ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2022Справа № 910/6545/22
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна»
до 1. Приватного підприємства «Адепт-Комплект»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро»
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2688766,55 грн
Представники сторін:
від позивача: Зінкевич Д.В.;
від відповідача 1: Вісневський В.А;
від відповідача 2: Палиця А.В.
26.07.2022 до Господарського суду міст Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» з вимогами до Приватного підприємства «Адепт-Комплект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро» про зобовязання вчинити дії та стягнення 2688766,55 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 відкрито провадження у справі №910/6545/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
25.08.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1, в тому числі, зауважив, що позивач залучив відповідачем 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Солагро» з метою скористуватись правом альтернативної підсудності.
05.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
05.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро».
05.09.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшло клопотання про передачу справи №910/6545/22 за підсудністю до Господарського суду Одеської області (за місцезнаходженням відповідача 1), оскільки позивач штучно об'єднав позовні вимоги та безпідставно залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Солагро» в якості відповідача 2.
06.09.2022 відповідачем 1 подано клопотання про направлення справи №910/6545/22 за підсудністю до Господарського суду Одеської області (за місцезнаходженням відповідача 1), оскільки залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро» відповідачем 2 у даній справі є проявом зловживання процесуальним правом з метою скористатися можливістю застосувати альтернативну підсудність.
У підготовче засідання 07.09.2022 з'явились представники сторін, надали усні пояснення з приводу поданих заяв та клопотань.
Розглянувши у підготовчому засіданні 07.09.2022 матеріали справи №910/6545/22, суд дійшов наступних висновків.
07.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» (підрядник) та Приватним підприємством «Адепт-Комплект» (замовник) укладено Договір №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується розробити креслення КМД, виготовити металоконструкції з фарбуванням згідно з проектом, доставити на об'єкт: «Нове будівництво агрологістичного комплексу Solagro», що знаходиться за адресою: с. Вили, вул. Київська, 1 «З» Лубенського району Полтавської області» та здійснити комплекс робіт з монтажу цих металоконструкцій на об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її.
Відповідно до п. 6.1 Договору №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021 передача замовнику результатів виконаних підрядником робіт з виготовлення та монтажу металоконструкцій здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-приймання робіт за формами КБ-2в та КБ-3, що підписуються сторонами та скріплюються їх печатками.
Розрахунки за цим договором здійснюються підрядником на підставі належно оформлених, скріплених печатками та підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт форми КБ-2в та КБ-3 згідно з рахунками підрядника (п. 7.2 Договору №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021).
Згідно з п. 7.2.1 Договору №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021 розрахунок за виконані роботи замовник проводить з підрядником один раз на календарний місяць.
У п. 4.1 Специфікації №1 до Договору №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021 сторони погодили, що замовник перераховує на поточний рахунок підрядника передоплату за матеріали у розмір 100% від вартості матеріалів, що становить 9309256,20 грн, протягом 3-х банківських днів з моменту підсипання Специфікації.
Відповідно до п. 4.2 Специфікації №1 до Договору №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021 замовник перераховує на поточний рахунок підрядника передоплату за виготовлення металоконструкцій та доставку у розмірі, що становить 1234357,00 грн, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами даного Специфікації.
Згідно з п. 4.3 Специфікації №1 до Договору №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021 замовник перераховує на поточний рахунок підрядника передоплату за монтаж металоконструкцій у розмірі 30% від вартості робіт, що становить 950526,52 грн, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даної Специфікації та згідно з Графіком виконання робіт.
У п. 5 Специфікації №1 до Договору №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021 сторонами погоджено, що в подальшому за кожен етап виконаних робіт замовник здійснює розрахунок з підрядником наступним чином:
- протягом 3-х банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт по виготовленню металоконструкцій, за пропорційним вирахуванням відсотка передоплати по кожному етапу виконаних робіт та утриманням замовником 10% від суми кожного акту приймання-передачі виконаних робіт;
- протягом 3-х банківських днів після підписання актів здачі-приймання монтажних робіт, за пропорційним вирахуванням відсотка передоплати та утримання замовником 10% від суми кожного акту приймання-передачі виконаних робіт;
- утримані кошти у розмірі 10% використовуються для забезпечення виконання договірних зобов'язань підрядника. Вказані кошти перераховуються на банківський рахунок підрядника протягом 10 банківських днів після повного закінчення комплексу робіт за даним договором і підписання відповідного кінцевого (останнього) акту приймання-передачі виконаних робіт.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що ним у повному обсязі були виконані роботи за Договором №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021 на загальну суму 12488854,40 грн, однак відповідач 1 (замовник) не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2688766,55 грн.
За таких обставин позивач просить суд:
1) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Солагро» (відповідач 2) вчинити дії по наданню інформації та документів, що підтверджують розрахунок із Приватним підприємством «Адепт-Комплект» по виконанню робіт на об'єкті будівництва: «Нове будівництво агрологістичного комплексу Solagro», що знаходиться за адресою: с. Вили, вул. Київська, 1 «З» Лубенського району Полтавської області»;
2) стягнути з відповідача 1 (Приватного підприємства «Адепт-Комплект») заборгованість у розмірі 2688766,55 грн.
05.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро».
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Згідно з ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Судом встановлено, що заява про відмову від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро» подана адвокатом Зінкевичем Д.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№6340/10), та судом не встановлено наявності у адвоката обмежень відмовлятись від позову.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» про відмову від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро», так як така відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а отже відмова приймається судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки суд дійшов висновку прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро», провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро» (відповідача 2) підлягає закриттю.
Що стосується поданої відповідачем 2 заяви про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Одеської області (за місцезнаходженням відповідача 1), суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктом 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до частин 1, 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно положеннями частини першої, другої і третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №910/421/19, Господарський процесуальний кодекс України не містить критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе. Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист.
Підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права. У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В даному конкретному випадку, виходячи з предмету та підстав позову, для суду є очевидним те, що позов, заявлений до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро», є завідомо безпідставним.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що:
1) жодних зобов'язальних правовідносин, встановлених або Договором №07/09/21 на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021, або законом, підставою яких є задоволення позову саме позивача про зобов'язання відповідача 2 вчинити дії по наданню інформації та документів, що підтверджують розрахунок із Приватним підприємством «Адепт-Комплект» по виконанню робіт на об'єкті будівництва: «Нове будівництво агрологістичного комплексу Solagro», що знаходиться за адресою: с. Вили, вул. Київська, 1 «З» Лубенського району Полтавської області», не існує;
2) більш того, сам позивач не наводить у позовній заяві жодних підстав позову, заявлених до відповідача 2; не наводить нормативно-правового обгрунтування позовних вимог до відповідач 2, не вказує на існування будь-якого обов'язку, наявного у відповідача 2 по відношенню до позивача (вочевидь у зв'язку з тим, що таких обставин і не існує).
В даному випадку висновок суду про те, що позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро» є завідомо безпідставний не грунтується на власних припущеннях, а мотивований засадами цивільного законодавства, зокрема, такими як: справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України), межами здійснення цивільних прав (ст. 13 Цивільного кодексу України), та безпідставність/штучність позову, заявленого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро», є очевидною не лише суду, а й відповідачу 1 та відповідачу 2, про що вони зазначили у поданих до суду заявах.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Як зазначалось судом, відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Викладене в свою чергу свідчить про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Однак слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.
Зі змісту п.4 ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що зловживання процесуальними правами є необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
За таких обставин, завідомо безпідставна зміна підсудності справи №910/6545/22 полягає у тому, що залучивши безпідставно, жодним чином не обгрунтовано відповідача 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Солагро»), позивач отримав право вибору суду (в залежності від адреси місцезнаходження відповідачів) для подання позовної заяви, тим самим нівелюючи основоположні принципи господарського судочинства та положення ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що залучення позивачем відповідача 2 та подальше визначення вказаної особи в якості співвідповідача є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставну зміну підсудності справи.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Слід зазначити, що у даному випадку визнання наведених вище дій позивача зловживанням процесуальними правами (п.п 3, 4 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України), у розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися з позовною заявою до відповідача 1 з дотриманням територіальної підсудності у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» у справі №910/6545/22.
Керуючись статтями 43, 46, 185, 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро».
2. Закрити провадження у справі №910/6545/22 в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро».
3. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Солагро» про передачу справи №910/6545/22 за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
4. Залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна».
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст складено та підписано 08.09.2022.
Суддя О.М. Спичак