ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27 липня 2010 р. Справа № К-17/64-16/110-20/60-24/45
Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Ткаченко І. В., суддів Деделюка Б. В. і Цюх Г. З., при секретарі Липко І. І., за участю представника відповідача Дешко Л. М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в частині визнання за нею права на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія" у розмірі 4,14 %, передану їй ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6.
08 травня 2009 р., ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання за нею права на частку в статутному фонді ТОВ "Гарантія" в розмірі 30,8 %, набуту в порядку придбання часток учасників цього товариства.
Ухвалою від 13 травня 2009 р. господарський суд Івано-Франківської області (суддя Неверовська Л. М.) порушив провадження у справі № К-17/64.
08 липня 2009 р., розпорядженням заступника голови господарського суду Івано-Франківської області справу № К-17/64 було передано на розгляд судді Калашнику В. О., у зв'язку з чим справі присвоєно № К-17/64-16/110.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2009 р. (Т 1 а. с. 141) провадження у цій справі в частині визнання за ОСОБА_3 права на частку в статутному фонді ТОВ "Гарантія" в розмірі 26,66 % було припинено за відсутності предмету спору, а в решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2009 р. (Т 2 а. с. 26) зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
31 березня 2010 р., Вищий господарський суд України прийняв постанову (Т 2, а. с. 49), якою рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2009 р. у справі № К-17/64-16/110 в частині відмови ОСОБА_3 у позові про визнання за нею права на частку в статутному фонді ТОВ "Гарантія" у розмірі 4,14 %, передану їй ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було скасовано, а справу в цій частині - передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду. В решті указані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду були залишені без змін. Так, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій у зазначеній частині, касаційний суд указав, що постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_3 права на частку товариства, відчужену позивачу ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з підстав відчуження ними своєї частки конкретно позивачу, а не усім учасникам товариства, суди не врахували відповідних положень Закону України "Про господарські товариства" та ЦК України. Також, касаційний суд зазначив, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для вирішення спору, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, та вирішити спір згідно вимог закону.
20 травня 2010 р., розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області справу № К-17/64-16/110 за позовом ОСОБА_3 в частині визнання за нею права на частку в статутному фонді ТОВ "Гарантія" у розмірі 4,14 %, передану їй ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, передано на розгляд колегії у складі головуючого судді Кобецької С. М., суддів Деделюка Б. В. і Цюх Г. З., у зв'язку з чим справі присвоєно № К-17/64-16/110-20/60.
10 і 21 червня 2010 р., розгляд справи судом відкладався згідно ст. 77 ГПК України.
07 липня 2010 р., розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області до складу колегії по розгляду справи № К-17/64-16/110-20/60 замість головуючого судді Кобецької С. М. було введено суддю Ткаченко І. В., у зв'язку з чим справі присвоєно № К-17/64-16/110-20/60-24/45.
08 липня 2010 р., від позивача суд отримав письмові пояснення з обґрунтуванням предмета позову (Т 2 а. с. 76). Із змісту цих пояснень вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відступили позивачу свої частки в статутному фонді ТОВ "Гарантія", в підтвердження чого позивач посилається на нотаріально посвідчені заяви цих осіб від 14 і 18 квітня 2009 р.
Того ж дня, суд отримав і письмові пояснення відповідача (Т 2 а. с. 84), із змісту яких видно, що відповідач проти позову в цій частині заперечує, оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у 1999 р. серед інших членів товариства продали свої частки ОСОБА_7, у зв'язку з чим 03 травня 2001 р. їх було виключено зі складу учасників ТОВ "Гарантія", в обґрунтування цих обставин відповідач посилається на відповідні протоколи загальних зборів учасників товариства.
08 липня 2010 р., розгляд справи суд відклав згідно ст. 77 ГПК України.
21 липня 2010 р., суд отримав від державного реєстратора Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Гарантія". Крім того, державний реєстратор суду повідомив, що зазначене товариство було зареєстровано 12 вересня 1997 р. за № 235, однак, станом на даний час, з невідомих причин, реєстраційні документи ТОВ "Гарантія" за місцем реєстрації відсутні (Т 2 а. с. 89).
В судове засідання, яке відбулось 27 липня 2010 р., позивач не з'явився, хоча про час і місце його проведення був належним чином повідомлений (Т 2 а. с. 88). Про причини неявки в засідання позивач суду не повідомив. За таких обставин, заслухавши думку представника відповідача, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав недоцільним і, згідно вимог ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
01 липня 1997 р., установчим договором про створення товариства з обмеженою відповідальністю певними фізичними особами (Т 1 а. с. 26) було засновано ТОВ "Гарантія" (Т 1 а. с. 23), зареєстроване рішенням Долинської районної державної адміністрації за номером 235. Того ж дня, установчими зборами учасників товариства був затверджений статут товариства (Т 1 а. с. 12).
Згідно п. 5.4 Статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків його учасників було створено статутний фонд у розмірі 32 500 грн. При цьому, частка кожного засновника товариства в цьому статутному фонді є рівною і становить 1,54 %, що передбачено умовами п. 14 Установчого договору.
Відповідно до положень, викладених у розділі 4 Статуту, кожний учасник товариства вправі уступити свою частку або її частину третім особам.
Згідно даних, які містяться у списку засновників ТОВ "Гарантія" (Т 1 а. с. 26), що є додатком до Установчого договору ТОВ "Гарантія", серед інших засновників цього товариства були ОСОБА_4 (з часткою 1,54 %), ОСОБА_5 (з часткою 1,54 %) і ОСОБА_6 (з часткою 3,08 %).
20 лютого 1999 р., на загальних зборах учасників ТОВ "Гарантія" було розглянуто питання щодо заяви 28 членів товариства (Т 1 а. с. 117) про продаж своїх часток та вихід з товариства. За результатами розгляду цього питання загальні збори учасників товариства вирішили дозволити, у тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, продати свої частки ОСОБА_7 і вийти з товариства (Т 1 а. с. 100).
03 травня 2001 р., загальні збори учасників ТОВ "Гарантія" розглянули питання про виведення згаданих 28 осіб, які у 1999 р. продали свої частки ОСОБА_7, із товариства. У ході розгляду цього питання, загальними зборами учасників товариства було встановлено, що указані особи, продавши у 1999 р. свої частки, більше не приймали ніякої участі в товаристві, у зв'язку з чим, загальні збори учасників товариства одноголосно вирішили вивести цих осіб, у тому числі й ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з товариства (Т 1 а. с. 101).
Із змісту позовної заяви (Т 1 а. с. 3) та письмового обґрунтування предмета позову (Т 2 а. с. 76) вбачається, що свої вимоги в частині визнання права на частку в статутному фонді ТОВ "Гарантія", передану позивачу ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, позивач обґрунтовує тим, що у квітні 2009 р., ці особи передали свої частки позивачу, про що повідомили ТОВ "Гарантія" відповідними заявами. На підтвердження таких обставин позивач надав копії засвідчених приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 заяв від 14 та 18 квітня 2009 р. (Т 1 а. с. 42, 43).
Разом з тим, як встановлено в судовому процесі, до ТОВ "Гарантія" такі заяви не надходили, на загальних зборах учасників товариства у 2009 році такі питання не розглядались й рішення по ним не приймались, про що свідчать дані наданих суду протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Гарантія" за цей період (Т 1 а. с. 33, 66).
09 червня 2009 р., загальними зборами учасників товариства було затверджено нову редакцію статуту ТОВ "Гарантія", згідно п. 1 якого, серед учасників товариства у тому числі значаться ОСОБА_3 (з часткою 26,66 %) та ОСОБА_7 (з часткою 11,67 %). Зміни до установчих документів товариства у встановленому порядку пройшли державну реєстрацію.
За змістом положень ст. 140 ЦК України і ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Згідно положень ст. 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників товариства.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, вирішення питань про виключення учасника з товариства, що встановлено ст. 145 ЦК України.
Відповідно до ст. 148 ЦК України, учасники товариства вправі вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.
Положення аналогічного змісту містяться в Законі України "Про господарські товариства" та викладені у статуті ТОВ "Гарантія" 1997 р.
На підставі викладених вище норм чинного законодавства України, які в зазначеній частині відповідають й положенням Закону України "Про господарські товариства" в редакції, яка діяла у 1999-2001 рр., а також положень статуту ТОВ "Гарантія", з урахуванням згаданих вище вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 31 березня 2010 р. по цій справі, суд дослідив зібрані в справі докази, провів їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, та прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права на частку в статному фонді ТОВ "Гарантія" у розмірі 4,14 %, передану їй ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, слід відмовити враховуючи таке.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, позивач в установленому порядку належним чином не довів, що у квітні 2009 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 дійсно вчинили відповідні двосторонні правочини, в результаті яких позивач отримав частки цих осіб у статутному фонді ТОВ "Гарантія". Також позивачем не доведено, що в указаний період часу ці особи взагалі володіли зазначеними частками в статутному фонді ТОВ "Гарантія" та, відповідно, були учасниками цього товариства тощо.
Крім того, позивачем не спростовано й встановлених в ході розгляду справи обставин, зокрема, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у 1999 р. розпорядились належними їм частками в статутному фонді товариства, продавши їх ОСОБА_7, що знайшло своє підтвердження з огляду на дані протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Гарантія" від 20 лютого 1999 р. (Т 1 а. с. 100), у зв'язку з чим, у 2001 році їх було виведено з товариства, що підтверджується даними протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Гарантія" (Т 1 а. с. 101).
Що стосується наданих позивачем заяв ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від 11 серпня 2009 р. (Т 1 а. с. 138, 139), слід відмітити, що зазначені в цих заявах відомості жодними доказами не підтверджені. Крім того, ці відомості також спростовуються згаданими вище наявними в матеріалах справи доказами, які були досліджені в судовому процесі і яким надано відповідну оцінку.
Витрати по сплаті державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на позивача згідно положень ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд
у позові ОСОБА_3 в частині визнання за нею права на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія" у розмірі 4,14 %, передану їй ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - відмовити повністю.
Головуючий суддя І. В. Ткаченко
Судді Б. В. Деделюк
Г. З. Цюх
Виготовлено в АС "Діловодство суду" рішення підписане 30 липня 2010 р.
30.07.2010