справа № 380/11230/21
29 серпня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представника позивача Васечка Ю.А.,
представника відповідача Гурняк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач; ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35 (далі - відповідач; ГУ ДПС у Львівській області), в якій позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.12.2021, просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00110840902 від 20.05.2021 в частині накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” у розмірі 250000,00 грн.
Ухвалою від 14.07.2021 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 26.07.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 17.02.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пальне, яке постачається позивачем контрагентам за договорами поставки, не призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а використовується для виробничого споживання, відповідно здійснення поставки пального за договорами відповідає визначенню оптової, а не роздрібної торгівлі. Таким чином, позивач на підставі укладених із контрагентами договорів здійснює оптовий продаж нафтопродуктів на підставі наявної у нього ліцензії. При цьому, контролюючим органом не взято до уваги жодні первинні документи, на підставі яких позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану із оптовою торгівлею пальним. Враховуючи наведене, в акті перевірки не доведено, що пальне яке продано позивачем контрагентам на підставі договорів поставок (оптовий продаж), що відображено у акцизних накладних, здійснювалося з оптового складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, оскільки первинними документами встановлюється та доводиться, що позивач здійснює виключно оптову реалізацію пального.
27.08.2021 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що інформація, яка міститься в акцизних накладних свідчить про реалізацію пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, що спростовує доводи позивача про здійснення ним оптової торгівлі пальним.
У заяві про зменшення позовних вимог від 21.12.2021 представник позивача вказав, що позивач здійснив коригування до акцизних накладних та вірно вказав напрям використання пального.
У додаткових поясненнях від 25.01.2022 представник відповідача зазначила, що позивач здійснив коригування акцизних накладних лише 23.10.2021, проте акт фактичної перевірки складений 22.04.2021.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач з 05.02.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 .
З 06.10.2009 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом серії № НОМЕР_3 .
Позивач здійснює діяльність з оптової торгівлі на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №990514201900461 від 04.12.2019 та ліцензії на право зберігання пального №13210414201900054 від 19.09.2019 за адресою: 81632, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Дроговиж, вул. Човнище, 2.
На підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області “Про проведення фактичних перевірок” від 13.04.2021 №1290-ПП, направлень від 13.04.2021 №4134, від 13.04.2021 №4135, виданих ГУ ДПС у Львівській області, посадові особи ГУ ДПС у Львівській області провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 22.04.2021 №9652/13-01-09-02/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки від 22.04.2021), в якому зафіксовано порушення позивачем:
- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України - не здійснено реєстрацію в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі витратоміра-лічильника;
- частини двадцятої статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” - здійснено роздрібну торгівлю пальним без отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
На підставі акта перевірки від 22.04.2021 відповідач прийняв податкове повідомлення рішення від 20.05.2021 №00110840902, яким за порушення позивачем підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, частини двадцятої статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” застосував до позивача штрафні санкції на загальну суму 270000,00 грн.
Згідно з розрахунком штрафних санкцій (арк. справи 23, Том 1) штрафна санкція за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” становить 250000,00 грн, а за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України - 20000,00 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00110840902 в частині застосування штрафних санкцій за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” від 19.12.1995 № 481/95-ВР (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 481/95).
Відповідно до понятійного апарату Закону України № 481/95:
- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;
- місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;
- місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;
- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
- оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
- роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;
У статті 15 Закону України № 481/95 зазначено, серед іншого, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Як встановив суд, позивач здійснює діяльність з оптової торгівлі на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №990514201900461 від 04.12.2019 та ліцензії на право зберігання пального №13210414201900054 від 19.09.2019 за адресою: 81632, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Дроговиж, вул. Човнище, 2.
Відповідно до пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 вказаного Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального або спирту етилового, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 ПК України; втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.
В акцизній накладній зазначаються в окремих полях такі обов'язкові реквізити, зокрема:
і) ознака напряму використання та умов оподаткування пального або спирту етилового;
ї) ознака щодо реалізації пального у паливний бак транспортного засобу або в тару споживача через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;
м) адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання - не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;
о) ознака щодо реалізації пального у паливний бак транспортного засобу платника податку через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним;
п) ознака щодо реалізації пального з акцизного складу пересувного у паливний бак транспортного засобу, обладнання або пристрою.
У пункті 231.2 статті 231 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення акцизної накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового (пункт 231.3 статті 231 ПК України).
Згідно з пунктом 231.3 статті 231 ПК України особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового:
а) з акцизного складу:
- для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування пального або спирту етилового;
- будь-яким іншим особам - не платникам податку;
- платнику податку, суб'єкту господарювання, який не є платником податку, особі, яка не є суб'єктом господарювання, у паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;
- платнику податку в паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним;
- пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно);
- у паливний бак транспортного засобу, обладнання або пристрою;
- при заправленні повітряних суден бензинами авіаційними або паливом для реактивних двигунів;
б) з акцизного складу пересувного:
- для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого/зіпсованого/знищеного пального або спирту етилового;
- будь-яким іншим особам - не платникам податку.
Особа, яка склала акцизну накладну в одному примірнику, зобов'язана зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Процедуру заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового відповідно до статей 231, 232 розділу VI “Акцизний податок” ПК України визначає Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 27.11.2020 № 729 (далі - Порядок №729).
У пункті 4 розділу ІІ Порядку №729 вказано, що у відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:
“ 1” - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;
“ 2” - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу, з використанням акцизного складу пересувного, в тому числі через магістральний трубопровід, у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;
“ 3” - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами/ акцизними складами пересувними, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання “ 3” зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами/ акцизними складами пересувними;
“ 4” - реалізація пального у паливний бак транспортного засобу або в тару споживача через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;
“ 5” - реалізація пального у паливний бак транспортного засобу платника через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним;
“ 6” - реалізація пального з акцизного складу пересувного у паливний бак транспортного засобу або обладнання, або пристрою;
“ 7” - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням трубопроводу, який не є акцизним складом пересувним. (Така ознака не може бути зазначена при реалізації пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням магістрального трубопроводу);
“ 8” - заправлення повітряних суден суб'єктами господарювання, які здійснюють авіапаливозабезпечення згідно з чинним сертифікатом на відповідність вимогам авіаційних правил України, або суб'єктами господарювання, які мають посвідчення про допуск до експлуатації постійного злітно-посадкового майданчика, видане уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідно до вимог авіаційних правил України, пальним, отриманим за податковим векселем, яке оподатковується на умовах встановлених пунктом 229.8 статті 229 розділу VI Кодексу;
“ 9” - реалізація пального відповідно до підпункту 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 розділу IV Кодексу суб'єктам літакобудування. Ознака “ 9” може бути зазначена тільки при реалізації пального суб'єктам літакобудування, на яких поширюється дія норм статті 2 Закону України “Про розвиток літакобудівної промисловості” (далі - суб'єкти літакобудування);
“ 10” - реалізація пального відповідно до підпункту 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 розділу IV Кодексу замовникам, які здійснили закупівлю для забезпечення потреб держави або територіальної громади. Ознака “ 10” може бути зазначена тільки при реалізації пального замовникам, які здійснили таку закупівлю для забезпечення потреб держави або територіальної громади відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”;
“ 11” - реалізація пального відповідно до підпункту 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 розділу IV Кодексу Державному агентству резерву України;
“ 12” - заправлення власних повітряних суден суб'єктами літакобудування;
“ 13” - фізичний відпуск (відвантаження) пального з акцизного складу / акцизного складу пересувного на акцизний склад пересувний або з акцизного складу пересувного до акцизного складу при його експорті для переміщення по митній території України (для виробників);
“ 14” - фактичне вивезення пального за межі митної території України, підтверджене відповідно до пунктів 30-32 Положення;
“ 15” - фізичний відпуск (відвантаження) зберігачем пального суб'єкту господарювання - платнику, пальне якого зберігалося на акцизному складі зберігача;
“ 16” - власне споживання пального замовниками, які здійснили закупівлю такого пального для забезпечення потреб держави або територіальної громади, відповідно до підпункту 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 розділу IV Кодексу. Ознака “ 16” може бути зазначена тільки замовниками, які здійснили закупівлю пального для забезпечення потреб держави або територіальної громади відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”, при власному споживанні такого пального;
“ 17” - реалізація пального, обсяг якого збільшено за оформленою додатковою митною декларацією.
Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання “ 1”-“ 17”, у відповідному рядку зазначається цифра “ 0”.
Суд встановив, що у зв'язку з реалізацією пального контрагентам: ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , МКП “ЖКУ”, ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ДП “ДГ “Миклашів”, з якими укладені відповідні договори поставок, позивач зареєстрував акцизні накладні: № 9023347654, №9023347256, №9049068978, №9049097117, №9049097517, №9049075485, №9079394178, №9060375356, №9023347673, №9079394174, №9079368024, №9049079490, №9049096908, №9023347100, №9023347330, №9079394173, №90793941717.
Як встановив відповідач та не заперечує позивач, у відповідному рядку вказаних акцизних накладних під ознакою щодо напрямів використання пального зазначено “ 4”, тобто - реалізація пального у паливний бак транспортного засобу або в тару споживача через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
Суд повторно зазначає, що відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону України Закону України № 481/95 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Таким чином, суд вважає, що встановивши на підставі акцизних накладних факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без відповідної ліцензії, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем частини двадцятої статті 15 Закону України № 481/95 та наявності підстав для застосування штрафних санкцій за таке порушення, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення у цій частині та безпідставність позову в цій частині.
Пояснюючи щодо обставин зазначення в акцизних накладних інформації про напрям використання пального, представник позивача вказав, що позивач помилково в таких зазначив ознаку щодо напрямів використання пального “ 4”.
Задля усунення такої помилки у подальшому (23.10.2021) позивач зареєстрував розрахунки коригування акцизних накладних № 9023347654, №9023347256, №9049068978, №9049097117, №9049097517, №9049075485, №9079394178, №9060375356, №9023347673, №9079394174, №9079368024, №9049079490, №9049096908, №9023347100, №9023347330, №9079394173, №90793941717, які були предметом перевірки. У таких розрахунках коригування позивач змінив ознаку щодо напрямів використання пального з “ 4” на “ 5” - реалізація пального у паливний бак транспортного засобу платника через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним.
Суд зауважує, що відповідач не заперечив щодо належного оформлення та реєстрації позивачем таких розрахунків коригування.
Дослідивши зміст договорів поставки (арк. справи 24-50, Том 1), укладених між позивачем та контрагентами ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , МКП “ЖКУ”, ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ДП “ДГ “Миклашів”, видаткові накладні про поставку пального, виписані позивачем на підставі таких договорів, суд погоджується із позицією позивача про те, що ним здійснювалась саме оптова торгівля пальним. Тут варто додати, що такі документи не були предметом дослідження контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.
На думку суду, допущена позивачем помилка в акцизних накладних не змінює суті договірних відносин між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , МКП “ЖКУ”, ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ДП “ДГ “Миклашів”, яка полягає в оптовій поставці пального, а відтак, зважаючи на її усунення, така помилка не може створювати для позивача додаткові обов'язки у вигляді сплати штрафних санкцій.
Тобто існування штрафних санкцій за роздрібну реалізацію пального без відповідної ліцензії суперечить як договорам між позивачем та його контрагентами, так і розрахункам коригування акцизних накладних № 9023347654, №9023347256, №9049068978, №9049097117, №9049097517, №9049075485, №9079394178, №9060375356, №9023347673, №9079394174, №9079368024, №9049079490, №9049096908, №9023347100, №9023347330, №9079394173, №90793941717.
Суд вказує на те, що протилежний підхід суперечитиме критеріям добросовісності, розсудливості та пропорційності рішень суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Зважаючи на викладене, з метою відновлення прав позивача, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00110840902 в частині застосування штрафних санкцій за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.12.2021, у розмірі 2500,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №00110840902 від 20.05.2021 в частині накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” у розмірі 250000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 07 вересня 2022 року.
Суддя Мричко Н.І.