08 вересня 2022 року Справа № 480/1118/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1118/22 за позовом ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) (а/с 103,м.Суми,Сумська область,40030), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2012 по 2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2012 по 2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1708,00 грн. судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. За період проходження служби у Сумському прикордонному загоні з 2012 року по 2019 рік позивачу не надавалась щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі не використання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації. На звернення стосовно нарахування та виплати вказаної грошової компенсації відповідач надав відповідь, у якій зазначив про те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено.
Ухвалою суду від 28.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. Зокрема, зазначає, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у 5-му прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.01.2019 № 7-ОС ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас наказом начальника 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.01.2019 № 2-ОС за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 11).
Згідно довідки від 09.02.2022 № 12/95 про використання ОСОБА_1 днів щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за час проходження військової служби на відповідних посадах у 5 прикордонному загоні з 2012 року по 2019 рік: за 2012 рік надавалась відпустка у 2013 році; за час проходження служби у 2013 - 2019 роках відпустка не надавалась, ненадана відпустка становить 38 календарних днів, у тому числі: за час проходження служби у 2013 році - 6 днів; за час проходження служби у 2014 році - 7 днів; за час проходження служби у 2015 році - 6 днів; за час проходження служби у 2016 році - 6 днів; за час проходження служби у 2017 році - 7 днів; за час проходження служби у 2018 році - 6 днів. (а.с. 32).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.
Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням.
Як встановлено судом, позивач проходив військову службу за контрактом у 5-му прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 12.12.2003 по 08.01.2019, у тому числі з 10.05.2012 по 08.01.2019 займав посади, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, а саме: з 10.05.2012 по 27.08.2012 - інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник кінологічного відділення відділу прикордонної служби "Середина Буда" III категорії (тип Б); з 27.08.2012 по 24.05.2013 - інспектор прикордонної служби 1 категорії- інструктор відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Зноб Новгородська" IV категорії (тип В); з 24.05.2013 по 22.06.2018 - інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник кінологічного відділення відділу прикордонної служби "Зноб Новгородська" IV категорії (тип В); з 22.06.2018 по 08.01.2019 - інспектор прикордонної служби 1 категорії - інструктор кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби «Студенок» (тип В) відділу прикордонної служби «Глухів» імені Петра Калнишевського І категорії (тип Б).
Таким чином, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, визначені постановою № 702, у період з 10.05.2012 по 08.01.2019 мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Згідно довідки від 09.02.2022 № 12/95 про використання ОСОБА_1 днів щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за час проходження військової служби на відповідних посадах у 5 прикордонному загоні з 2012 року по 2019 рік: за 2012 рік надавалась відпустка у 2013 році; за час проходження служби у 2013 - 2019 роках відпустка не надавалась, ненадана відпустка становить 38 календарних днів, у тому числі: за час проходження служби у 2013 році - 6 днів; за час проходження служби у 2014 році - 7 днів; за час проходження служби у 2015 році - 6 днів; за час проходження служби у 2016 році - 6 днів; за час проходження служби у 2017 році - 7 днів; за час проходження служби у 2018 році - 6 днів (а.с. 11).
Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Посилання відповідача на п. 19 ст. 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка на його думку виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 ст. 10-1 Закону, суд вважає необґрунтованими.
Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Тобто, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що 5-й прикордонний загін протиправно не нарахував та не виплатив позивачеві грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 01.01.2013 по 08.01.2019, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2012 рік, оскільки згідно довідки від 09.02.2022 № 12/95 за 2012 рік така відпустка надавалась позивачу у 2013 році.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 992,40 грн.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої та четвертої ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Отже суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Осьмаковим Олександром Анатолійовичем (далі - адвокат, Осьмаков О.А.).
Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи, в тому числі копії: договір про надання правової допомоги, укладеного 06.01.2022 між адвокатом та позивачем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 03-01/22 від 06.01.2022, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000695, квитанція до прибуткового касового ордера про сплату позивачем 800,00 грн.
Згідно п.п.1.1 Договору адвокат зобов'язується: надавати позивачу консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права: організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти інтереси позивача та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а позивач зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п.2.4 Договору на підтвердження факту надання адвокатом позивачу правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється позивачу.
Згідно п.п.4.1 Договору вартість послуг адвоката є динамічною та може встановлюватись за домовленістю сторін в погодинній та /або твердій формі. Гонорар, сплачений адвокату, визначається актами виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.п.4.2 Договору позивач в день підписання договору сплачує передплату за надані послуги у розмірі, що становить 50% від загальної вартості послуг, інша частина гонорару підлягає сплаті на протязі 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 06.01.2022 адвокатом були виконані наступні роботи, зокрема, послуги з підготовки позову, з розрахунку 800, 00 грн. за 2 години роботи.
Суд зауважує, що сума, сплачена позивачем за надання правничої допомоги, відповідає вартості послуг, зазначеній в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06.01.2022.
Здійснивши аналіз наданих представником позивача доказів при вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд вважає обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу та про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу за складання позовної заяви у даній справі у розмірі 800,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 01.01.2013 по 08.01.2019, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а/с 103, м. Суми, Сумська область, 40030, ідентифікаційний код 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 01.01.2013 по 08.01.2019, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а/с 103, м. Суми, Сумська область, 40030, ідентифікаційний код 14321759) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко