Справа №295/5465/22
Категорія 59
2/295/1708/22
05.09.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді Перекупка І.Г.
при секретарі судового засідання Конончук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Гукова Наталія Євгенівна про розірвання спадкового договору, -
Позивач в червні 2022 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.10.2021 року між нею та відповідачем був укладений спадковий договір, відповідно до якого вона передає після своє смерті відповідачу належний їй на праві приватної власності житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом договору відповідач, як набувач майна зобов'язувалася виконувати виконати наступні розпорядження відчужувача, а саме: відвідувати відчужувача двічі на день, спілкуватися з нею на теми, що стосуються її стану здоров'я та її побутових проблем, у випадку погіршення стану здоров'я відчужувача проживати разом з нею та допомагати здійснювати заходи особистої гігієни, забезпечувати за рахунок відчужувача усіма необхідними медикаментами у випадку погіршення стану здоров'я яке буде становити загрозу для її життя, здійснювати прибирання будинку та інше.
Позивач зазначає, що фактично, з моменту укладення спадкового договору, відповідач не виконує умови вказаного договору. Відповідач порушила умови спадкового договору та не виконує взяті на себе спадковим договором зобов'язання, що дає позивачу право для звернення до суду з позовом про його розірвання.
Ухвалою судді Богунський районний суд м. Житомира від 30.06.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідач відзив не подала, про наявність поважних причин, які перешкоджають її подачі, суд не повідомлено, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання позивача не з'явилася, надіслала на адресу суду заяву, у якій вона просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним, причини неявки суду не повідомила.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним, причини неявки суду не повідомила.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 14.10.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений спадковий договір, відповідно до п. 1 якого набувач майна - ОСОБА_2 , зобов'язується виконувати розпорядження відчужувача майна - ОСОБА_1 , які викладені в п. 10 цього договору та, в разі смерті відчужувача майна, набуває право власності на належні відчужувачу житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:01:006:0004, площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на якій він розташований (а.с. 7).
Згідно п. 10 цього договору, набувач за договором, зобов'язується виконати наступні розпорядження відчужувача, а саме:
- відвідувати відчужувача двічі на день, спілкуватися з нею на теми, що стосуються її стану здоров'я та її побутових проблем;
- у випадку погіршення стану здоров'я відчужувача проживати разом з нею та допомагати здійснювати заходи особистої гігієни;
- забезпечувати за рахунок відчужувача усіма необхідними медикаментами у випадку погіршення стану здоров'я яке буде становити загрозу для її життя;
- здійснювати прибирання будинку відчужувача не рідше двох разів на тиждень;
- прати одяг та білизну відчужувача не рідше одного разу на тиждень;
- щодня готувати їжу та годувати відчужувача;
- купувати продукти харчування та інші необхідні речі побутового призначення за дорученням та за кошти відчужувача;
- оплачувати комунальні платежі за дорученням та за кошти відчужувача;
- виконувати дрібний ремонт квартири;
- у разі смерті відчужувача поховати її на кладовищі.
Пунктом 15 договору сторони погодили, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень (а.с. 8).
Спір між сторонами виник щодо неналежного виконання умов спадкового договору.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 1, 2 ст. 614 ЦК України).
Згідно статті 1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Згідно з частиною першою статті 1308 ЦК України, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов'язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Положеннями ст. 80 ЦПК України, встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
З наявних доказів по справі вбачається, що позивач є одинокою особою похилого віку, 1939 року народження, а відтак потребує стороннього догляду та допомоги, в зв'язку з чим 14.10.2021 року вона уклала спадковий договір з відповідачем, яким на відповідача покладено обов'язок здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не виконує покладені на неї зобов'язання за спадковим договором, зокрема, жодного догляду за нею не здійснює, жодної допомоги в придбанні ліків, продуктів харчування, прибирання, сплаті за житлово-комунальні послуги за будинок не надає.
Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Так, суд звертає увагу на те, що з моменту ознайомлення представника відповідача з
Матеріалами позовної заяви 02.09.2022 року (а.с.19) нею, як представником не надано жодного належного та допустимого доказу на виконання ОСОБА_2 , умов спадкового договору, не подано відзиву на позов, не заявлено жодного клопотання про витребування будь-яких доказів тощо, що є її процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України).
Таким чином судом встановлено, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів про виконання відповідачем умов спадкового договору.
Суд звертає увагу і на те, що у позивача відсутній обов'язок доведення саме вини у невиконанні договору, так як відповідно до його умов відповідач взяла на себе зобов'язання з догляду за позивачем та надання їй допомоги, які нею не здійснювались. В той же час, позивачем доведено факт невиконання відповідачем спірного договору.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконувала розпорядження відчужувача у вигляді покладених на неї зобов'язань, зазначених в спадковому договорі, а тому відповідно до положень ст.1308 ЦК України спадковий договір підлягає розірванню, а наявна заборона на відчуження має бути знята. Відповідачем в ході судового розгляду доводів позивача, що викладені у позовній заяві та підтверджені в ході судового розгляду, належними і допустимими доказами не спростовано.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Гукова Наталія Євгенівна про розірвання спадкового договору - задовольнити.
Спадковий договір, укладений 14.10.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є., зареєстрований в реєстрі за № 2236 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
Зняти заборону на відчуження належної ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є., зареєстрований в реєстрі за №2237 від 14 жовтня 2021 року.
Зняти заборону на відчуження належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:01:006:0004, площею 0,1 га, посвідчену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є., зареєстрований в реєстрі за №2238 від 14 жовтня 2021 року.
Рішення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Гукова Наталія Євгенівна (адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя І.Г.Перекупка