П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/7836/21
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення при звільненні розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення повного розрахунку при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення п.234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, йому перед звільненням не була доведена інформація про обрахунок вислуги років в пільговому обчисленні, а також всупереч п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не виплачена одноразова грошова допомога. На думку позивача, невиконання відповідачем п.234 зазначеного Положення, тобто не здійснення розрахунку вислуги років як в календарному, так і в пільговому обчисленні, потягло порушення його права на отримання одноразової допомоги, яка нараховується та виплачується при наявності вислуги років більш 10 років.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні при звільненні з військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 обчислення вислуги років в календарному та пільговому обчисленні станом на час звільнення відповідно до наказу №134 від 27.06.2018 року.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 розрахунку в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 з урахуванням правової оцінки, викладеної в рішенні суду, вирішити питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , звільненого з Військової служби наказом в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2018 року №134, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач, скориставшись своїм процесуальним правом, надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року - без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи с такого.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України та є учасником бойових дій відповідно до посвідчення - серія НОМЕР_2 (а.с.9).
Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2018 року №134 позивача, звільненого наказом Військової частини НОМЕР_3 від 18.06.2018 року №149 у запас, у зв'язку із закінченням строку контракту, відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», визнано таким, що справи та посаду здав. Разом з тим, 27.06.2018 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини.
У наказі Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2018 року №134 вказано, що вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 08 років 10 місяців (а.с.10).
Також, позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції відповідно до довідки від 24.07.2018 №1842 в період з 10.10.2014 по 10.09.2015, довідки від 24.07.2018 №1842 в період з 05.11.2015 по 23.10.2016, довідки від 09.02.2021 №383 в періоди з 08.06.2017 по 30.06.2017, з 03.07.2017 по 16.07.2017, з 05.08.2017 по 04.09.2017, з 02.12.2017 по 25.12.2017, з 25.12.2017 по 19.01.2018, тобто більш двох років, що, на думку позивача, повинно бути враховано як пільговий стаж.
Позивач, вважаючи порушеними його права щодо обчислення вислуги років, а саме не зазначення в наказі при звільненні вислуги років пільгової, що, в свою чергу, потягло невиплату йому одноразової допомоги при звільненні, звертався до відповідача з відповідними запитами, проте відповіді на них не отримав.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, відповідно до ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам служби Судової охорони та членам їхніх сімей (далі - постанова № 393).
Згідно з пункту 10 постанови № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, регламентований, зокрема, Порядок звільнення з військової служби.
Пунктом 234 Положення визначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюють дані про проходження ними військової служби, документально підтверджують періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби.
Також, ч. 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд щодо права військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зазначив, що «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виникає у військовослужбовця при наявності вислуги більш 10 років у тому числі у пільговому обчисленні, а не лише у календарному. Календарна вислуга років застосовується для визначення розміру грошової допомоги.
Колегія суддів зазначає, що згідно наказу №134 від 27.06.2018 про звільнення вислуга років у Збройних Силах позивача становить календарна 08 років 10 місяців. Проте, оскільки позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідками Військовий частин, всього в пільговому обчисленні повинно бути розрахована вислуга років 02 роки 02 місяця 11 днів та відповідно позивач набуває право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні як такий, що має вислугу років більш 10 років, оскільки відповідно до п.2 ст. 15 Закону одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного, грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Крім того, колегія суддів наголошує, що законодавець жодних застережень не робить щодо того, яка це повинна бути вислуга, календарна, чи загальна, тобто календарна і пільгова.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо нездійснення позивачу при звільненні розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки не визначення в наказі при звільненні вислуги років позивача у пільговому обчисленні потягло порушення права на отримання одноразової допомоги, то позовні вимоги позивача щодо одноразової допомоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення розрахунку при звільненні з військової служби в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням правової оцінки, наданої в рішенні суду, вирішити питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, звільненого з військової служби наказом в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2018 року №134, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Доводи апелянта стосовно того, що у випадку коли позивач вважав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , то він повинен був оскаржити наказ №134 від 27.06.2018 року, яким був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , або не погоджуватись з ним, доки не було б проведено з ним усіх необхідних розрахунків, колегія суддів спростовує, оскільки в даному випадку позивач не оспорює законність його звільнення з військової служби, а не погоджується з фактом не проведення йому виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Дата складення повного тексту судового рішення 08.09.2022р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.