про залишення позовної заяви без руху
07 вересня 2022 року справа № 580/3936/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. перевірив матеріали адміністративної справи № 580/3936/22
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
02.09.2022 вх. №26130/22 ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення розміру ОСОБА_1 за вислугою років із 90% до 70 % грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019 під час перехунку на підставі довідки від 04.06.2021 №22/6-2367, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми за період з 01.12.2019 до момету здійснення перерахунку пенсії, виходячи з 90 % сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки від 04.06.2021 №22/6-2367, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми за період з 01.12.2019 до момету здійснення перерахунку пенсії, виходячи з 90 % сум грошового забезпечення.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2021, що набрало законної сили 17.05.2022 в адміністративній справі №580/7991/21, адміністративний позов задоволений частково: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки від 04.06.2021 №22/6-2367, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки від 04.06.2021 №22/6-2367, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 01.12.2019 до моменту здійснення перерахунку пенсії. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн (видано виконавчі листи).
Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, що за змістом і формою відрізняється від адміністративного позову у невирішеному спорі.
Відповідно до ст. 383 КАС України передбачено, що правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду у справі №520/11829/17 від 27.11.2018).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження (постанова від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 К/9901/50946/18 ЄДРСР 79365485).
Передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду належить застосуванню виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, що у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру на користь особи-позивача. Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення»: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Існує особливий порядок подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, визначений ст. 383 КАС України. Відповідно до норм вказаної статті, вирішення таких вимог здійснює суд, який приймав відповідне рішення. Вимоги щодо невиконання відповідачем рішення адміністративного суду або його дії щодо неналежного виконання такого рішення належать розгляду судом, що постановив вказане рішення, в порядку розгляду питань, що пов'язані із виконанням рішення суду.
Варто зазначити, що у разі незгоди із діями відповідача, що вчинені на виконання судового рішення, позивач має звернутися до суду не із позовною заявою, а із відповідною заявою у порядку, визначеному статтею 383 КАС України з урахуванням вимог статті 167 КАС України.
У позові не обгрунтовано протиправність дій відповідача у контексті частини першої вимоги «та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми» за критеріями частини 2 статті 2 КАС України, не зазначено статтю, пункт нормативно-правового акта - про яку саме норму права йдеться у контексті неправомірності «зменшення розміру пенсії з 90 % до 70%» під час здійснення перерахунку пенсії, не окреслюється зміст і характер порушеного права чи охоронюваного інтересу позивача у зв'язку із обраним способом захисту.
Відповідно до ч.4. ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем не надано доказів про здійснення перерахунків на виконання рішень суду (справи № 580/6254/21 про обмеження пенсії з 01.01.2016 та №580/7991/21 за довідкою від 04.06.2021 №22/6-2367) у контексті доводів адміністративного позову «моє порушене право захищене».
Велика Палата Верховного Суду у п.31 постанові у справі №240/5401/18 висновує: п.31 - застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України; п.39 - Суд вирішує цей спір у межах наявного правового регулювання, яке не містить положень щодо перегляду (зміни) при перерахунку пенсій її відсоткового значення від розміру грошового забезпечення.
У справі №580/6254/21 Черкаський окружний адміністративний суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що була обчислена з дати призначення з 26.12.2005 у розмірі 90% сум грошового забезпечення.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, позаяк здійснюватиметься примусове виконання рішення.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, що серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі Brumarescu проти Румунії).
Згідно ч. 2, 4 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Додані до позову копії документів належним чином не засвідчені (ч. 2 ст. 94 КАС України, ДСТУ 4163:2020), а саме не зазначено про відповідність копії оригіналу, особи, яка засвідчила копію, її підпису та дати засвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 123, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом обгрунтування змісту характеру порушеного права, розрахунків на підтвердження доводів про неправомірне обмеження пенсії, засвідчених в установленому порядку додатків до позову, доказів здійснення судового контролю у вирішених справах.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА