ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2022 року м. Київ № 640/10629/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві № 2146/26-15-13-14-26/3377816756 від 27.12.2018р. про виключення з реєстру платників єдиного податку;
зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи зі ставкою 20% з 31.12.2018 року.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку прийнято протиправно, з порушенням процедури порядку анулювання реєстрації платника єдиного податку. Зокрема, позивач зазначає, що контролюючим органом не було проведено перевірку на предмет наявності у нього податкового боргу, акт перевірки та докази на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відсутні.
А тому, на думку позивача, оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом відновлення його порушених прав є зобов'язання відповідача відновити реєстрацію як платника єдиного податку з дати її анулювання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
14 липня 2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому Головного управління ДПС у м. Києві в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
Відзив обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2022 року замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 , відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований як фізична особа-підприємець 01.01.2016 року.
ФОП ОСОБА_1 з 2016 року здійснювала свою підприємницьку діяльність як платник єдиного податку 2 групи за ставкою 20 % до суми отриманого доходу.
15.03.2021 року ФОП ОСОБА_1 з метою переходу на іншу групу платника єдиного податку (3 групу) подав до ГУ ДПС у м. Києві заяву про застосування спрощеної системи оподаткування щодо зміни групи (з 2-ї групи на 3-ю групу) та ставки (з 20% на 5%).
За результатами вказаної заяви, ГУ ДПС у м. Києві листом від 16.03.2021 №14739/АП/26-15-24-17-24 повідомило позивача про те, що його заява про застосування спрощеної системи оподаткування залишається без виконання оскільки, станом на 15.03.2021 року останній перебуває на загальній системі оподаткування обліку та звітності.
25 березня 2021 року позивач, через свого адвоката, подав до ГУ ДПС у м. Києві заяву про надання належним чином завіреного рішення, згідно якого ФОП ОСОБА_1 було позбавлено платника єдиного податку та виключено із реєстру платників єдиного податку та доказів направлення його на адресу.
02 квітня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві листом №36290/6/26-15-24-17-15 надало позивачу рішення №2146/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 27.12.2018 року про виключення з реєстру платників єдиного внеску ОСОБА_1 .
Додатково також було повідомлено про те, що ФОП ОСОБА_1 анульовано реєстрацію платника єдиного податку за рішенням ГУ ДПС у м.Києві, у зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів. Рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку відповідно до вимог ст.42 Податкового кодексу України було направлено на реєстраційну адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0101124232180, втім зазначене поштове відправлення повернуте Укрпоштою без вручення адресату з відміткою «За закінченням встановленого строку зберігання».
Незгода з позивача з рішенням про виключення його з реєстру платників єдиного податку, обумовила на звернення до суду.
В силу вимог ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються нормами глави І розділу ХІV Податкового кодексу України "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" (далі - ПК України).
Згідно пункту 298.1 статті 298 ПК України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
В свою чергу, підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Абзацом 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України передбачено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 статті 294 ПК України).
Приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Разом з цим, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 ПК України).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в розрізі приписів пункту 299.2 статті 299 ПК України, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 15 травня 2018 року у справі №813/676/17.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення підставою для його прийняття стали норми абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.
У той же час з вказаного рішення встановлено, що документами, які підтверджують наявність заборгованості у позивача стала доповідна від 22.12.2018 року № 22105/26-15-13-14-17.
Також, як встановлено матеріалами справи, всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався.
За вказаних обставин суд зазначає, що Податковим кодексом України закріплена чітка послідовність дій, які мають бути обов'язково вчинені контролюючим органом до прийняття відповідного рішення (проведення перевірки платника єдиного податку, виявлення допущення ним порушення, зокрема, встановлення факту наявності податкового боргу, складання акта перевірки та прийняття на його підставі рішення). Іншої процедури законодавчо не передбачено.
У той же час матеріалами справи встановлено, що, ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення №2146/26-15-13-14-26/3377816756 від 27.12.2018 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку позивача не на підставі акту перевірки, оскільки перевірки позивача не проводилась, а за наслідком аналізу даних ІКП в результаті якого встановлено обставину щодо наявності у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Зокрема, як зазначає відповідач, в інтегрованій картці платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 обліковується: станом на 01.07.2018 заборгованість в сумі 1489,77 грн. та нарахування: 20.07.2018 в сумі 744,60 грн.; 20.08.2018 в сумі 744,60 грн.; 20.09.2018 в сумі 744,60 грн.; 20.10.2019 в сумі 744,60 грн.; 20.11.2020 в сумі 744,60 гривень.
За зазначений період ФОП ОСОБА_3 було сплачено 18.07.2018 - 2233,80 грн. та 21.12.2018 - 2978,97 гривень.
Отже, згідно з даними інтегрованих карток, податковий орган дійшов висновку, що на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_2 був наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01.07.2018 - 1489,77 грн, 01.08.2018 - 0,57 грн, 01.09.2018 - 1489, 77 грн., 01.11.2018 року - 2978, 97 грн., 01.12.2018 року - 2978, 97 грн.
Наведене свідчить про порушення контролюючим органом процедури прийняття спірного рішення, яке прийнято за відсутності законодавчо визначеної підстави - акта перевірки.
Крім того, згідно з п.31.1 і 31.3 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст. 38 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено, що до прийняття оскаржуваного рішення позивач був повідомлений про наявність такого боргу. Вказаний борг виявлено контролюючим органом на підставі бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми законодавства, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті рішення №2146/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 27.12.2018 року про включення з реєстру платників єдиного податку позивача діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Державної податкової служби у місті Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи зі ставкою 20% з 31.12.2018 року, суд зазначає таке.
Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головне управління Державної податкової служби у місті Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи зі ставкою 20% з 31.12.2018 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
Задовольняючи дану вимогу у вказаний спосіб, суд виходить з позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06 листопада 2018 року по справі №820/4721/17 (адміністративне провадження №К/9901/51009/18), згідно якої право позивача підлягає захисту та відновленню, та приведення у стан, що існував до такого порушення з боку відповідача. Ні положеннями КАС України, більш того не положеннями податкового законодавства, не встановленні обмеження щодо можливості звернення з позовом до суду саме з такими вимогами. Такі вимоги, є не лише належними, а й дієвим способом захисту від протиправних дій відповідача.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У той же час, відповідач у справі обов'язку щодо доведення правомірності своїх дій та рішень не виконав, відзиву без поважних причин не надав, що судом кваліфікується у відповідності до приписів ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, як визнання позову.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві № 2146/26-15-13-14-26/3377816756 від 27.12.2018р. про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи зі ставкою 20% з 31.12.2018 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
4. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Погрібніченко