, що у період з травня 2021 року по листопад 2021 року відповідач здійснював оплати на карткові рахунки дочок, однак, здійснення відповідачем переказів коштів на карткові рахунки дітей не можна вважати сплатою аліментів, враховуючи, що у квитанціях наданих суду відповідачем не вказано призначення платежу, тобто не міститься інформації про здійснення цих платежів.
Крім того, зазначає, що у відповідача наявні витрати, котрі явно перевищують доходи отримані у вигляді заробітної плати, а тому можна дійти висновку, що останній не в повному обсязі розкриває зміст своїх доходів. Крім того, просить врахувати, що з січня 2021 року, що співпадає з періодом, коли вони з відповідачем почали проживати та вести свій побут окремо, а відповідач мав би сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, доходи відповідача, згідно з відомостями з реєстру, зменшилися на суму в розмірі 6 037 грн. на місяць.
21.02.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що твердження позивача про її регулярні середньомісячні витрати на дітей в розмірі 47 678 грн. спростовуються розміром її доходів, який становить в середньому 20 060,05 грн. в місяця, що підтверджується наданою нею довідкою про доходи, тобто в рази менший від заявленого розміру витрат.
На його переконання, позивач помилково стверджує про утримання належному йому нерухомого майна, а саме 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 , оскільки в ній проживає його сестра, яка несе всі витрати по її утриманню, а також помилково стверджує про утримання транспортного засобу та гаражу, оскільки він такими не володіє.
Також наголошує на тому, що за І квартал 2020 року ним отримано заробітну плату в розмірі 14 256,00 грн., що в середньому становило 4 752 грн. на місяць, за ІІ квартал 2020 року - у розмірі 14 256,00 грн, що в середньому становило 4752 грн. на місяць, за ІІІ квартал 2020 року - у розмірі 14 534,99 грн. на місяць, що в середньому становило 4 844,67 грн., за ІV квартал 2020 року - 15 090 грн., що в середньому становило 5 030 грн. на місяць. З січня 2021 заробітна плата зросла до 6 037 грн. на місяць. Тому твердження позивача про те, що з січня 2021 року його доходи різко зменшилися, є помилковими.
Зазначає, що не відповідає дійсності також твердження позивача про його задовільний стан здоров'я, оскільки у нього діагностовано ішемічну хворобу серця, що підтверджується консультативним висновком №187120199.
Враховуючи наведене, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування нібито своїх щомісячних витрат на утримання дітей в розмірі 47 678 грн., не надано доказів отримання ним додаткових доходів чи здійснення ним витрат, у
тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких
перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної
особи, а також враховуючи докази, що підтверджують стан його здоров'я та
матеріальне становище, вважає за доцільне стягнути з нього на користь
позивача на утримання двох дітей аліменти в розмірі 2618 грн., але не менше
ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до
досягнення дітьми повноліття.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 01 березня 2021 року у справі №760/28540/20 розірвано шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16.10.2004 в Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №2568.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_6 , виданого 28 квітня 2021 року Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 951, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_7 , виданого 28 квітня 2021 року Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 1705, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Встановлено, що діти сторін проживають разом з матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 . Договори про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно та/ або про сплату аліментів між сторонами не укладалися.
Так, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 20 000,00 грн. щомісячно, але неменше мінімуму на дитину відповідного віку, на що суд зазначає наступне.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, а набула чинності для України 27.09.1991, закріплено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27).
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК України.
Згідно ст. 180, ч.3 ст. 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснено судом за інший період.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатною особою. Так, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11..11.2021 вбачається, що відповідач працює в ТОВ «МІК» з 2020 року, має стабільну заробітну плату, а тому має можливість надавати допомогу на утримання дитини.
Суд враховує, що відповідно до Консультативного висновку №187120199 від 17.02.2022 відповідач хворіє ішемічною хворобою серця.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, суд вважає позов частково обґрунтованим.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно до ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.
Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.
Подаючи до суду відзив, відповідач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11..11.2021, з якої вбачається розмір його щомісячної заробітної плати.
Будь-яких доказів, які б спростовували розмір отримуваної відповідачем заробітної плати, позивачка суду не надала.
Окрім того, позивачка, обгрунтовуючи розмір аліментів, посилалась на належність відповідачу на праві власності транспортного засобу та гаража, однак не надала суду належних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Крім того, позивачка посилалась також на наявність у відповідача декількох рахунків в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», рахунків в інших банках та прихованого доходу. Разом з тим, дані твердження спростовується наданими відповідачем доказами, зокрема, довідкою АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 01.02.2022, довідкою ЦВ ПАТ «МТБ БАНК» від 04.02.2022, які суд приймає до уваги. Будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача доходів, які б не відповідали розміру його витрат, позивачем не надано. Відтак дані доводи позивача є необгрунтованими.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 18.10.2021 і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, а після того - за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Враховуючи обставини справи, на думку суду, вказаний розмір присуджених аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.
Позивач просить вирішити питання щодо стягнення з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу, однак не надає будь-яких доказів на підтвердження понесення нею таких витрат
За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 141, 180, 182, 183, 191, 199, 200-201 СК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 206, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_6 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 18.10.2021 і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, а після того - за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь держави 840,80 грн. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.А.Усатова