Запорізької області
07.07.10 Справа № 15/194д/10
Суддя
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Приватного акціонерного товариства “Нова лінія”, 02091, м. Київ, Харківське шосе, 168
про визнання недійсним договору № ДГУ-10-72 від 15.10.2009
Суддя І.С. Горохов
Представники:
від позивача -не з'явився
від відповідача - Якубова О.О., дові. від 30.03.2010р.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до відповідача Приватного акціонерного товариства “Нова лінія” про визнання недійсним договору № ДГУ-10-72 від 15.10.2009.
Ухвалою господарського суду від 07.06.2010 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 21.06.2010. Розгляд справи відкладався.
Позивні вимоги з наступних підстав: 15 жовтня 2009 року СПД ОСОБА_1 та ПАТ «Нова лінія»укладено договір оренди № ДГУ -10-72. Відповідно до умов договору позивачу передано в орендне користування об'єкт, який розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікпольське шосе, 1е. Згідно умов договору загальна площа об'єкту становить 217 кв.м.. Від імені Відповідача Договір підписаний Генеральним директором Шандарем Ігорем Леонідовичем. Вартість об'єкта оренди в Договорі зазначається або балансова, або оціночна, яка визначається за домовленістю сторін або згідно із експертним висновком. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. В Договорі (плі. 1.1. п.1) зазначена відновна вартість об'єкту оренди з урахуванням індексації, що складає 565 883 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 92 коп., але в супереч проханням Позивача та нормам чинного законодавства, Відповідач, зазначаючи вартість об'єкту оренди, не надав жодних документів, що підтверджують саме цю суму. Умовами Договору (п.п.1.2. п.1) Відповідач підтверджує, що об'єкт оренди належить йому на праві власності у відповідності з правовстановлюючими документами, визначеними чинним законодавством. В разі необхідності Відповідач зобов'язувався надати Позивачу копії правовстановлюючих документів, але по сьогоднішній день безпідставно ігнорує неодноразові прохання з боку Позивача надати зазначені документи. Орендна плата, є однією з істотних умов договору оренди, і є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Отже, оцінка об'єкта оренди здійснюється за Методикою оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. №629, і передбачає особливості оцінки вартості цілісного майнового комплексу оцінки вартості будівель, споруд, приміщень. При укладенні договору відповідачем допущено ряд порушень, внаслідок чого позивач просить визнати недійсним договір № ДГУ-10-72 від 15.10.2009р..
Відповідач проти позову заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що Позивач у позовній заяві зазначає, що Договір від імені Відповідача підписаний особою, яка не мала достатніх на те повноважень. Однак, відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України «Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою». Так, Договір оренди від Відповідача був підписаний уповноваженим на те установчими документами Генеральним директором АТ «Нова лінія»Шандар Ігорем Леонідовичем, який знаходиться на даній посаді з 2002 року. Повноваження для підписання договорів Генеральним директором без довіреності, підтверджуються п. 12.4.23 Статуту АТ „Нова лінія". Позивач звертається до п. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 р. № 2269-ХП де зазначено, що «Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором»та робить висновки, що цей закон розповсюджується на оренду приватного майна. Однак, у п.п. 13.7 п. 13 Договору оренди № ДГУ-10-72 від "01" жовтня 2009 року передбачено, що «Дія положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не поширюється на відносини сторін, врегульовані цим Договором». Тобто, навпаки, ст. 5 цього Закону прямо вказує на те, що при наявності у Договорі вказівки про не застосування цього Закону, він не може розповсюджуватися на ці правовідносини. Отже, так як у Договорі передбачено, що на відносини сторін не поширюється Закон України ««Про оренду державного та комунального майна», то всі посилання Позивача до цього нормативного акта та посилання Позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року № 629, яка визначає Методику оцінки вартості об'єкту оренди є необґрунтованими. Згідно із ст. 284 Господарського кодексу України, та норм глави 58 Цивільного кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Пунктом 1.1. Договору оренди № ДГУ-10-72 від "01" жовтня 2009 року визначений об'єкт оренди та визначена відновна вартість об'єкту оренди з урахуванням індексації, яка складає 565 883 грн. 92 коп. Договір діє до "14" жовтня 2010 року. Орендна плата визначена за згодою сторін та наведена у п.3.1. Договору. В пункті 3.7. Договору визначені умови проведення індексації орендної плати, а п.6.5. Договору визначений порядок нарахування амортизаційних відрахувань на об'єкт оренди. Розділом 10 Договору визначений порядок повернення об'єкта оренди. Тобто, Відповідачем (сторонами) при укладанні Договору додержанні всі істотні умови, які необхідні при укладанні договору, вказана відновна вартість об'єкту та інші умови, які необхідні для укладання договору оренди. Посилання Позивача на те, що Відповідач ухиляється надавати йому копії установчих документів є необгрунтованими, так як таких звернень з боку Позивача взагалі не було. Цей факт підтверджується відсутністю будь-якої письмової вимоги з проханням надати Позивачу копії установчих документів.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши додані матеріали суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню внаслідок наступного.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст.. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України, та норм глави 58 Цивільного кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до п. 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Як правило, письмова угода укладається шляхом, укладання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами». Договір оренди від Відповідача був підписаний уповноваженим на те установчими документами Генеральним директором АТ «Нова лінія»Шандар Ігорем Леонідовичем, який знаходиться на даній посаді з 2002 року. Повноваження для підписання договорів Генеральним директором без довіреності, підтверджуються п. 12.4.23 Статуту АТ «Нова лінія».
У пунктах 13.7 та 13 Договору оренди № ДГУ-10-72 від "01" жовтня 2009 року передбачено, що «Дія положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не поширюється на відносини сторін, врегульовані цим Договором».
Оскільки у Договорі сторонами обумовлено, що на відносини сторін не поширюється Закон України «Про оренду державного та комунального майна», то всі посилання Позивача до цього нормативного акта та посилання Позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року № 629, яка визначає Методику оцінки вартості об'єкту оренди є необґрунтованими.
При дослідженні договору оренди № ДГУ -10-72 від 01.10.2009р. судом не встановлено ознак не додержання сторонами в момент вчинення правочину вимог ст.. 203 Цивільного кодексу України, або інших підстав за наявності яких спірний договір підлягав би визнанню недійсним.
На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Враховую викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
Суддя І.С. Горохов
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 13.07.2010р..