Справа № 752/9360/17
Провадження № 2/752/136/22
Іменем України
15.08.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
за участі секретаря - Ракоїд Є.І.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів,
позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів у розмірі 33500 гривень та судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.05.2014 р. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Вольцваген» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Шкода» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Інфініті» д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Інфініті» д.н. НОМЕР_3 і за заявою ОСОБА_1 МТСБУ 13.02.2015 р. здійснило регламентну виплату в розмірі 50000 гривень
Після проведення страхової виплати МТСБУ звернулось до ОСОБА_3 з регресним позовом, однак рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.01.2017 р. позов МТСБУ задоволено частково та стягнуто 16500 гривень, з посиланням на те, що матеріалами адміністративної справи № 712/8685/14-п підтверджено, що винуватцями дорожньо-транспортної пригоди були всі її учасники - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування без достатньої правової підстави, позивач просить стягнути з останнього грошові кошти в розмірі 33500 гривень, як різницю між виплаченим страховим відшкодуванням, та відшкодуванням, що стягнуто на підставі судового рішення з ОСОБА_3
14.07.2017 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суд у м. Києва відкрито провадження у справі.
19.06.2020 р. справа прийнята в провадження судді Голосіївського районного суду м.Києва відповідно до розпорядження про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи від 18.06.2020р.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
02.10.2020 р. суд постановив ухвалу про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
17.03.2021 р. суд закрив підготовче провадження.
Представником позивача подана заява про розгляд справи у відсутність представника МТСБУ та надана згода на ухвалення заочного рішення.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся судом за місцем проживання, судова повістка повернулась до суду в зв'язку з відсутністю адресата за даною адресою. В силу положень ст.ст.128, 130 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи, а отже за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи відповідно до положень ст.280 ЦПК України.
Треті особи в судове засідання не з'явились, повідомлялись за місцем проживання. Від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.05.2014 р. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Вольсваген» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Шкода» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Інфініті» д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди всі транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Відповідно до постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.09.2014 р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 було закрито в зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, однак судом встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, судом встановлено, що в діях інших водіїв даної дорожньо-транспортної пригоди вбачається невідповідність вимогам ПДР України, які знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП, а саме: в діях водія ОСОБА_5 - невиконання вимог п.13.1 ПДР України, водія ОСОБА_1 - не виконання вимог п.12.9(г) ПДР України.
В силу положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
Згідно ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з положенням ст.36.2 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
В силу положень ст.41.1 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
Як встановлено судом, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не була застрахована в зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з заявою про здійснення регламентної виплати.
13.02.2015 р. МТСБУ здійснило регламентну виплату в розмірі 50000 гривень на користь ОСОБА_1 .
В подальшому, МТСБУ звернулось до суду з регресним позовом до ОСОБА_3 і відповідно до рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.01.2017 р., яке залишено без змін на підставі ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 07.03.2017 р., суд стягнув з ОСОБА_3 на користь МТСБУ в порядку регресу витрати в сумі 16500 гривень. В іншій частині відмовив, оскільки всі учасники дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25.05.2014 р., є її винуватцями, а отже повинні нести відповідальність за її наслідки.
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
При цьому, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 , безпідставно отримав страхове відшкодування в розмірі 33500 гривень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним при зверненні до суду судовий збір.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) бюро України безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 33500 гривень, судовий збір в розмірі 1600 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, на підставі заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя