07.09.2022 Справа №607/10320/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Безручко Т.В.
представника позивача Лисака В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просить скасувати постанову всправі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №719543 від 19 липня 2022 року згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, позивач вказала, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню. Так зазначила, 19 липня 2022 року об 11год. 50 хв. вона рухалась по проспекту Злуки, що в м.Тернополі. Вона є громадянкою США, має посвідчення водія, виданого у штаті Флорида №S610-414-81-525-0, клас Е. Зазначене посвідчення водія дає їй право керування транспортними засобами, зокрема легковими автомобілями, включаючи мотоцикли, так як відповідає категорії «В» міжнародного стандарту прийнятого ООН. Відповідно до постанови КМ України від 08.05.1993 року №340, особи, які тимчасово перебувають на території України мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або про дубльовані літерами латинського алфавіту. Після зупинки керованого нею транспортного засобу, позивач надала усі документу, у тому числі на право керування транспортними засобами. Проте, працівник поліції не звернула уваги на надане нею посвідчення водія та прийняла спірну постанову, якою наклала не неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. При цьому, не ознайомила позивача із її процесуальними правами та не роз'яснила права на захист. Зазначила, що вона на її думку, має право керувати транспортними засобами на території України, що підтверджується наявним у неї посвідченням водія, виданим компетентним органом США. Тому вважає, що у її діях відсутній склад адміністративного проступку.
Відповідач подав відзив на позов відповідно до якого позов не визнав, зазначивши, що відповідно до спірної постанови позивач, 19 липня 2022 року об 11 год.50 хв. керувала транспортним засобом марки «Nissan Leaf» н.з. НОМЕР_1 у місті Тернополі по вул..Збаразька-проспект Злуки, що не був зареєстрований у встановленому законом порядку та при перевірці документів було встановлено, що водій керувала автомобілем не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушила вимоги пункту 2.1 (а) ПДР України та статті 15 Закону України «Про дорожній рух» та скоїла правопорушення, передбачені ч.6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП. Також, згідно пункту 2.9 (в) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС. У відповідності до пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою КМ України від 07.09.1988 року №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані ( не переєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені забороняється. Пунктом 30 постанови КМ України «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» №340 від 08.05.1993 року визначено, що особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або проб дубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. У посвідченні водія, котре позивач пред'явив працівникам поліції, була відсутня інформація категорії (під категорії) транспортних засобів, на які воно розповсюджується, отже відповідач вважає, що воно не відповідає додатку №6 до Конвенції, а тому не може визнаватись на території України згідно з підпунктом «і» пункту 2 ст.41 Конвенції. Не є таке посвідчення й міжнародними, адже воно не відповідає додатку №7 до Конвенції, зокрема не містить відомостей про категорії (підкатегорії) транспортних засобів, на які розповсюджується його дія, тобто не може визнаватись і на підставі підпункту «Ї» пункту 2 ст.41 Конвенції. Таким чином, відповідач вважає, що посвідчення, яке позивач надала працівникам поліції не відповідало вимогам національного та міжнародного законодавства, чинного в Україні, а тому на його думку, не давало їй права на керування транспортними засобами на території України. Таким чином, представник відповідача вважає винесену спірну постанову законною та обґрунтованою, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
Представник позивача адвокат Лисак В.Б. всудовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджено документально. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази встановив.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №719543 від 19.07.2022 року, громадянка США ОСОБА_2 , уродженка України, 19 липня 2022 року об 11 год.50 хв. керувала транспортним засобом марки «Nissan Leaf» н.з. НОМЕР_1 у місті Тернополі по вул..Збаразька-Проспект Злуки, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку, чим порушила вимоги пункту 30.1 ПДР України, під час перевірки документів було встановлено, що водій не мала права керування таким транспортним засобом, а саме не отримала посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила вимоги пункту 2.1 (а) ПДР України та статті 15 Закону України «Про дорожній рух» та скоїла правопорушення, передбачені ч.6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст121, ч.2 ст.126 КУпАП та на накладено на неї стягнення із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виконуючи зазначену вимогу частини 2 ст. 77 КАС Українипредставник відповідача надав відеофіксацію з нагрудних камер працівників поліції 473323, які на його думку підтверджують законність винесення ним спірної постанови.
Як вбачається із даних реєстратора із службового автомобіля працівників поліції, про які зазначено у спірній постанові, громадянка ОСОБА_2 19 липня 2022 року об 11 год.50 хв. керувала транспортним засобом марки «Nissan Leaf» н.з. НОМЕР_1 у місті Тернополі по вул..Збаразька-Проспект Злуки, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Також, при перевірці документів працівником поліції позивачем було надано для перевірки посвідчення водія, видане компетентним органом штату Флорида США, у якій була наявна категорія класу «Е», дата видачі 25.02.2021 року. ОСОБА_1 працівником поліції було роз'яснено причину його зупинки та перед розглядом адміністративної справи роз'яснено вимоги ст..268 КУпАП, ст..63 Конституції України. Будь-яких клопотань та бажання скористатись допомогою адвоката, у зв'язку із чим відкласти розгляд справи ОСОБА_1 не висловлювала.
Правовідносини, що стосуються дорожнього руху врегульовані Правилами дорожнього руху України, затверджені постановою КМ України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306.
За змістом п.1.1. зазначеної постанови, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
В силу вимог пункту 2.1 (а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно із п.2.4 (а) ПДР України, на вимогу поліцейського, водій зобов'язаний пред'явити документи, передбачені у пункті 2.1 зазначених Правил.
Відповідно до вимог пункту 30.1 ПДР України, власники механічних транспортних засобів і причепів до них, повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Також, згідно пункту 2.9 (в) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС.
У відповідності до пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою КМ України від 07.09.1988 року №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не переєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені забороняється.
Зазначеним доказами підтверджено, що ОСОБА_2 19 липня 2022 року об 11 год.50 хв. керувала транспортним засобом марки «Nissan Leaf» н.з. НОМЕР_1 у місті Тернополі по вул..Збаразька-Проспект Злуки, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку, відтак допустила порушення вимог пункту 30.1, 2.9 (в) ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.121 КУпАП, відповідно до якої керуванням водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку…тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, суд погоджується із правовою кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.6 ст.121 КУпАП та вважає її винною у його скоєнні.
Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.05.1993 №340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати українське посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.
Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на українське посвідчення водія, а також видача їм українських посвідчень водія замість утраченого у зв'язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.
Так, наявне у позивача ОСОБА_1 посвідчення водія, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , видане 25.02.2021 року компетенними органами штату Флорида, у якому зазначено, переклавши на українську мову, що остання наділена правом керування транспортними засобами класу «Е», тобто будь-яким некомерційним транспортним засобом з допустимою максимальною масою менше 11,8 фунтів або будь-якими рекреаційними транспортними засобами.
Проте, пред'явлений позивачем документ на право керування трансопртними засобами не є Міжнародним водійським посвідченням в розумінні Конвенції про дорожній рух 1968 року (Женева).
Суд також зазначає, що держава в якій видане зазначене посвідчення, а саме Сполучені Штати Америки, на відміну від України, не є країною - підписантом Женевської конвенції 1968 року, а відтак відносини, які стосуються визнання в Україні водійських посвідчень, виданих у Сполучених Штатах Америки, не регулюються зазначеною Конвенцією.
В той же час, Україна не приєднувалася до Конвенції про дорожній рух 1949 року (Женева), учасником якої є Сполучені Штати Америки.
Однак, досліджене судом посвідчення водія ОСОБА_1 , яка є громадянкою США та перебуває на території України тимчасово, видане у штаті Флорида (Сполучені Штати Америки) 25.02.2021 року містить усю необхідну інформацію, передбачену в додатку №6 до вказаної Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року та відповідає її вимогам.
Відтак, суд вважає, що позивач, за умови тимчасового перебування на території України, міг підтверджувати своє право керування транспортним засобом водійським посвідченням, виданим у штаті Флорида, Сполучені Штати Америки.
Таким чином, суд, оцінивши та дослідивши докази надані суду, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягненняслід задовольнити частково, спірну постанову у частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП скасувати, а адміністративну справу відносно неї у цій частині провадженням закрити.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КупАП, суд вважає, що нею було допущено порушення вимог пункту п.30.1, 2.9 (в) ПДР України, оскільки остання 19 липня 2022 року об 11 год.50 хв. керувала транспортним засобом марки «Nissan Leaf» н.з. НОМЕР_1 у місті Тернополі по вул..Збаразька-Проспект Злуки, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Згідно частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Також, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат судом береться до уваги те, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП суму сплаченого ним судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ№719543 від 19 липня 2022 року у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, скасувати, а адміністративну справу відносно неї за вказаною статтею, провадженням закрити.
Вважати ОСОБА_1 притягнутою до адміністративної відповідальності на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ№719543 від 19 липня 2022 року за ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, змінивши їй адміністративне стягнення, у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн..
У решті вимог ОСОБА_1 , відмовити.
Стягнути із Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог що становить 226(двісті двадцять шість) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду складено та проголошено судом 07 вересня 2022 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан