Справа № 285/1740/22
провадження у справі № 2/0285/598/22
Іменем України
06 вересня 2022 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді……...………Літвин О. О.,
секретаря…………...................Клечковської М. М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні залі суду
за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення боргу за договором позики, -
У травні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення боргу за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.06.2020 він позичив відповідачці гроші в сумі 36 800 грн, які вона зобов'язалася повернути до 16.09.2020, що підтверджується нотаріально посвідченим договором, однак взяті на себе зобов'язання повністю не виконала, повернула лише 7 200 грн., решту просив стягнути з неї в судовому порядку.
Сторони в судове засідання не прибули.
Представник позивача в письмовій заяві просив справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідачка в судове засідання повторно не прибула, про дату слухання справи повідомлена вчасно та належним чином, відповідно до вимог розділу І глави 7 ЦПК України. Правом подати відзив на позов не скористалася, у зв'язку з чим суд вважає за можливе ухвалити рішення заочно на підставі наявних доказів у справі без фіксації судового процесу звукозаписувальним технічним засобом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 16.06.2020 ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 36 800 грн., які остання зобов'язалася повернути до 16.09.2020.
Факт отримання ОСОБА_4 коштів підтверджується наявним у матеріалах справи нотаріально посвідченим договором позики.
Отримання ж від позивача суми коштів, визначених у пункті 1 договору, відповідачкою спростовано не було.
Відповідно ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Предметом позову ОСОБА_3 є зобов'язання, що випливають з позикових правовідносин, а його підставами - фактичні обставини (юридичні факти) укладення договору позики, виконання його умов позикодавцем та неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини, що випливають з договору позики, регулюються статтями 1046-1053 ЦК України.
Змістом договору позики є передача однією стороною (позикодавцем) у власність другій стороні (позичальникові) грошових коштів (речей) та зобов'язання останнього повернути позикодавцю суму позики на певних умовах (стаття 1046 ЦК). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст.1047 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана його письмова форма, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Позичальник, як передбачено ст.1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У вказаний в договорі строк відповідачка борг не повернула.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону (ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, відповідачка не повністю виконала умови укладеного із позивачем договору позики, повернувши останньому лише частину позичених коштів (а саме 7 200 грн.), факт отримання спірної суми коштів не спростувала, а тому суд приходить до висновку, що вона зобов'язана повернути позивачу решту суми основного боргу в розмірі 29 600 грн.
Окрім того, наявність оригіналу договору у позивача, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Враховуючи наявність у відповідачки боргових зобов'язань перед позивачем, їх неналежне невиконання і не повернення всієї отриманої суми позики, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та задовольняє їх в повному обсязі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06.07.2015 у справі «Заїченко проти України»). У своєму рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (28.12.2002) Європейський суд зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зв'язку з задоволенням позову, з відповідачки належить стягнути судові витрати, понесені позивачем при подачі позову до суду. Останні складаються з судового збору в розмірі 992,40 грн., 1 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, підтверджені квитанцією банку від 12.05.2022, квитанцією №009260 від 17.05.2022.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282, 315, 319 ЦПК, - суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на користь ОСОБА_1
заборгованість за договором позики від 16.06.2020 в розмірі 29 600 грн. та 1 992,40 грн. судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя О. О. Літвин