07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 380/13109/21
адміністративне провадження № К/990/23959/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Цепко Ірини Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року
у справі №380/13109/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови 09 липня 2021 року у внесенні змін до пункту наказу ГУ НП у Львівській області №159 о/с від 01 червня 2020 року щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 01 червня 2020 року (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області внести зміни у наказ №159 о/с від 01 червня 2020 року щодо формулювань причин його звільнення з пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) на пункт 2 частини 1 статті Закону України «Про Національну поліцію України» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з проведенням відповідних розрахунків при звільненні з поліції через хворобу з 01 червня 2020 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови 09 липня 2021 року у внесенні змін до пункту наказу ГУ НП у Львівській області №159 о/с від 01 червня 2020 року щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 01 червня 2020 року (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області внести зміни у наказ №159 о/с від 01 червня 2020 року щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 з пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) на пункт 2 частини 1 статті Закону України Закону України «Про Національну поліцію України» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з проведенням відповідних розрахунків при звільненні з поліції через хворобу з 01 червня 2020 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року.
Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Адвокат Цепко Ірина Степанівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , втретє засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання.
Зміст касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи та незгоди позивача із постановою суду апеляційної інстанції.
При цьому, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права касаційна скарга не містить посилань на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо необхідності зазначення підстав касаційного оскарження, проте скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалі від 04 серпня 2022 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Цепко Ірини Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №380/13109/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Калашнікова