Справа № 363/1002/22 Суддя першої інстанції: Лукач О.П.
07 вересня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
при секретарі - Масловській К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, -
У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач, Укртрансбезпека) про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка надає реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00009416 від 31.01.2022 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08.08.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт вчинення адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова відповідає нормативно визначеним вимогам, доводи Позивача про недостовірність показників вимірювальної техніки є лише припущеннями та не підтверджені жодними доказами, а перевезення рухомого чи сипучого вантажу не може зумовлювати перенавантаження на осі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, всупереч вимог чинного законодавства в оскаржуваній постанові відсутні всі необхідні відомості і реквізити, по-друге, транспортний засіб, зафіксований у постанові, не містить строєної вісі, позаяк є тягачем, а не причепом, по-третє, методики вимірювання навантаження на вісь в русі при завантаженні сипучого вантажу не затверджено, що унеможливлює точне вимірювання.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу Укртрансбезпека просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд правильно вказав на підтвердження належними і допустимими доказами правомірності прийняття оскаржуваної постанови та факту вчинення адміністративного правопорушення, а про перевищення встановлених габаритно-вагових норм свідчать загальні результати зважування. Окремо зауважує, що спірна постанова відповідає всім нормативно визначеним вимогам та містить всі обов'язкові реквізити та відомості. Наголошує, що при перевезенні сипучого вантажу перевізнику необхідно обирати таку вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Крім іншого, вказує на нерелевантність практики Верховного Суду, на яку міститься посилання в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.09.2022.
У судовому засіданні Позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 02.12.2021 о 01 год. 04 хв. за адресою М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км 62+879, зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.410, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме - навантаження на строєні транспортного засобу на 11,1 % (7,106 тон).
За результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченком В.О. винесено постанову серії ВМ № 00009416 від 31.01.2022, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (а.с. 17).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14-3, 132-1, 229, 251, 258, 279-5, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на документальне підтвердження факту виявленого порушення та відповідність оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КпАП України перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%.
Згідно примітки до цієї статті підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Приписи ч. 1 ст. 14-3 КпАП України визначають, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КпАП України протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КпАП України).
Згідно ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Згідно п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 7 Порядку № 1174 встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 (п. 9 Порядку №1174).
Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Як було встановлено раніше, в оскаржуваній постанові зазначено, що 02.12.2021 о 01:04 за адресою: М-07 Київ - Ковель - Ягодин, км 62 + 879 зафіксовано автомобіль транспортний засіб DAF FT XF 105.410, днз НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, навантаження на строєні осіб транспортного засобу на 11,1% (7,106 тон), за що ч. 2 ст. 132-1 КпАП України передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Правопорушення зафіксовано технічним засобом WIM6,6, свідоцтво про повірку №35-02/5875, чинне до 12.10.2022. При цьому судовою колегією враховується, що Позивачем в обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги не наведено обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву щодо несправності технічного засобу, яким проводилось вимірювання навантаження в автоматичному режимі, з огляду на дійсність свідоцтва про повірку технічного засобу (а.с. 65).
Згідно п. 15 Порядку №1174 метадані повинні містити дані про:
- засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);
- фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;
- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Колегія суддів зауважує, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті у межах спірних правовідносин винесена на підставі метаданих, сформованих в автоматичному режимі технічним засобом, який відповідає вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. При цьому, числові та відсоткові дані, що містяться у постанові сформовані, у тому числі, з урахуванням похибки вимірювання.
Посилання Апелянта про те, що відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування відповідними вагами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п. 19 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на виключення п. 19 Порядку №879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у Відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17 та відповідає правовій позиції цього ж суду, висловленій у постанові від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.
У розрізі наведеного нерелевантною є практика Верховного Суду у справах №816/2329/13-а, №826/442/13-а та №821/597/17, на яку посилається Апелянт, щодо спірних правовідносин, оскільки згадані рішення суду касаційної інстанції прийняті за іншого правового регулювання та раніше щодо згаданих вище постанов.
До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до п. п. 1, 2, 5 Розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі - Інструкція № 512), уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
На першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа, за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знаку зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки.
Статтею 283 КпАП України передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити:
- найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
- дату розгляду справи;
- відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
- опис обставин, установлених під час розгляду справи;
- зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
- прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
- дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
- розмір штрафу та порядок його сплати;
- правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
- відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Посилання Апелянта на те, що в оскаржуваній постанові Відповідачем не відображено марку, модель, державний номерний знак напівпричепу, категорію, тип, повну масу, ширину, висоту транспортного засобу, довжину, розподіл навантаження за його вісями, сумарне фактичне навантаження на вісь, їх сукупність, фактичну міжосьову відстань та шинність, кількість коліс на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, судова колегія відхиляє.
Так, із змісту спірної постанови вбачається, що в ній вказані відомості про найменування органу, який виніс постанову, та його уповноваженої посадової особи, про дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за відповідне адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.
Тобто, зазначено всі відомості, які вимагаються законодавством, зокрема, ст. 283 КпАП України та Інструкцією № 512, та які є достатніми і необхідними для встановлення суті та змісту вчиненого Позивачем порушення.
Крім того, пункт 3 Інструкції, на яку посилається Позивач, не містить відсилання на форму постанови відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.
При цьому, із змісту положень Порядку № 1174 вбачається, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті, може здійснюватися шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.
У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
У свою чергу система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Водночас, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/коригувати або змінювати зміст такої постанови є неможливим.
З приводу твердження Позивача в апеляційній скарзі про те, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості про транспортний засіб, якій має строєну вісь, а відтак вона не містить відомостей автомобіль, яким допущено перевищення граничних вагових норм, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до Правил № 363 сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа. У свою сергу причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що рух причепу автомобільною дорогою неможливий без буксирування автомобілем, зокрема, сідельним тягачем. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що виявлення перевищення допустимих габаритно-вагових норм на причепі, який буксирується сідельним тягачем, дає обґрунтовані підстави стверджувати про порушення відповідальною за такий транспортний засіб особою п. 22.5 ПДР України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що незазначення в оскаржуваній відомостей саме про причіп, який буксирувався сідельним тягачем та інформація про який належним чином відображена в оскаржуваній постанові, не дає підстав стверджувати, що указаний індивідуальний акт складений з порушеннями, які мають своїм наслідком його скасування.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 200/21123/16-а (2-а/200/870/16), від 17.10.2019 у справі № 126/1030/17.
Посилання Апелянта на практику Верховного Суду, зокрема, у справі № 540/383/21 щодо необхідності проведення замірів відстаней між осями, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідне судове рішення ухвалено за інших обставин, ніж ті, що є предметом судового розгляду в цій справі, позаяк у згаданому вище рішенні суду касаційної інстанції вказано на відсутність відомостей в акті про заміри такої відстані. Водночас, у межах цієї справи складання такого акту не передбачено.
З приводу доводів апеляційної скарги про необхідність врахування рішень судів апеляційної інстанції колегія суддів зауважує, що згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено 07 вересня 2022 року.