65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"31" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 910/3794/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №910/3794/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, н/п №3; код ЄДРПОУ 39138281)
До відповідача: Національного університету „Одеська юридична академія” (65009, м.Одеса, Фонтанська дорога, 23; код ЄДРПОУ 20933314)
про стягнення 413843,00 грн.
Представники:
від позивача : Оберемок Д.О., адвокат за ордером
від відповідача: Негара І.А., адвокат за ордером
Встановив: 10.03.2021р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” до Національного університету „Одеська юридична академія” про стягнення 413843,00 грн, передана 11.03.2021р. судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Національним університетом „Одеська юридична академія” зобов'язань за договором надання послуг №295 від 16.11.2020р. в частині своєчасної оплати за надані послуги.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
25.03.2021р. до господарського суду міста Києва надійшла від представника позивача заява про усунення недоліків позовної заяви у справі №910/3794/21, вказаних в ухвалі господарського суду міста Києва від 15.03.2021р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2021р. відкрито провадження у справі №910/3794/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву, позивачу для подачі відповіді на відзив.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.04.2021р. по справі №910/3794/21 клопотання Національного університету „Одеська юридична академія” про передачу справи за підсудністю до господарського суду Одеської області задоволено.
Матеріали справи №910/3794/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електро Плюс!” до Національного університету „Одеська юридична академія” про стягнення 413843,00 грн. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду Одеської області.
Після надходження матеріалів справи №910/3794/21 до господарського суду Одеської області відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2021р. справу №910/3794/21 передано на розгляду судді Д'яченко Т.Г.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2021р. прийнято справу №910/3794/21 до провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "23" червня 2021 р. о 16:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у засідання на 23.06.2021р. о 16:00.
07.06.2021р. до Господарського суду Одеської області від господарського суду міста Києва надійшов запит про направлення на адресу господарського суду міста Києва справи №910/3794/21 для направлення останньої до Північного апеляційного господарського суду, у зв'язку з тим, що 25.05.2021р. надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2021р., на підставі якої було задоволено клопотання Національного університету „Одеська юридична академія” про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2021р. зупинено провадження у справі №910/3794/21 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду Одеської області з Господарського суду міста Києва після апеляційного оскарження.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021р. по справі №910/3794/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.04.2021р. у справі 910/3794/21 без змін.
01.10.2021р. матеріали справи №916/3794/20 повернулись до Господарського суду Одеської області з апеляційної інстанції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2021р. поновлено провадження у справі №910/3794/20. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "20" жовтня 2021 р. о 11:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.10.2021р. о 11:30.
20.10.2021р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.
20.102.2021р. судом було оголошено перерву по справі до 15.11.2021р. о 12:30.
15.11.2021р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.
15.11.2021р. до суду відповідачем було надано клопотання про призначення справи до розгляду за привалами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2021р. справу №910/3794/21 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на "13" грудня 2021 р. о 12:30. Викликано учасників справи у справі у підготовче засідання, призначене на 13.12.2021р. о 12:30.
08.12.2021р. до суду відповідачем було надано заперечення.
13.12.2021р. до суду позивачем було надано відповідь.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2021р. закрито підготовче провадження у справі №910/3794/21. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "17" січня 2022р. о 11:00. Викликано учасників справи у справі у підготовче засідання, призначене на 17.01.2022р. о 11:00.
17.01.2021р. судом було оголошено перерву по справі до 31.01.2022р. о 10:30.
31.01.2022р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з непрацездатністю судді Д'яченко Т.Г. у період з 31.01.2022р. по 05.02.2022р. включно.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.02.2022р. призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "16" лютого 2022 р. о 11:00. Викликано учасників справи у справі у підготовче засідання, призначене на 16.02.2022р. о 11:00.
Приймаючи до уваги, що 16 лютого 2022р. з 10 год. 20 хв. до 13 год. 00 хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі, судове засідання не відбулось.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2022р. призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "03" березня 2022 р. о 10:00. Викликано учасників справи у справі у підготовче засідання, призначене на 03.03.2022р. о 10:00.
24.02.2022 р. Президентом України підписано указ № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 рекомендовано зборам суддів та суддям України оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід, зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.
14.03.2022 р. Указом Президента України № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05год.30хв. 26 березня 2022р. строком на 30 діб.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022р. рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області продовжити розгляд справ.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2022р. призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "18" квітня 2022р. о 12:00. Викликано учасників справи у справі у судове засідання, призначене на 18.04.2022р. о 12:00.
15.04.2022р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2022р. відкладено розгляд справи по суті на "16" травня 2022 р. о 12:30. Викликано учасників справи у справі у судове засідання, призначене на 16.05.2022р. о 12:30.
16.05.2022р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2022р. призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "08" червня 2022 р. о 12:00. Викликано учасників справи у справі у судове засідання, призначене на 08.06.2022р. о 12:00.
06.06.2022р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2022р. відкладено розгляд справи по суті на "25" липня 2022 р. о 10:40. Викликано учасників справи у справі у судове засідання, призначене на 25.07.2022р. о 10:40.
20.06.2022р. до суду відповідачем було надано письмові пояснення до судових дебатів.
25.07.2022р. судом оголошено перерву до 15.08.2022р. о 10:45.
15.08.2022р. судом оголошено перерву до 31.08.2022р. о 14:00.
26.08.2022р. та 30.08.2022р. позивачем було подано письмову промову у судових дебатах.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог позивача та просить суд відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 31.08.2022 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 07.09.2022р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.
16 листопада 2020 року між Національним університетом ”Одеська юридична академія” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” (виконавець) було укладено Договір №295 надання послуг (надалі - Доовір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовникові послуги, зазначені в додатках, які є невід'ємною частинною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити.
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування послуг: „Послуги з виготовленні проектно-кошторисної документації на встановлення системи пожежної сигналізації, системи оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі” (Показник національного класифікатора України ДК 021:2015 „Єдиний закупівельний словник” - 71320000-7: Поснули з інженерного проектування).
Положеннями п. 2.1. Договору визначено, що виконавець повинен надати замовникові послуги, якість послуг вказаних в п. 1.2. цього Договору має відповідати державним стандартам.
Згідно до п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 405000,00 грн., у тому числі ПДВ 67500,00 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата вартості послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця.
Умовами п. 4.2. Договору визначено, що оплата вартості послуг здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту здавання-приймання наданих послуг, або щомісячно на підставі підписаних сторонами актів здавання-приймання наданих послуг та надходження бюджетних коштів.
Відповідно до п. 5.1. Договору, термін надання послуг до 31.12.2020р. та п. 5.2. Договору узгоджено місце надання послуг.
Поряд з цим, Розділом 6 Договору визначено права та обов'язки сторін, а саме п.6.2.5. Договору замовнику надано право відмовитись від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам Договору, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, що виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов'язків за цим Договором.
Згідно до п. 10.1. Договору, строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.2. цього Договору та закінчується 31 грудня 2020р., а в частині гарантійних зобов'язань, до закінчення терміну дії гарантії.
За поясненнями позивача, Акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації як результату наданих послуг було підписано представником замовника 23.12.2020р., що свідчить про прийняття замовником наданих виконавцем послуг. (а.с. 14-23, т.1).
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що в установлений Договором строк оплата наданих послуг із розроблення проектно-кошторисної документації відповідачем здійснена не була та позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, адже позивачем було належним чином виконано свої зобов'язання, жодних претензій з боку відповідача щодо розроблення проектно-кошторисної документації протягом строку дії Договору не надходило.
Також позивачем було зазначено суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” було отримано лист відповідача від 29.12.2020 року Вих. №1576-9, у якому йдеться про відмову відповідача здійснити оплату за Договором, оскільки замовником не затверджувалося технічне завдання на проектування, а надана позивачем проектно-кошторисна документація не відповідає вимогам замовника до планувальних та інженерних рішень об'єктів проектування, основних параметрів, вартості та організації.
Позивачем було зазначено суду, що з п. 2. Додатку до Тендерної документації „Технічна специфікація до предмету закупівлі”, наданої замовником, проектно-кошторисна документація на встановлення системи пожежної сигналізації, системи оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі має бути розроблена згідно норм ДБН, ДСТУ Б Д, та перевірена експертизою проектів з отриманням позитивного експертного висновку та пояснено суду, що відповідність проектно-кошторисної документації державним стандартам, зокрема, і в частині кошторису, підтверджується експертними звітами, переданими замовнику виконавцем.
Також позивачем було зауважено суду, що будь-яких заперечень щодо порядку та умов укладення Договору на час його підписання сторони не висловили. Зокрема, при укладенні договору виконавець не брав на себе обов'язку щодо розроблення вихідних даних та завдання на проектування, а, отже, їх надання покладалося на замовника.
Відповідно до п. 7.4. Договору, за прострочення здійснення розрахунку за надані послуги замовник зобов'язаний за вимогою виконавця виплатити останньому штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, з дня надходження бюджетних коштів.
Керуючись п. 7.4. Договору, позивачем було здійснено нарахування пені за період з 03.01.2021р. по 09.03.2021р. на суму боргу - 405000,00 грн. та сума пені становить 8843,42грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Національним університетом „Одеська юридична академія” зобов'язань за Договором надання послуг №295 від 16.11.2020р. в частині своєчасної оплати за надані послуги та направлено на стягнення боргу у розмірі 405000,00 грн. та пені у розмірі 8843,00 грн.
Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що від виконавця за підписом директора І.А. Каплунова, до замовника надійшов Акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації та вказаний акт було отримано Лук'янченком С.О. та підписано його.
Як вказує відповідач, з аналізу змісту цього Акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації вбачається, що в цьому Акті відсутні положення, які б підтверджували, що він надається на виконання саме Договору (від 16.11.2020 р. № 295), а також не зазначається адресат, тобто особа, якій передається або з якою підписується цей Акт. Тобто, цим Актом позивач у справі передав відповідачу у справі підготовлену проектно-кошторисну документацію, що не свідчить про виконання Договору.
Відповідач наголошує, що зазначеним Актом було передано замовнику проектно-кошторисну документацію, у зв'язку з чим виникла потреба у її вивченні та визначенні відповідності умовам Договору, у тому числі викладених в додатках до нього, відповідності державним стандартам, тощо. За твердженням відповідача, отримання проектно-кошторисної документації не свідчить про виконанням позивачем Договору, а є лише одним з етапів такого виконання, оскільки належне виконання умов Договору передбачає обов'язкове визнання відповідності виготовленої проектно-кошторисної документації умовам Договору, державним стандартам, тощо та за результатами вивчення переданої проектної-кошторисної документації відповідачем було виявлено низку наявних в ній недоліків, а також невідповідностей, а також відповідачем було використано право, передбачене п. 6.2.5. Договору.
Як вказує відповідач, 29.12.2020р. ним на адресу позивача було надіслано лист вих. №1576-9, яким відмовлено у прийнятті проектно-кошторисної документації. Відмова була обґрунтована невідповідністю проектно-кошторисної документації умовам Договору та вимогам чинного законодавства, та 02.02.2021р. відповідачем було отримано від позивача претензію від 14.01.2021 р., в якій позивач висловлювало свою незгоду із позицією відповідача та наполягав на оплаті вартості, начебто, наданих послуг.
Відповідач у відповідь на претензію від 14.01.2021р. на адресу позивача направив лист вих. № 270-3, в якому обґрунтовувалось, невідповідність поданої проектно-кошторисної документації умовам Договору та державним стандартам, а також зазначалось про необхідність належного виконання своїх зобов'язань за Договором. Цим листом відповідач повідомив також позивача у справі про те, що отримана проектно-кошторисна документація не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути прийнята. (а.с. 80-82,т.2).
Відповідачем зазначалось суду, що Акта здавання-приймання наданих послуг між сторонами Договору підписано не було, що свідчить про відсутність підстав для оплати цих послуг з боку відповідача.
Також відповідачем надавались пояснення та зазначалось суду стосовно невідповідності проектно-кошторисної документації умовам договору та державним стандартам, крім того було звернуто увагу суду та зауважено, що під час виготовлення проектно-кошторисної документації представниками позивача не було відвідано будівлю замовника, та не було враховано особливості будівель, а отже не відзначено цього в проектно-кошторисній документації.
Крім того, відповідачем були надані заперечення щодо похідних вимог у вигляді штрафу та щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до наданої відповіді на відзив позивачем було зазначено суду, що акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації як результату наданих послуг було підписано представником замовника 23.12.2020р., що свідчить про прийняття замовником наданих виконавцем послуг. Результатом наданих послуг за договором є розроблена виконавцем проектно-кошторисна документація на встановлення системи пожежної сигналізації, системи оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі та відповідно до п. 4.4. Договору, підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з боку замовника.
Також позивачем надавались пояснення щодо статусу експертної установи та надавались спростування щодо тверджень відповідача про невідповідність сертифікату експерта класам наслідків та вихідних даних.
Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації не є результатом наданих послуг за договором. Зазначалось суду, що відповідач, у відповідності до п. 6.2.5. договору відмовився від прийняття результатів наданих послуг. Також відповідачем було зауважено суду, що додані позивачем до позовної заяви експертні звіти є неналежними доказами та не можуть братись до уваги.
Відповідно до наданої відповіді, позивачем зазначалось додатково щодо тверджень відповідача стосовно акту прийому-передачі, щодо завдання про проектування, експертних звітів та щодо належності доказів, а також було зауважено, що жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем до суду надано не було.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним Товариством з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!”, суд зазначає наступне.
Загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Національним університетом
”Одеська юридична академія”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!”, як виконавцем, виникли на підставі укладеного між ними 16 листопада 2020 року Договору №295 надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Як встановлено судом, та визнано сторонами за час розгляду справи, 23.12.2020р. між сторонами - Національним університетом „Одеська юридична академія” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” було підписано Акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації, за яким було визначено, що на виконання умов договору передається проектно-кошторисна документація із позитивними експертними звітами. (а.с. 14, 15, т.1).
Також матеріали справи мітять експертні звіти (позитивні) щодо розгляду проектної документації на будівництво, від 15.12.2020р. №201214/7-А, від 16.12.2020р. №201215-3/А, від 16.12.2020р. №201215-11/А, від 16.12.2020р. №201215-10/А, від 17.12.2020р. №201216-11А, від 17.12.2020р. №201216-7/А, від 16.12.2020р. №201215-4/А, від 17.12.2020р. №201216-8/А, від 16.12.2020р. №201215-6/А, від 18.12.2020р. №201217-5/А, від 15.12.2020р. №201214-9/А, від 16.12.2020р. №201215-5/А, від 17.12.2020р. №201216-12/А, від 16.12.2020р. №201215-8/А, від 17.12.2020р. №201216-10/А, від 17.12.2020р. №201216-9/А, від 15.12.2020р. №201214-8/А, Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Будівельна Експертиза”.
Відповідно до ст. 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.
Згідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно до ч. 1 ст. 847 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника.
Ґрунтуючи позовні вимоги, позивачем зазналось суду, що підписаний між сторонам Акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації є за своєю природою Актом здавання-приймання наданих послуг у розумінні положення п. 4.2. Договору. Однак, відповідачем повністю заперечувалось проти таких доводів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зазначає, що дійсно умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що оплата вартості послуг здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту здавання-приймання наданих послуг, поряд з цим, як встановлено судом, матеріали справи такого акту, визначеного умовами договору, матеріали справи не містять та зворотнього позивачем доведено не було.
Тобто, аналізуючи умови та положення укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що у відповідача виникає зобов'язання з оплати наданих послуг після підписання між сторонами саме Акту здавання-приймання наданих послуг, відповідно до п. 4.2. Договору.
Приймаючи до уваги, що сторонами такого Акту підписано не було, на переконання суду, наразі відсутні правові підстави для оплати відповідних послуг Національним університетом „Одеська юридична академія” за Договором №295 надання послуг від 16 листопада 2020 року.
Аналізуючи умовами договору, судом враховано, що п.6.2.5. Договору замовнику надано право відмовитись від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам Договору, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, що виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов'язків за цим Договором.
Як встановлено судом, зокрема, 26.02.2021р. відповідачем на адресу позивача було скеровано лист, де було визначено, що Національний університет „Одеська юридична академія” за результатами розгляду отриманої від позивача проектно-кошторисної документації повідомляє, що відмовляється приймати зазначену проектно-кошторисну документацію як результат наданих послуг за Договором та підписувати Акт здачі-приойму робіт (наданих послуг).
Судом враховано, що п. 2.1. Договору визначено, що виконавець повинен надати замовникові послуги, якість послуг вказаних в п. 1.2. цього Договору має відповідати державним стандартам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 560 „Про затвердження порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” затверджено Порядок затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи.
Відповідно до Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011р. №45, Завдання на проектування об'єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).
Оцінуючи доводи сторін у сукупності, суд вважає доречними пояснення відповідача, що позивачем за час виконання договору та виготовлення проектно-кошторисної документації не було забезпечено огляду будівлі замовника, не погоджено із замовником завдання про проектування та суд відзначає, що позивачем не було доведено суду за час розгляду справи зворотного та не доказано суду, що при виготовленні відповідної документації, було здійснено огляд об'єкту замовника та виконано умови щодо погодження завдання на проектування.
Судом відхиляються пояснення представника позивача, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” Щербиною Є.О. було здійснено виїзд на об'єкт відповідача для погодження домовленості між сторонами з приводу виконання робіт, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження зазначених обставин та позивачем не було доведено зазначеного факту документально.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 218 ГПК України, під час судових дебатів у промовами можливо посилатись на обставини і докази, які досліджені судом, однак, доказів стосовно виїзду повноважної особи на об'єкт замовника позивачем надано не було.
Судом також критично оцінюються експертні звіти щодо розгляду проектної документації на будівництво, що були надані позивачем до матеріалів справи, оскільки судом встановлено факт відсутності існування погодження з відповідачем завдань на проектування.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у даній справі є не обґрунтовані та не підтверджені наданими доказами.
Отже, з урахуванням викладеного, за результатами розгляду спору, суд дійшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” не доведено належними та допустимими доказами підстави заявлених позовних вимог.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу за Договором задоволенню не підлягають.
Також, приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення основного боргу, вимоги про стягнення штрафу залишаються без задоволення, як похідні від заборгованості за договором, в задоволення яких судом відмовлено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 6207,65 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Плюс!” - відмовити в повному обсязі.
2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 6207,65 грн. покладаються на позивача.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2022 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д'яченко