Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 вересня 2022 р. Справа № 520/4557/22
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ОСОБА_2 , полковника поліції від 07.04.2022 року № 193 о/с, яким звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0083122/, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області;
- поновити на посаді лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0083122/, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток, починаючи з дня, наступного після звільнення, 08.04.2022 року, до дня поновлення на роботі без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків;
- рішення прийняти до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ начальника ОСОБА_2 , полковника поліції від 07.04.2022 року № 193 о/с, яким звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0083122/, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки з огляду на норми Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, звільнення зі служби - є крайнім заходом, який застосовується до працівника поліції і лише у разі, коли інші заходи дисциплінарного впливу на нього - не вирішили завдань перевиховання поліцейського та взагалі самих складових та принципів покладено на нього дисциплінарного стягнення. Крім того, як вважає позивач, порушено процедуру проведення службового розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ, проведено не об'єктивно, упереджено та без належної оцінки дійсних обставин. З оскаржуваним наказом його не ознайомлено під підпис, Витяг з наказу він отримав лише у відповідь на адвокатський запит. На думку позивача, вищезазначені обставини свідчать про протиправність його звільнення та є підставами для задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 06.06.2022 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана на офіційну електронну адресу відповідача та отримана його уповноваженим представником, що підтверджується електронною роздруківкою.
23.06.2022 року представником відповідача надіслано на електронну адресу суду відзив на позов (а.с. 70 - 76), в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що службовим розслідуванням, проведеним на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 01.04.2022 № 519, установлені та підтверджені факти вчинення дисциплінарного проступку з боку інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у порушені вимог п. 1, 2, 6 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту НП України (в частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, невиконання зобов'язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України), вимог ч. 1 ст. 17 Закон України “Про правовий режим воєнного стану”, вимог п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” та розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 № 2В (в частині не дотримання вищевказаних вимог та перебування 31.03.2022 на вулиці у м. Красноград Харківської області під час дії комендантської години), вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” (в частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов'язків), вимог ч. 1 ст. 8 Закону України “Про Національну поліцію” (позивач діяв не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України). Враховуючи вищевикладене, ГУ НП в Харківській області правомірно, за достатності законодавчо визначених підстав, прийнято спірний наказ від 07.04.2022 року № 193 о/с про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Зважаючи на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Також, на виконання ухвали суду від 06.06.2022 року представником відповідача надано витребувані документи, а саме матеріали службового розслідування та довідку про середній заробіток за останні два календарні місяці перед звільненням ОСОБА_1 зі служби в поліції.
05.07.2022 року позивач надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив, в якій підтримав свою правову позицію, викладену позовній заяві. У зв'язку з чим просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Також, 07.07.2022 року та 20.07.2022 року позивач надіслав до суду додаткові пояснення по справі разом з доданими до них документами.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Так, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2500-IX від 15.08.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року.
Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши матеріали справи, зміст відзиву на позов, відповіді на відзив, а також додаткових пояснень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, за фактом події, яка мала місце 31.03.2022 року за участі лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, на підставі наказу Головного управління НП в Харківській області від 01.04.2022 року № 519 (а.с. 81) призначено та проведено службове розслідування у відношенні останнього (а.с. 44 - 46).
За результатами службового розслідування інспекторами 06.04.2022 року складено висновок службового розслідування, затвердженого наказом начальника ГУ НП в Харківській області від 06.04.2022 року (а.с. 37 - 43).
У висновку службового розслідування зазначено, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час. Розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 року №2В (зі змінами) на території Харківської області, зокрема, у місті Красноград, Харківської області введена комендантська година з 20.00 год. до 06.00 год.
Так, в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією установлено, що 31.03.2022 року до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка за підписом заступника начальника УП ГУНП в Харківській області - начальника ВСР майора поліції Сергія Денисенка про те, що цього ж дня з Красноградського РВП ГУНП в Харківській області (ЄО № 185 від 31.03.2022) надійшла інформація про те, що 31.03.2022 року приблизно о 21.45 год. у м. Красноград Харківської області під час дії комендантської години, територіальною обороною було виявлено інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції № 1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції, який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, поводив себе зухвало та погрожував вогнепальною зброєю, як працівникам територіальної оборони, так і працівникам Красноградського РВП ГУНП в Харківській області (а.с. 47 - 48).
З метою з'ясування обставин події, були опитані представники територіальної оборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В телефонній розмові працівник тероборони ОСОБА_3 пояснив, що 31.03.2022 приблизно о 22.00 год. під час дії комендантського часу ним спільно з ОСОБА_4 , здійснювалось патрулювання м. Красноград, Харківської області в якості територіальної оборони, де під час руху було виявлено чоловіка разом з жінкою. Під'їхавши до даних громадян, не встигнувши вийти з автомобіля, невідомий чоловік відразу назвав пароль і не дочекавшись “відгуку” відповіді на нього, громадянин схопив свій пістолет та призвів його у готовність, а саме: дослав патрон до патронника. Вийшовши з автомобілю, після дій невідомого громадянина вони також дослали патрон до патронника та останньому назвали “відгук” відповідь на пароль. Невідомому громадянину надали вимогу пред'явити свої документи, який надав посвідчення, де було зазначено, що він є працівником поліції ОСОБА_1 , проте перевірити справжність його посвідчення не було можливості та останнього було відпущено.
Через декілька хвилин проїжджав поруч наряд поліції Красноградського РВП, якому вони доповіли ситуацію, яка трапилась та було прийнято рішення спільно з працівниками РВП знайти даного працівника та перевірити його документи відповідними компетентними органам, які зможуть перевірити їх справжність. Проїхавши певну відстані вони разом з працівниками Красноградського РВП виявили ОСОБА_1 , під'їхали до нього та останній знову почав хапатись за зброю та призвів його у готовність, а саме дослав патрон до патронника. Працівники Красноградського РВП відреагували відповідно. У подальшому після розмови ОСОБА_1 заховав зброю та прослідував з працівниками поліції для встановлення більш детальних обставин події.
Опитаний в телефонній розмові представник тероборони ОСОБА_4 надав пояснення, аналогічні поясненням іншого представника тероборони ОСОБА_3 .
Також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що при спілкуванні з ОСОБА_1 було встановлено, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння, від останнього з ротової порожнини відчувався запах алкоголю, а також при спілкуванні з ними та працівниками поліції останній поводив себе зухвало. Крім цього, ОСОБА_1 порушував комендантську годину.
Так, опитані інспектори ВРПП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та поліцейський BPПП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області капрал поліції ОСОБА_7 пояснили, що 31.03.2022 близько 21:45 під час несення служби на території м. Красноград до них під'їхали працівники територіальної оборони та повідомили, про підозрілого чоловіка, який перебував на вулиці під час дії комендантської години, представлявся працівником поліції, поводив себе підозріло та мав при собі вогнепальну зброю. Під час відпрацювання вказаної інформації останнього було знайдено, який виявився працівником відділення поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Останній мав ознаки алкогольного сп'яніння та мав наміри застосувати свою вогнепальну зброю відносно поліцейських Красноградського РВП. ОСОБА_1 було доставлено до районного відділу поліції для з'ясування обставин, де йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Копії пояснень надані разом з висновком службового розслідування, які містяться в матеріалах справи (а.с. 58 - 63).
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу “Drager” та у КПП “Красноградська центральна районна лікарня” лейтенант поліції ОСОБА_1 відмовився. Акт про відмову від добровільного проходження медичного освідування також наданий разом з висновком службового розслідування, який міститься в матеріалах справи (а.с. 55).
У висновку службового розслідування також зазначено, що опитаний т.в.о. начальника відділення поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській підполковник поліції ОСОБА_8 пояснив, що 31.03.2022 року лейтенант поліції ОСОБА_1 був вихідний після добового чергування та у цей день вирушив до м. Красноград до своєї родини. Копії пояснень також містяться в матеріалах справи (а.с. 53 - 54).
Лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що 31.03.2022 року о 07.00 год. він закінчив добове чергування та поїхав разом з дружиною до м. Красноград до знайомих, які допомагають його родині. Дійсно перебував на вулиці у період дії комендантської години, оскільки заблукав по дорозі. Близько 19.45 у м. Красноград він та його дружина йшли з квартири знайомих до тимчасового місця проживання, яке знаходилось у цьому ж місті. Через деякий час вони були зупинені працівниками територіальної оборони, які з його слів, поводили себе зухвало та погрожували автоматичною зброєю. Він привів свою табельну вогнепальну зброю у готовність та спитав працівників пароль. Почувши вірний відгук на пароль, він надав для ознайомлення своє службове посвідчення. Після того, як він надав своє службове посвідчення його відпустили, проте через деякий час його зупинили працівники Красноградського РВП, які також поводили себе зухвало, стверджували, що він має ознаки алкогольного сп'яніння, та перебуває на вулиці під час дії комендантської години. Після цього його доставили до районного відділу поліції, де у нього відібрали особисті речі та табельну вогнепальну зброю.
Також ОСОБА_1 зазначив, що спиртні напої він не вживав, проте вживав заспокійливі ліки. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, оскільки не бачив у цьому сенсу. Копії пояснень надані разом з висновком службового розслідування, які містяться в матеріалах справи (а.с. 49 - 52).
Частиною 6 статті 46 Закон України “Про Національну поліцію” застосування вогнепальної зброї без попередження допускається: при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї; у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров'ю людей; якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу; якщо особа чинить збройний опір; для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
Як зазначено у висновку службового розслідування, жодний із цих випадків, а також інших підстав, визначених ст. 46 Закон України “Про Національну поліцію” 31.03.2022 року м. Краснорад, Харківської області у лейтенанта поліції ОСОБА_1 з територіальною обороною м. Красноград, Харківської області гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 не виникав.
Крім цього, лейтенант поліції ОСОБА_1 по відношенню до громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконав вимоги ч. 5 ст. 46 Закон України “Про Національну поліцію”, а саме без попередження зняв зі своєї вогнепальної зброї запобіжник та дослав патрон до патронника.
У подальшому лейтенант поліції ОСОБА_1 продовжив свої вищевказані протиправні дії по відношенню до працівників Красноградського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантів поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та капрала поліції ОСОБА_7 , а саме мав наміри застосувати свою вогнепальну зброю відносно останніх, хоча жодних випадків та підстав відповідно до вимог ч. 4, 6 ст. 46 Закон України “Про Національну поліцію” не виникало, тим паче оскільки працівники Красноградського РВП ГУНП в Харківській області перебували на службовому автомобілі, з проблисковими маячками, у однострої поліцейських, з вогнепальною зброєю.
Таким чином, дані дії лейтенанта поліції ОСОБА_1 також свідчить про порушення останнім вимог: п. 1 ч. 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказ МВС України від 01.02.2016 року № 70, поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний: знати та точно виконувати вимоги, встановлені цією Інструкцією; та п. 2 ч. 6 розділу IV Інструкції, під час несення служби категорично забороняється: вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Недбале або необережне поводження зі зброєю, особливо якщо матрон знаходиться в патроннику, може призвести до випадкового пострілу.
На підставі зібраних під час службового розслідування матеріалів інспекторами встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у порушені:
1) вимог п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - в частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, невиконання зобов'язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також невиконання своїх посадових (функціональних) обов'язків;
2) вимог п. 5 ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 17 Закон України “Про правовий режим воєнного стану”, розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 року № 2В - в частині не дотримання вищевказаних вимог та перебування 31.03.2022 року на вулиці у м. Красноград, Харківської області під час дії комендантської години;
3) вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” - в частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов'язків;
4) вимог ч. 1 ст. 8 Закону України “Про Національну поліцію” - діяв не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного дисциплінарною комісією вирішено застосувати до інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського РУГІ № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 06.04.2022 року №237 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області", за вчинення дисциплінарного проступку, факти якого установлені службовим розслідуванням, застосовано до інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. (а.с. 64 - 65).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.04.2022 року №193 о/с звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0083122/, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с. 77).
Вважаючи необґрунтованим наказ ГУНП в Харківській області від 07.04.2022 року №193 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція позивача з цього приводу, викладена ним в позовній заяві, зводиться до того, що ГУ НП в Харківській області формально застосувало норми чинного законодавства України, оскільки позивач Присяги на вірність Українському народові не порушував, будь - яких протиправних дій не здійснював. Крім того, зі спірним наказом ГУ НП в Харківській області від 07.04.2022 року №193 о/с про звільнення позивача не ознайомлено, Витяг з нього він отримав лише після звернення до відповідача з адвокатським запитом. Позивач також зазначив, що за час роботи в органах поліції до будь - якої відповідальності не притягувався, поряд з цим має численні подяки та винагороди.
Крім того, в письмових поясненнях від 20.07.2022 року (Вх. №01-26/27825/22) ОСОБА_1 також зазначив, що 31.03.2022 року об 07:00 год. він змінився з добового наряду та поїхав до міста Красноград Харківської області, куди була евакуйована його родина. Того дня склались непередбачувані обставини через те, його родину попросили терміново покинути помешкання, в якому вони тимчасово зупинились. Через велику кількість внутрішньо переміщених осіб в місті Красноград, позивач разом зі своєю родиною знайшли тимчасовий прихисток (помешкання) лише ввечері 31.03.2022 року, через що не встигли до настання комендантської години перенести свої речі до нового помешкання, тому його переміщення разом з дружиною в комендантську годину було вимушеним. Стосовно спілкування з працівниками територіальної оборони та поліцейськими, які його разом з дружиною зупинили 31.03.2022 року приблизно об 21.45 год. у місті Красноград Харківської області під час дії комендантської години зазначив, що сказав пароль, який введено в дію в період воєнного стану, пред'явив своє посвідчення, повідомив, що є працівником поліції, пояснив обставини, з яких він та його дружина перебувають на вулиці на час дії комендантської години. При цьому, відмітив, що під час спілкування з працівниками поліції та територіальної оборони, не перебував на службі, знаходився в цивільному одязі, свою табельну вогнепальну зброю в бойову готовність не приводив, застосуванням зброї не погрожував, опору поліцейським не чинив, тому пояснення працівників поліції та територіальної оборони про те, що під час спілкування 31.03.2022 року близько 22:00 год. позивач привів в бойову готовність свою табельну вогнепальну зброю, зняв запобіжник та дослав патрон до патронника, є надуманими, непідтвердженими жодними доказами та носять суто суб'єктивний характер. У Красноградському районному відділі поліції, куди їх привезли з дружиною ввечері 31.03.2022 року з метою перевірки особи, позивачу запропонували пройти медичне освідування (огляд) на стан алкогольного сп'яніння, від чого він відмовився посилаючись на те, що не вживав алкогольних напоїв, транспортним засобом не керував, на службі не перебував та громадський порядок не порушував.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини у даній справі врегульовані Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції, затвердженим Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” від 15.03.2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року №1355/32807 (далі Порядок №893).
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Згідно частини першої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону №580-VIII).
Згідно частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Частинами третьою та четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Так, згідно пункту 1 розділу V “Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією” Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до пункту 4 розділу V “Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією” Порядку №893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно пункту 7 розділу V “Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією” Порядку №893, збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Пунктом 3 розділу VI Порядку №893 встановлено, що строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно частин 1, 2 статті 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 4 статті 16 Дисциплінарного статуту).
Пунктом другим розділу VI Порядку №893 передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У позовній заяві та в письмових поясненнях позивач зазначив, що відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування, оскільки: 1) не повідомлено ОСОБА_1 про ініціацію процедури проведення відносно нього службового розслідування; 2) не надано можливості ОСОБА_1 подати своїх письмових пояснень з приводу обставинам, що сталися 31.03.2022 року; 3) не ознайомлено позивача з висновком службового розслідування та з оскаржуваним наказом про звільнення зі служби в поліції.
З приводу процедури проведення дисциплінарною комісією Головного управління НП в Харківській області службового розслідування у відношенні ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно пункту 8 розділу V “Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією” Порядку № 893, за рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Інформація про час та спосіб повідомлення поліцейського про необхідність прибуття на засідання дисциплінарної комісії, форма надання ним пояснення зазначаються в протоколі відкритого засідання дисциплінарної комісії (пункту 15 розділу V Порядку №893).
Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку №893, розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Як встановлено судом, дисциплінарною комісією Головного управління НП в Харківській області було розглянуто матеріали службового розслідування, проведеного у відношенні ОСОБА_1 на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 01.04.2022 року № 519, у формі письмового провадження, про що свідчить зміст висновок службового розслідування, затвердженого наказом начальника ГУ НП в Харківській області від 06.04.2022 року (а.с. 37 - 43).
Оскільки матеріали справи розглядалися дисциплінарною комісією ГУ НП в Харківській області та рішення приймалося у формі письмового провадження, повідомлення (виклик) ОСОБА_1 та інших учасників відповідачем не здійснювався згідно пункту 7 розділу V Порядку №893.
Отже, твердження позивача стосовно неповідомлення ГУНП в Харківській області його про ініціацію процедури проведення відносно нього службового розслідування, що на його думку є протиправним, є безпідставними.
З приводу ненадання ГУ НП в Харківській області можливості ОСОБА_1 подати свої письмові пояснення з приводу обставинам, що сталися 31.03.2022 року, суд також зазначає наступне.
Пунктом 14 розділу V “Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією” Порядку №893 передбачено, зокрема, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Згідно приписів частин першої - третьої статті 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Так, матеріали службового розслідування містять письмові пояснення ОСОБА_1 від 01.04.2022 року, заповнені ним на бланку згідно Додатку до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України №893 (пункт 14 розділу V), які містять дані ОСОБА_1 , його пояснення з приводу обставин, що сталися з ним 31.03.2022 року, його особистий підпис та підпис особи, яка отримувала пояснення, а також дату надання пояснень (а.с. 88 - 89).
Посилання на пояснення позивача також містяться у висновку службового розслідування від 06.04.2022 року (арк. висновку 3 - 4) (а.с. 83).
Згідно пункту 2 розділу розділу VІІ “Прийняття рішення за результатами службового розслідування” Порядку №893, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.
Наказом ГУНП в Харківській області від 07.04.2022 року №193 о/с звільнено зі служби інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Наказ підписано начальником ГУ НП в Харківській області Володимиром Тимошко (а.с. 77).
Як свідчать матеріали справи, Витяг з наказу було надіслано ГУНП в Харківській області Губарєву О.В. супровідним листом від 21.04.2022 року Вих.№982вс/119-12/01-2022 (а.с. 16) та ним отримано, що підтверджено самим позивачем в позові.
Таким чином, відповідачем дотримано вимог Порядку №893 та Дисциплінарного статуту, оскільки надано можливість ОСОБА_1 надати пояснення в письмовій формі. Отже, твердження позивача в цій часині не знайшли свого підтвердження.
При цьому суд наголошує, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акту можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №813/1790/18, від 06.02.2020 року у справі №300/1406/19 року та підлягає обов'язковому застосуванню судом до спірних правовідносин в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо суті встановлених в ході службового розслідування, проведеного дисциплінарною комісією ГУ НП в Харківській області у відношенні ОСОБА_1 , які зафіксовані у висновку службового розслідування від 06.04.2022 року, та які стали підставою для винесення спірного наказу ГУНП в Харківській області від 07.04.2022 року № 193 о/с про звільнення зі служби в поліції, суд зазначає наступне.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Згідно частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Згідно частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною четвертою та п'ятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Згідно частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
Частиною сьомою названої вище статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
Згідно частини першої статті 24 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Отже, в ході службового розслідування з'ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення.
Так, у висновку службового розслідування від 06.04.2022 року (а.с. 37 - 43) зазначено, що на підставі зібраних під час службового розслідування матеріалів інспекторами встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у порушені:
1) вимог п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - в частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, невиконання зобов'язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також невиконання своїх посадових (функціональних) обов'язків;
2) вимог п. 5 ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 17 Закон України “Про правовий режим воєнного стану”, розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 року № 2В - перебування 31.03.2022 року на вулиці у місті Красноград Харківської області під час дії комендантської години;
3) вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” - в частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов'язків;
4) вимог ч. 1 ст. 8 Закону України “Про Національну поліцію” - діяв не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Також у висновку службового розслідування зазначено, що під час проведення службового розслідування, обставин, які пом'якшують провину лейтенанта поліції ОСОБА_1 не встановлено. Разом з цим, вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України є обставиною, що обтяжує відповідальність останнього.
Крім того, дані дії лейтенант поліції ОСОБА_1 вчиняв в умовах воєнного стану та військовою агресією Російської Федерації проти України, тому подальше проходження служби в Національній поліції України останніх не є доцільним.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.04.2022 року №193 о/с звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0083122/, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підстава: порушення Присяги на вірність Українському народові, наказ Головного управління НП в Харківській області від 06.04.2022 року №237 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Головного управління НП в Харківській області" та Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 (а.с. 77).
В ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією установлено, що 31.03.2022 року о 21.45 год. у місті Красноград Харківської області під час дії комендантської години, територіальною обороною було виявлено інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції, який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, поводив себе зухвало та погрожував вогнепальною зброєю, як представникам територіальної оборони, так і працівникам Красноградського РВП ГУНП в Харківській області.
В телефонній розмові представник тероборони ОСОБА_3 пояснив, що 31.03.2022 приблизно о 22.00 год. під час дії комендантського часу ним спільно з ОСОБА_4 , здійснювалось патрулювання міста Красноград Харківської області в якості територіальної оборони, де під час руху було виявлено чоловіка разом з жінкою. Під'їхавши до даних громадян, невідомий чоловік відразу назвав пароль і не дочекавшись “відгуку” відповіді на нього, громадянин схопив свій пістолет та призвів його у готовність, а саме: дослав патрон до патронника. Вийшовши з автомобілю, після дій невідомого громадянина вони також дослали патрон до патронника та останньому назвали “відгук” відповідь на пароль. Невідомий громадянин надав своє посвідчення, з якого встановлено, що це ОСОБА_1 , є працівником поліції, після чого останнього було відпущено. Через декілька хвилин проїжджав поруч наряд поліції Красноградського РВП, якому вони доповіли ситуацію, яка трапилась та було прийнято рішення спільно з працівниками РВП знайти даного працівника та перевірити його документи. Проїхавши певну відстань вони разом з працівниками Красноградського РВП виявили ОСОБА_1 , під'їхали до нього та останній знову почав хапатись за зброю пістолет та призвів його у готовність, а саме дослав патрон до патронника. Працівники Красноградського РВП відреагували відповідно. У подальшому після розмови ОСОБА_1 заховав зброю та прослідував з працівниками поліції для встановлення більш детальних обставин події.
Опитаний в телефонній розмові представник тероборони ОСОБА_4 надав пояснення, аналогічні поясненням іншого представника тероборони ОСОБА_3 .
В письмових поясненнях інспектори ВРПП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та поліцейський BPПП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області капрал поліції ОСОБА_7 пояснили, що 31.03.2022 близько 21:45 під час несення служби на території м. Красноград до них під'їхали працівники територіальної оборони та повідомили, про підозрілого чоловіка, який перебував на вулиці під час дії комендантської години, представлявся працівником поліції, поводив себе підозріло та мав при собі вогнепальну зброю. Під час відпрацювання вказаної інформації останнього було знайдено, який виявився працівником відділення поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Останній мав ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 було доставлено до районного відділу поліції для з'ясування обставин, де йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Копії пояснень надані разом з висновком службового розслідування, які містяться в матеріалах справи (а.с. 58 - 63).
Відповідно до частини 11 статті 46 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.
В письмових поясненнях лейтенант поліції ОСОБА_5 зауважив, що в момент, коли поліцейські під'їхали до ОСОБА_1 та його дружини, ОСОБА_1 має при собі службовий ПМ в кобурі, на який він поклав руку. Його було попереджено про можливість застосування вогнепальної зброї згідно статті 46 Закону України “Про Національну поліцію”, після чого він підняв руки до гори. Громадянин ОСОБА_1 не приводив свою вогнепальну зброю у бойову готовність (а.с. 58 - 59).
Отже, твердження стосовно приведення ОСОБА_1 вогнепальної зброї у бойову готовність (дослав патрон до патронника) не знайшли свого підтвердження.
Стосовно перебування позивача 31.03.2022 року у комендантську годину, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Так, Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 року №2В (зі змінами) на території Харківської області, зокрема, у місті Красноград, Харківської області введена комендантська година з 20.00 год. до 06.00 год.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 8 Закону України “ Про правовий режим воєнного стану”, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування.
Також, відповідно до пункту 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 р. № 573, під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Дозволяється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях, де запроваджено комендантську годину, без виданих перепусток особам та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, які залучаються до здійснення заходів під час запровадження комендантської години, транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення, затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Перепустка - виданий комендатурою документ, що надає особам, зокрема тим, які керують транспортними засобами, дозвіл на перебування в певний період доби на території, де запроваджено комендантську годину (пп.4 п.3 Порядку №573).
Пунктом 9 Порядку №573 визначено, що для забезпечення контролю за здійсненням заходів під час запровадження комендантської години створюється система пропускного режиму та за рішенням коменданта (за погодженням з військовим командуванням) особам видаються перепустки.
Перепустка є документом, що видається в комендатурі із зазначенням строку дії та пред'являється:
- громадянином України разом із документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України або її спеціальний статус;
- військовослужбовцем Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, поліцейським Національної поліції, військовослужбовцем та працівником СБУ, працівником ДФС, ДМС, ДСНС разом із службовим посвідченням;
- іноземцем або особою без громадянства разом із паспортним документом іноземця та документом, що підтверджує законність перебування на території України.
Так, з матеріалів службового розслідування , а саме з пояснень працівників територіальної оборони та поліцейських, встановлено, що позивач при його зупинці на вулиці в комендантську годину (31.03.2022 року близько 22:00 год.) пред'явив лише своє посвідчення співробітника поліції. Перепустка в нього була відсутня. Отже, без виданої перепустки ОСОБА_1 не мав права перебувати 31.03.2022 року в період часу з 20:00 год. по 06:00 год. по вулиці міста Красноград Харківської області, де запроваджено комендантську годину.
Крім того, у висновку службового розслідування та в поясненнях працівників поліції зазначено, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу “Drager” та у КПП “Красноградська центральна районна лікарня” лейтенант поліції ОСОБА_1 відмовився.
Пояснення працівників Красноградського РВП підтверджуються актом про відмову від добровільного проходження медичного освідування (огляду) від 31.03.2022 року (а.с. 55).
Також, з пояснень працівників територіальної оборони встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що при спілкуванні з ОСОБА_1 було встановлено, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння, від останнього з ротової порожнини відчувався запах алкоголю, а також при спілкуванні з ними та працівниками поліції останній поводив себе зухвало.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами.
Так, разом з матеріалами службового розслідування відповідачем надано відеозапис, зроблений працівниками Красноградського РВП 31.03.2022 року, розміщений на СД-диску (а.с. 98).
На відеозаписі, зробленому 31.03.2022 року об 22:14 год., зафіксована одна особа, яка представилась лейтенантом поліції ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 . На питання поліцейського, що він робив в місті Красноград Харківської області 31.03.2022 року відповів, що приїхав до своїх родичів. Разом з дружиною загубився. Територіальній обороні, що до них під'їхала, показав свої документи, просив їх супроводити, в чому співробітниками тероборони було відмовлено. Після чого до них під'їхали працівники поліції. На питання, чи буде він проходити медичне освідування в КПП “Красноградська центральна районна лікарня” на стан алкогольного сп'яніння, відповів, що буде.
Також, під відеофіксацію позивач повідомив, що не вживав алкогольних напоїв. При цьому, на питання поліцейського: "назвіть своє звання" ОСОБА_1 лише з другого разу чітко вимовив "лейтенант поліції". На твердження поліцейського, що в нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння відповів: "можливо".
На відеозаписі №2, зробленому 31.03.2022 року об 22:18 год., зафіксований ОСОБА_1 , який відповідав на поставлені співробітником поліції питання. При цьому, від проходження медичного освідування в КПП “Красноградська центральна районна лікарня” на стан алкогольного сп'яніння вже відмовився. Також повідомив, що алкогольних напоїв не вживав, в нього болить нога, почувається себе погано, від медичної допомоги відмовився.
Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Статтею 24 Закону “Про Національну поліцію” №580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що всі поліцейські з 24.02.2022 року зобов'язані були виконувати як свої безпосередні функціональні обов'язки, так і завдання, пов'язані із захистом територіальної цілісності України.
Згідно статті 17 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Натомість, позивач як співробітник поліції 31.03.2022 року перебував на території, де запроваджено комендантську годину (31.03.2022 року близько 22:00 год.) без виданої перепустки, в стані алкогольного сп'яніння.
Твердження позивача стосовно того, що в даному випадку стан алкогольного сп'яніння не повинен враховуватися, оскільки він не перебував за кермом та не виконував службових обов'язків як поліцейський, був вихідний 31.03.2022 року після добового чергування, суд не приймає до уваги та вважає безпідставними, оскільки за будь-яких обставин як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики (пункт 3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських № 1179).
Таким чином, зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали та долучені до матеріалів справи документи вказують на те, що 31.03.2022 року близько 22:00 год. в місті Красноград Харківської області, де позивача в комендантську годину зупинили територіальна оборона та працівники поліції для перевірки особи, позивач перебував в стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, суд звертає увагу, що відмова від проходження медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння (акт про відмову від добровільного проходження медичного освідування (огляду) від 31.03.2022 року) викликає сумнів в тверезості ОСОБА_1 та сама по собі відмова від вищевказаного медогляду дискредитує звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції.
Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття “дискредитація” перебуває у тісному зв'язку із поняттям “дотримання морально-етичних норм” та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
“Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки”.
Відповідно до пункт 1.1 Розділу ІІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року №155 “Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України”, кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку.
Пунктом 2.2 Розділу ІІІ вищевказаного Наказу передбачено, що професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.
Відповідно до п. 3.2 - 3.3 Розділу ІІІ Наказу, службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до такого морального принципу як лояльність, що передбачає вірність державі, повагу і коректне ставлення до державних та громадських інститутів, державних службовців.
Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ.
Пунктом 4.1 Розділу ІІІ Наказу встановлено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, а саме: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності, виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи.
Згідно ч. 3 пункту 7.8 Розділу ІІІ Наказу, працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує органи внутрішніх справ.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 року по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).
Згідно із частиною 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння (пункти 1, 2 4, 6 та 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно частини другої статі 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ч.7 ст. 19 Дисциплінарного статуту НП України, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Отже, в разі протиправних діянь та вчинення дисциплінарного проступку, поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді стягнення, вид якого визначається в залежності від характеру вини та скоєного проступку. При цьому, характер вини та ступень тяжкості дисциплінарного проступку (неналежне виконання посадових обов'язків, вчинення дій або бездіяльності під час несення служби, що підривають авторитет поліції, тощо) визначається під час проведення у відношенні поліцейського службового розслідування, в результаті чого і обирається вид дисциплінарного стягнення, який застосовується до винної особи.
В додаткових поясненнях позивач зазначив, що звільнення зі служби - є крайнім заходом, який застосовується до працівника поліції і лише у разі, коли інші заходи дисциплінарного впливу на нього не вирішили завдань перевиховання поліцейського та взагалі самих складових та принципів покладено на нього дисциплінарного стягнення. Проте, відповідачем не враховано тривалої службової діяльності ОСОБА_1 (з 2012 року), матеріали службового розслідування не містять документів, які характеризують позивача, вказують на наявність покарань і заохочень за період проходження служби, а також даних щодо наявності/відсутності дисциплінарних стягнень.
Суд звертає увагу на те, що Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” не передбачено будь-яких критеріїв тяжкості проступку, за який поліцейський несе дисциплінарну відповідальність і відповідно до якого необхідно застосовувати той чи інший вид дисциплінарного стягнення.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Таким чином, начальникові ГУНП у Харківській області одноособово надано право приймати рішення відповідно до поліцейських про застосовування виду дисциплінарного стягнення виходячи із тяжкості вчинення проступку.
Аналогічна позиція про застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 року у справі № 807/754/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Зважаючи, що службовим розслідуванням підтверджено факт вчинення лейтенантом поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 17 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 року № 2В, ч. 1 ст. 8 та п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, чим підірвано авторитет Національної поліції України, чим порушено службову дисципліну, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських, дискредитовано звання рядового органів Національної поліції враховуючи введення воєнного стану в Україні, що додатково покладає на співробітників поліції виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, що є несумісними із подальшим проходженням служби в органах поліції, обставин, що пом'якшують відповідальність, не встановлено як в ходів службового розслідування так і в ході розгляду даної справи, отже правомірно застосовано до лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0083122/, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.04.2022 року №193 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, є правомірним. Решта позовних вимог є похідними та також не підлягають задоволенню.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.